Провадження № 22-ц/803/2202/24 Справа № 211/4360/21 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №211/4360/21 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року (суддя Сарат Н.О., повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2023 року),
В липні 2021 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до тарифів на послуги позивачем щомісячно здійснювалося постачання відповідачу теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2021 року за послуги з централізованого опалення в сумі 66294,60 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року позов КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж Криворіжтепломережа» заборгованість за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2021 року за централізоване опалення в сумі 66294,60 гривні.
Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 березня 2021 року, а тому він не був споживачем послуг позивача у період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2021 року. Крім того до вказаної квартири подача централізованого опалення не здійснюється, оскільки в приміщенні перерізані труби централізованого опалення. Зазначає, що під час купівлі квартири йому не було відомо про відключення в квартирі централізованого опалення, тому відповідач не зобов'язаний відповідати за дії осіб, які від'єднали квартиру від системи опалення. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач, звернувшись до суду з позовом у липні 2021 року, пропустив строк позовної давності до певних платежів, зокрема за період з 01 травня 2011 року по 14 липня 2018 року. Також суд не врахував клопотання відповідача, в яких він заперечував проти розгляду справи без його участі, оскільки існувала необхідність надання пояснень та доказів безпосередньо у судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 7 абзацу 2 договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2021 року покупець ОСОБА_1 знає про стан комунальних платежів по квартирі, зокрема за опалення та несе відповідальність за заборгованість у розмірі 81404,80 грн, з яких 20241,30 грн зобов'язується сплатити до 02 вересня 2021 року (а.с. 8-9).
Згідно із розрахунком заборгованості розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення, що виникла по АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2021 року становить 66294,60 грн. (а.с. 10-11).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу за послуги з постачання теплової енергії
Таке рішення суду першої інстанції є правильним та відповідає нормам матеріального права.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види.
Частинами 1, 2 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 25 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 03 жовтня 2007 року № 1198, у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 24 Закону України № 2633 від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання», споживач теплової енергії зокрема має право на додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім того, споживач несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Сторони зобов'язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та зокрема, наступними нормативно-правовими актами: Законом України «Про теплопостачання»; Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж №296 від 13 червня 2003 року; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж №71 від 14 лютого 2007 року; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03 жовтня 2007 року; Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду №620/378 від 10 грудня 2008 року; Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12 жовтня 2011 року.
За розрахунком позивача, розмір заборгованості на надані послуги становить 66294,60 грн. Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду, оскільки обов'язок відповідача, як споживача теплової енергії, випливає з прямих умов Договору та дає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості.
Посилання скаржника на те, що він не був споживачем послуг позивача у період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2021 року, оскільки лише 02 березня 2021 року він став власником квартири, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Проте новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20.
З пункту 7 абзацу 2 договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2021 року вбачається, що покупець ОСОБА_1 знає про стан комунальних платежів по квартирі, зокрема за опалення та несе відповідальність за заборгованість у розмірі 81404,80 грн, з яких 20241,30 грн зобов'язується сплатити до 02 вересня 2021 року.
За таких обставин, оскільки в договорі купівлі-продажу від 02 березня 2021 року передбачена відповідальність ОСОБА_1 щодо заборгованості за опалення у розмірі 81404,80 грн, тому наявні підстави для стягнення з відповідача такої заборгованості.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви КПТМ «Криворіжтепломережа» є обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Оскільки належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач із заявою про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції не звертався, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування такого строку під час ухвалення судового рішення. Відтак підстав для застосування такого строку у суд апеляційної інстанції не має.
Посилання на не врахування клопотання відповідача щодо заперечення розгляду справи без його участі є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за для розгляду справи з участю відповідача ОСОБА_1 , проте кожного разу відповідач не з'являвся до суду та направляв аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи без надання належних доказів поважності такого відкладення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Отже, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста