Провадження № 11-кп/803/664/24 Справа № 205/1719/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, розлученого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у кримінальному провадженні № 12021045690000122, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік та покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволний частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень).
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він згідно рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.2012 року зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 (вісімсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 серпня 2012 року. Згідно з заочним рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 року змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Проте, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про рішення суду, встав на шлях злісного ухилення від сплати аліментів.
Маючи відомості про необхідність сплати присуджених судом аліментів з моменту набрання рішенням Магдалинівського районного суду законної сили, починаючи з 01.08.2020 року до 01.02.2021 року почав злісно ухилятись від сплати аліментів, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов'язання по виплаті аліментів, жодних виплат по аліментам на утримання неповнолітнього сина не здійснював та іншої допомоги не надавав, в Дніпровський міський центр зайнятості не звертався та заходів до працевлаштування не приймав, протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав. Також, на попереджувальні листи Новокодацького ВДВС погасити заборгованість і сплачувати аліменти ОСОБА_5 не реагував, продовжуючи ухилятись від сплати аліментів, аліменти на користь ОСОБА_9 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виплачував, подарунків не дарував та іншої матеріальної допомоги дитині не надавав. В результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів за період з серпня 2020 року по лютий 2021 року в сумі 15 531 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Так, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Новокодацькому та Чечелівському районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у ОСОБА_5 утворилась заборгованість: - в період з серпня 2020 року по січень 2021 року - 12 345,00 грн.; - в період з січня 2021 року по лютий 2021 року - 3 186,00 грн.
Станом на 01.02.2021 року загальна сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_5 складає 71 928 грн. 97 коп.
Судом першої інстанції умисні дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, які виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
В апеляції:
- захисник обвинуваченого просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Залишити без розгляду цивільний позов потерпілої.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотністю порушень вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у прокурора ОСОБА_11 відсутні повноваження процесуального керівника, оскільки постанова про призначення групи прокурорів від 04.02.2021 року не була підписана керівником відповідного органу прокуратури. Відсутність цієї постанови обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування.
Зазначає, що судом першої інстанції не було здійснено допит колишнього заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_12 , підпису якого не було у вищезазначеній постанові від 04.02.2021 року, що вказує на неповноту судового розгляду у суді першої інстанції.
Звертає увагу на те, що докази обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та наявні підстави для закриття кримінального провадження, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги захисника та просили їх задовольнити, прокурора та потерпілу, які кожен окремо заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили залишити їх без задоволення, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги захисника зводяться до відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_11 , як процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12021045690000122, що обумовлює на його думку недопустимість всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування.
Проте, з такими доводами колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
За змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 22.02.2021 року зазначала, що визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов'язки,тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
За висновком Об'єднаної палати, рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Судом першої інстанції під час судового провадження ретельно були перевірені вищезазначені доводи захисника. В ході судового розгляду прокурором ОСОБА_11 був наданий та досліджений судом оригінал постанови про призначення групи прокурорів від 04.02.2021 року з підписом заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_12 .. Місцевим судом встановлено, що вказана постанова відповідає передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення у формі постанови, в тому числі, підписана службовою особою, яка її прийняла.
Безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції з метою з'ясування факту наявності чи відсутності оригіналу вищезазначеної постанови був допитаний дізнавач ОСОБА_13 , та, будучи попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів свідком, підтвердив, що через завантаженість при оформленні матеріалів кримінального провадження № 12021045690000122 він випадково підшив постанову про призначення групи прокурорів від 04.02.2021 року без підпису заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_12 .. Крім того підтвердив, що ним дійсно був виявлений у своєму службовому кабінеті оригінал вказаної постанови та переданий прокурору ОСОБА_11 ..
З матеріалів провадження вбачається, що за клопотанням сторони захисту судом першої інстанції здійснювався виклик для допиту в якості свідка прокурор ОСОБА_12 , який не з'явився в судове засідання, проте, з урахуванням показів дізнавача, які суд першої інстанції визнав правдивими та об'єктивними, з огляду на те, що відсутні підстави для недовіри або сумніви щодо показів ОСОБА_13 , відмовив захиснику у задоволенні клопотання про призначення у кримінальному провадженні № 12021045690000122 судової почеркознавчої експертизи, мотиви чого докладено викладені в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року.
Аналогічне клопотання також заявлено захисником під час апеляційного провадження в суді апеляційної інстанції, дослідивши мотиви якого колегія суддів відмовила у його задоволення, в тому числі, враховуючи те, що ствердження адвоката ОСОБА_6 про те, що постанова про призначення групи прокурорів від 04.02.2021 року має ознаки підробленого документу, не ґрунтуються на об'єктивних даних, є припущенням захисника за відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів, та є такими, що не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
А отже, вищезазначена постанова, яка була досліджена судом першої, прийнята відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а саме, ст. ст. 36, 37, 110 КПК України, є допустимим доказам, та яка підтверджує процесуальне керівництво прокурора ОСОБА_11 у кримінальному провадженні за № 12021045690000122, та її право на повідомлення про повідомлення ОСОБА_5 про підозру та затвердження обвинувального акту щодо нього за ч. 1 ст. 164 КК України, у зв'язку з чим доводи захисника про недопустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування, є неспроможними.
Доводи захисника про те, що докази обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та наявні підстави для закриття кримінального провадження, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв'язку, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, оцінив докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, в сукупності та взаємозв'язку та дійшов вмотивованого висновку про винуватість обвинуваченого, яка підтверджується, в тому числі, наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_9 безпосередньо в судовому засіданні, в тому числі, пояснила, що після ухвалення судового рішення обвинувачений аліменти на утримання дитини частково сплачував, однак не в повному обсязі, а у спірний період з серпня 2020 року по лютий 2021 року жодних виплат не було здійснено. Пояснила, що обвинувачений ОСОБА_5 з дитиною не спілкується, подарунки не дарує, не приймає участі у вихованні сина.
Допитаний також безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який є державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який заступив на посаду замість державного виконавця, який певний час вів виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів, пояснив, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за місцем мешкання боржника. Протягом всього часу перебування виконавчого листа на виконанні державним виконавцем здійснювалися всі заходи для належного виконання рішення суду. Зазначив, що ОСОБА_5 був повідомлений про розмір заборгованості зі сплати аліментів та попереджений про кримінальну відповідальність у разі злісного ухилення від сплати аліментів. Вказав, що у період з серпня 2020 року по лютий 2021 року ОСОБА_5 жодних виплат зі сплати аліментів не здійснював, натомість за інший період частково сплачував заборгованість, яка була врахована у розрахунок зі сплати аліментів (ВП 58068956).
Підстави для недовіри або сумнівів щодо показів потерпілої та свідка, а також правдивості та об'єктивності пояснень цих осіб, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Окрім пояснень потерпілої та свідка, вина ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами в їх сукупності, достатності та взаємозв'язку, які вмотивовано поклав в основу оскарженого вироку, в тому числі, рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2012 року, згідно якого з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_10 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21.08.2012 року; заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 року, яким змінено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 на утримання сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття; виконавчим листом Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, виданого 13.08.2018 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 на утримання сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття; постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.06.2019 року; викликами державного виконавця на ім'я ОСОБА_5 з вимогою термінової сплати заборгованість зі сплати аліментів, або надання підтверджуючих документів про сплату; довідкою-розрахунком зі сплати аліментів ОСОБА_5 , згідно якої заборгованість останнього по аліментам станом на 01.02.2023 року становить 98 805 гривень 69 копійок.
Як вбачається з встановлених місцевим судом фактичних обставин, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про аліментні зобов'язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням суду, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жодних виплат по аліментам на утримання неповнолітнього сина не здійснював, подарунків не дарував та іншої матеріальної допомоги дитині не надавав, в Дніпровський міський центр зайнятості не звертався та заходів до працевлаштування не приймав, протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав.
Аналізуючи ствердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_5 ознак злісного ухилення від сплати аліментів, колегія суддів враховує, що для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винної особи виражались у прямій відмові від виконання покладених на неї обов'язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому випадку призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дитини.
А тому, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України, у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_5 , свідчать про відсутність перешкод, які б заважали йому виконувати свої обов'язки по утриманню своєї ж дитини. Під час судового провадження в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду оскарженого вироку стороною захисту не надані належні та допустимі докази наявності об'єктивно непереборних, пов'язаних дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість обвинуваченому виконати покладений на нього обов'язок щодо сплати аліментів, визначений у рішенні суду, яке в порядку примусового виконання перебуває в провадженні державного виконавця, а свідчать саме про злісне ухилення обвинуваченого від їх сплати аліментів, у зв'язку з чим такі ствердження є необґрунтованими та невмотивованими.
За змістом ст. 27 Конвенції ООН та вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення фінансових можливостей та умов життя, необхідних для розвитку дитини, яка потребує піклування кожного дня, а тому, навіть у випадку тимчасової втрати доходу, батьки зобов'язані невідкладно вжити всіх необхідних заходів для її належного забезпечення, зокрема шляхом працевлаштування на іншу роботу чи звернення до центру зайнятості.
Належність та допустимість покладених в основу вироку доказів сумнівів не викликає, висновки суду та оцінка доказів по справі, викладенні в оскаржуваному вироку з достатньою повнотою, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо правильності таких висновків, їх сукупність у взаємозв'язку є достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв'язку з чим підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати за доводами захисника, не вбачається.
Таким чином, при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого за ч. 1 ст. 164 КК України у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах. Рішення прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
З урахуванням наведеного, що вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року), воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Таким чином, доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотністю порушень вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду провадження свого підтвердження не знайшли, вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстави для його скасування за доводами сторони захисту відсутні, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4