Провадження № 11-кп/803/961/24 Справа № 190/2152/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року, якою засудженому відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК
Короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року, в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з положень статей 65, 81 КК, ст. 8 КВК та зазначив, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою не довів виправлення, оскільки притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму відбування покарання, у зв'язку з чим має сім стягнень, які в установленому законом порядку погашені. Враховано висновок комісії згідно з яким, засуджений не довів свого виправлення та не має бути представленим до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність суттєвих позитивних змін у поведінці засудженого, протягом всього строку відбування покарання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що висновки суду є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що за час відбування покарання довів своє виправлення. Зазначає, що судом не враховано, що він приймає участь у виховних заходах, сумлінно ставиться до праці, однак за станом здоров'я та через низьку оплату праці не може бути працевлаштованим. Вважає, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання, не мотивувавши свого рішення.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений та прокурор будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду до суду не з'явились та подали клопотання про проведення судового розгляду без їх участі. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи, вказані вимоги закону, беручи до уваги, що учасники кримінального провадження належним чином повідомлені та подали заяву про проведення судового розгляду без їх участі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд без їх участі.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 відбуває покарання з 24.02.2017 по теперішній час у держаній установі "П'ятихатська виправна колонія №122". Початок строку відбування покарання: 16.08.2016, кінець строку відбування покарання: 09.09.2024.
Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 121 КК у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбуття призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.
Так, ст. 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
За час відбування покарання у ДУ "П'ятихатська виправна колонія №122" ОСОБА_6 порушував вимоги встановленого порядку відбування покараня, має сім стягнень, заохочень не має. На даний час свідомо виконує норми, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядку дня установи. В установі виконання покарань не працевлаштований та до засудження офіційно ніде не працював, легального джерела доходу не мав.
Крім того, засуджений має сім стягнень, шість з яких у вигляді доган у більшості за не виконання вимог адміністрації установи.
Головною підставою для умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі. Також колегією суддів враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_6 не довів свого виправлення належною поведінкою за весь період відбування покарання, оскільки з часу перебування в установі виконання покарань з 16.08.2016 ніяких заохочень не має, не працевлаштований, крім того активної участі у виховних заходах чи спеціалізованих програмах установи не приймає, через що у колегії немає підстав вважати, що засуджений своєю сумлінною поведінкою систематично доводить своє виправлення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку адміністративної комісії установи ОСОБА_6 визнаний таким, що на шлях виправлення не ставта не має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ( а. с. 3-5). Також засуджений ОСОБА_6 є особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, однак належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.
Наведене свідчить про те, що останній схильний до системної протиправної поведінки, його особа має стійку антисоціальну спрямованість, а виправлення цього засудженого до повного відбуття призначеного покарання має беззаперечно підтверджуватись вагомими доказами, яких не вбачається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, його відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених, та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженого та наявність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що суд не в повній мірі врахував обставини провадження, є безпідставними, оскільки відсутність заохочень, позитивної характеристики, тим більше за одночасної наявності сімох стягнень, які хоча і погашені в установленому законом порядку, не підтверджує систематичності вчинення засудженим дій, щодо його виправлення до повного відбуття призначеного покарання. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі дотримання правил внутрішнього розпорядку державної установи не є підставою для застосування до нього умовно-дострокового звільнення. Судом досліджені та оцінені всі обставини, які мали значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що засудженим не надано та в матеріалах справи відсутні належні докази того, що останній за станом здоров'я не може утримуватись в умовах державної установи виконання покарань, а також бути працевлаштованим.
Частиною 1 ст. 118 КВК передбачено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.
Беручи до уваги відсутність належних доказів щодо незадовільного стану здоров'я засудженого, враховуючи, що ОСОБА_6 згідно характеристики і до засудження офіційно працевлаштований не був, залучався лише до сезонних робіт, тому позицію останнього щодо не працевлаштування, колегія суддів оцінює як пасивну та не зумовлену станом здоров'я чи будь -якими іншими об'єктивними факторами.
З огляду на вищевикладене, доводи засудженого не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності клопотання, а також не свідчать про доведення засудженим свого виправлення та про наявність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку не є доцільним, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого є необґрунтованими, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 81 КК, 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року, якою засудженому відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4