Провадження № 22-ц/803/1744/24 Справа № 215/3209/23 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3209/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Камбул М.О., -
У червні 2023 року ТОВ «УЮТ-2011» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються позивачем, однак вчасно не сплачує за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.05.2020 по 01.04.2023 на суму 48167,66 грн. за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у зв'язку із простроченням виконання своїх зобов'язань, позивач просить стягнути інфляційні збитки у розмірі 2503,82 грн., 3% річних у розмірі 673,93 грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2684 грн.
Просило стягнути з відповідача борг в розмірі 51345,41 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 01.05.2020 по 01.04.2023 в розмірі 48167,66 грн., а також інфляційні витрати у розмірі 2503,82 грн., та 3% річних у розмірі 673,93 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду скасувати повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що позов подано з порушенням строку позовної давності, судом прийнято заяву за підписом особи без відповідних повноважень. Судом не перевірено надання послуг позивачем, а рішення ухвалено виключно на домислах позивача. Суд не звернув уваги, що сума нарахувань за послуги за квітень 2023 року становить 12 501 грн., що в 2,5 рази перевищує оплату орендованої квартири з євроремонтом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УЮТ- 2011» зазначило, що нарахування за надані житлово-комунальні послуги проводиться відповідно до чинного законодавства та актів органів місцевого самоврядування, на яких покладено повноваження з регулювання цін/тарифів за житлово-комунальні послуги. Згідно внутрішнього наказу ТОВ «УЮТ-2011» № 120а від 26.04.2023р. виконано перевірку нарахування за спожиту електричну енергію у будинках з загальнобудинковими приладами обліку електричної енергії. Під час перевірки виявлено, що на секцію 16 (кімната № НОМЕР_1 , 84, АДРЕСА_2 з червня 2022 року по березень 2023 року не здійснювалися у повному обсязі нарахування за спожиту електричну енергію. У зв'язку із цим у квітні 2023 року було здійснено корегування нарахувань фактично спожитої електричної енергії по АДРЕСА_3 . Саме тому за квітень 2023 року позивачем було виставлено відповідачу нарахування у сумі 12 501,11 грн. Просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ТОВ «УЮТ-2011» є управителем будинків Тернівського району м. Кривого Рогу та надає мешканцям району послуги з утримання будинків і прибудинкової території, в тому числі за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується укладеним 01.11.2013 року між управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «УЮТ-2011» договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд (а.с.7, 8).
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, в квартирі АДРЕСА_5 , зареєстрована та проживає ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до розрахунку долученого до позовної заяви у зв'язку з не своєчасною оплатою ОСОБА_1 послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової територій за період з 01.05.2020 по 01.04.2023, утворилась заборгованість, яка становить 48167,66 грн. (а.с. 12), а також відповідно до вимог ч. 2ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні витрати за період з 21.05.2020 по 21.02.2022, які складають 2503,82 грн., та 3 % річних - 673,93 грн. (а.с. 10, 11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надавались житлово-комунальні послуги за адресою реєстрації відповідача, однак остання не сплачувала надані послугу, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 48167,66 грн., яка підлягає стягненню.
Стягуючи з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати і 3% річних, суд першої інстанції керувався нормами ч.2 ст.625 ЦК України й виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до вимог ст.ст.11, 526 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно п.п.3 п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Отже, у спорі, пов'язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.
Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, само собою, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 20.04.2016 у справі №6-295 1 цс-5, у постанові Великої Палати ВС від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-Ц).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з особистого рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01.05.2020 року по 01.04.2023 року, заборгованість за надання житлово-комунальних послуг складає 48167 грн. 66 коп. (а.с.12).
Однак, колегія суддів не може погодитись з розрахунком доданим до позовної заяви, оскільки нарахування за житлово-комунальні послуги за квітень 2023 року в розмірі 12 501, 11 грн. не відповідають тарифам, встановленим органами місцевого самоврядування.
Посилання у відзиві ТОВ «УЮТ-2011» про те, що позивачем було здійснено корегування нарахувань фактично спожитої електричної енергії по АДРЕСА_3 та виставлено відповідачу оплату в сумі 12 501 грн. 11 коп. не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст.ст.76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, одним з доводів відповідача правильність нарахування суми за житлово-комунальні послуги за квітень 2023 року.
У відзиві наданого позивачем зазначено, що корегування нарахувань фактично спожитої електричної енергії по АДРЕСА_6 , здійснено на секцію 16, яка включає в себе кімнату № НОМЕР_1 , 84, 85.
Разом з тим, з розрахунку наданого позивачем не вбачається за які послуги та за який період здійснено корегування житлово-комунальних послуг на суму 12 501,11 грн., чи це сума визначена саме по квартирі АДРЕСА_7 , чи це сума корегування по квартирам АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відмову в стягненні житлово-комунальних послуг за квітень 2023 року у зв'язку з недоведеністю їх вартості.
Долучені до відзиву акти виконаних робіт, акти списання матеріалів, наряд-завдання, інформація про витрати на утримання будинку за адресою АДРЕСА_6 підтверджують надання послуг ТОВ «УЮТ-2011», як управителем з утримання будинків, що знаходяться на обслуговуванні ТОВ, проте не підтверджують здійснення корегування по квартирі АДРЕСА_5 .
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «УЮТ-2011» підлягають частковому задоволенню, за період з 01.05.2020 року по 01.03.2023 року у сумі 35 666,55 грн.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 2503,82 грн. та трьох відсотків річних за порушення виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів у розмірі 673,93 грн..
Доводи апеляційної скарги щодо порушення строків позовної давності звернення до суду, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, суд звертає увагу, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому, Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема строки визначені нормами матеріального права - ст.ст.257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими і на час розгляду цієї справи апеляційним судом.
Як вбачається 30.05.2023 року ТОВ «УЮТ-2011» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка утворилась за період з 01.05.2020 по 01.04.2023 року, тобто позивачем подано позов в межах строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про підписання позову неповноважними особами, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема наказом №197/к від 21.12.2020 року про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «УЮТ-2011» (а.с.9), що підписала апеляційну скаргу та надані розрахунки. Вимогами ч.3 ст.58 ЦПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Доказів того, що позовну заяву та розрахунки підписано особами, які не мали права їх підписувати, не надано.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок суду апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2030,45 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» заборгованості за спожиті комунальні послуги та в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 01.05.2020 року по 01.03.2023 року у розмірі 35 666 ( тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2030,45 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
Судді: