Справа №463/1589/24
Провадження №1-кс/463/1871/24
29 лютого 2024 року м. Львів
Cлідчий суддя Личаківського рйонного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про закриття кримінального провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року,
скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про закриття кримінального провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року, просить скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі. Зобов'язати виконати ухвалу слідчого судді від 10.03.2021 року №463/1228/21 відповідно наказу ОГП 298 від 30.06.202 і вимог ч.ч.1,5 ст. 214 КПК України; визнати строки, щодо проведення досудового розслідування порушеними, як в частині виконання слідчого судді, так проведення досудового розслідування.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просить таку задоволити.
Слідчий та представник органу досудового розслідування на розгляд скарги не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце судового засідання, про причини неявки слідчого суддю не повідомлено, їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги. Від слідчого у судове засідання не надходило заперечення на скаргу.
Крім того, органом досудового розслідування не виконано вимоги слідчого судді про надання матеріалів кримінального провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року, про причини неможливості надати такі, слідчого суддю не повідомлено.
Заслухавши ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Як вбачається з матеріалів скарги в провадженні слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 перебувало кримінальне провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 11.03.2022 вказане кримінальне провадження було закрито.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
В судове засідання слідчий або інший представник органу досудового розслідування жодного разу не з'явилися, про причини неявки не повідомили, матеріалів кримінального провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року на вимогу слідчого судді не надали, про причини неможливості надати такі для огляду в судовому засіданні не повідомили.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження з підстав неправильності та неповноти досудового розслідування, слідчий суддя вважав за необхідне з метою перевірки доводів заявника оглянути матеріали кримінального провадження та надати правову оцінку процесуальним діям слідчого під час проведення досудового розслідування, за наслідками яких була винесена оскаржувана постанова. Однак орган досудового розслідування проігнорував вимогу надати матеріали кримінального провадження для огляду.
Така процесуальна поведінка слідчого та органу досудового розслідування в цілому, враховуючи принцип змагальності, свідчить, що слідчий погоджується з доводами заявника щодо неповноти та неправильності проведеного досудового розслідування, оскільки жодного заперечення на скаргу не подано, матеріалів кримінального провадження для огляду в судовому засіданні для спростування доводів заявників слідчим слідчому судді не надано.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене, враховуючи обмежені строки розгляду скарги, слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 11.03.2022 підлягає скасуванню.
Щодо вимог скарги: зобов'язати виконати ухвалу слідчого судді від 10.03.2021 року №463/1228/21 відповідно наказу ОГП 298 від 30.06.202 і вимог ч.ч.1,5 ст. 214 КПК України; визнати строки, щодо проведення досудового розслідування порушеними, як в частині виконання слідчого судді, так проведення досудового розслідування, то такі задоволенню не підлягають, оскільки не відносяться до компетенції слідчого судді під час розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
скаргу задоволити частково.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 11.03.2022 року про закриття кримінального провадження №62021140010000029 від 19.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
В решті вимог відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1