Провадження № 22-ц/803/2929/24 Справа № 202/19220/13 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Макаров М. О.
27 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що в провадженні Індустріального ВДВС перебувало виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа №2/202/2115/2023 видане 02 серпня 2013 року виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення боргу в розмірі 145839,82 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра». Постановою державного виконавця від 15 листопада 2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно з листом Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) від 04 квітня 2023 року за №16676, виконавче провадження 40522090 завершено, повторно виконавчий лист до виконання не передавався.
Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2020 року у справі №202/19220/13-ц, у заміні сторони виконавчого провадження з ПАТ КБ «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» відмовлено.
Відповідно до офіційного сайту ПАТ КБ «Надра Банк» перебуває в процесі ліквідації.
Згідно з листом Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 04 квітня 2023 року №16676 вказано, що виконавче провадження 40522090 про стягнення з ОСОБА_1 завершено відповідно до вимог п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказала, що з урахуванням того, що згідно з листом виконавчої служби, постанову виконавчої служби видано 05 квітня 2015 року, таким чином, стягувач мав право протягом року, а саме до 05 квітня 2016 року, пред'явити повторно виконавчий лист до виконання, однак вже пройшло понад шість років, а виконавчий лист так і не був пред'явлений до виконання, у зв'язку з чим можливо зробити висновок, що стягувачем пропущені всі строки в рамках яких виконавчі листи могли бути пред'явлені до виконання до 24 грудня 2016 року включно.
Вважає, що виконавчий лист №2/202/2115 на примусове виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягувачем пропущено строки звернення до виконання виконавчого документу.
На підставі викладеного, заявник просила: визнати виконавчий лист виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2/202/2115 на примусове виконання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню та скасувати всі арешти на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 , накладені в рамках виконавчого провадження № 40522090.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалу суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2013 року справа №202/19220/13-ц, провадження №2/202/2115/2013 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ «Надра» задоволені, стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Надра”, розташованого за адресою 04053, м. Київ, вул. Артема, 15) заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/42-АП від 06.03.2007 року в розмірі 144395,86 грн., яка складається із наступного: заборгованість за сумою кредиту - 8882,50 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 70997,82 грн.; заборгованість за процентами - 5782,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 46222,88 грн; пеня - 2241,45 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 17915,91 грн. штрафи 1158,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 9259,25 грн., та судові витрати по справі у розмірі 1443,96 грн., а всього стягнути 145839 грн. 82 коп. (Сто сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 82 коп.).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2013 року залишено без змін.
Отже заочне Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2013 року набрало чинності 02 липня 2015 року.
На виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2013 року, яке набрало законної сили 02 липня 2015 року, Індустріальним районним судом 13 вересня 2016 року ПАТ КБ «Надра» було видано виконавчий лист №202/19220/13-ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Надра” заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/42-АП від 06.03.2007 року в розмірі 144395,86 грн., яка складається із наступного: заборгованість за сумою кредиту - 8882,50 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 70997,82 грн.; заборгованість за процентами - 5782,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 46222,88 грн; пеня - 2241,45 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 17915,91 грн. штрафи 1158,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 9259,25 грн., та судові витрати по справі у розмірі 1443,96 грн., а всього стягнути 145839 грн. 82 коп. (Сто сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 82 коп.) зі строком пред'явлення до 02 липня 2016 року.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторингс») про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», боржник: ОСОБА_2 ), по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Згідно з листом Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) від 04 квітня 2023 року за №16676, виконавче провадження №40522090 завершено, повторно виконавчий лист до виконання не передавався. Зазначено, що перевіркою відомостей, що містяться в АСВП (автоматизована система виконавчих проваджень) встановлено, що в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі, на примусовому виконанні в період з 06 листопада 12013 по 09 квітня 2015 року перебувало виконавче провадження №40522090 з виконання виконавчого листа № 2/202/2115/2013 від 12 серпня 2013 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь Пат КБ «Надра» суму боргу 145839,82 грн., яке в свою чергу завершено відповідно до вимог ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 05 квітня 2015 року). Надати більш детальну інформацію та копію виконавчого провадження не має можливості оскільки виконавче провадження знищено, строк збереження переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки. Щодо виконавчого листа, який виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення суду вже після набрання законної сили, а саме 13 вересня 2016 року жодних доказів заявником не надано. 25.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Так, в своїй заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилається на те, що стягувачем пропущені всі строки в рамках яких виконавчі листи могли бути пред'явлені до виконання.
Така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 р. (справа № 593/841/14) дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Порушення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Натомість пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко