Провадження № 22-ц/803/1332/24 Справа № 213/346/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №213/346/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року (суддя Попов В.В., повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2023 року),
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона і відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 15 вересня 2022 року навчається у Криворізькому національному університеті з денною формою освіти на бюджетній основі, з терміном навчання до 30 червня 2026 року. Син проживає з позивачкою, батько добровільно щомісяця надає допомогу у розмірі 3000,00 грн, але у зв'язку із зростанням цін, подорожчанням життя цих коштів не вистачає. Її заробітна плата останнім часом значно скоротилася, оскільки підприємство знаходиться у стані простою, і становить 7152,04 грн. Інших доходів вони із сином не мають. Син потребує допомоги від батька, який інших утриманців не має, на даний час проходить службу в ЗСУ, та отримує щомісяця заробітну плату, а тому може надавати допомогу синові. Просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки його доходів, починаючи з дати подання позовної заяви до суду, і до закінчення сином навчання.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з 24 січня 2023 року і до закінчення сином навчання, тобто до 30 червня 2026 року, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трирічного віку.
Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліментів розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 01 квітня 2023 року до закінченням сином навчання, тобто до 30 червня 2026 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 віку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані відповідачем докази перебування на його утриманні хворого батька, а також докази оплати комунальних платежів замість батька. Вважає, що оскільки він добровільно сплачував аліменти на утримання сина до квітня 2023 року, тому аліменти мають бути стягнуті починаючи з 01 квітня 2023 року. Звертає увагу, що 06 квітня 2023 року ним була подана заява про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням на військовій службі та надавав відповідні докази, проте суд розглянув його заяву без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив його права бути присутнім у судовому засіданні та надати особисті пояснення у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від третьої особи відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 22).
Згідно із довідкою Криворізького Національного Університету від 22 вересня 2022 року №01/33-70 ОСОБА_3 є студентом 1 курсу групи ГР-22-1 гурничо-металургійного факультету за спеціальністю 184 Гірництво, денної форми здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету. Тривалість навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти з 16 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (а.с. 4).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку починаючи з моменту звернення до суду та закінчення навчання.
Таке рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно із частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Указане судам також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно із статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до частини 2 статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У письмових запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 зазначав, що на його утриманні перебуває батько ОСОБА_4 , 1947 року народження, з яким вони зареєстровані та проживають за однією адресою. Батько дуже часто хворіє, перебуває на обліку з декількома хворобами одночасно, за останні роки переніс 4 операції, потребує медикаментозного лікування, яке потребує значних фінансових витрат, в середньому на місяць від 1500 до 2000 грн, тому пенсії батька на лікування і прожиття не вистачає. Крім того, відповідач сплачує комунальні послуги за житло, в якому проживає до 2500 грн щомісяця взимку, та 1500 грн в літній період. Перебуваючи на військовій службі він отримує в середньому по 20000 - 25000 грн, з яких 3000 грн сплачує сину в добровільному порядку.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надані виписки епікризу щодо знаходження на лікуванні ОСОБА_4 , видаткові та транспортні накладні про сплату лікарських засобів, а також платіжні інструкції на оплату комунальних послуг.
Встановивши, що син відповідача навчається у Криворізькому національному університеті з денною формою освіти на бюджетній основі та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що доказів на підтвердження витрат позивачки, пов'язаних саме з навчанням дитини, матеріали справи не містять (щодо понесення витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо).
Суд першої інстанції свій висновок щодо визначення розміру стягнутих з відповідача на користь позивачки аліментів належним чином не мотивував.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, проте оцінивши в сукупності докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду та зменшити розмір стягнутих з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Таким чином, враховуючи принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів з урахуванням зазначених вище обставин, підлягає зменшенню з 1/4 до 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, такий обсяг стягнення аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Посилання скаржника на стягнення аліментів починаючи з 01 квітня 2023 року є безпідставними в силу вимог частини 1 статті 191 СК України, яка передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд питання про зупинення провадження у справи мало місце під час перегляду ухвали суду першої інстанції у іншому провадженні, тому апеляційний суд не приймає такі доводи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки фактично позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню, змінити, зменшити розмір аліментів, стягнутих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у місті Інгулець Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання з 1/4 до 1/8 частки заробітку (доходу), починаючи з 24 січня 2023 року і до закінчення сином навчання, тобто до 30 червня 2026 року, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трирічного віку.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста