Провадження № 22-ц/803/781/24 Справа № 214/9637/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/9637/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення необґрунтовано утриманих коштів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Ткаченка А.В.,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення необґрунтовано утриманих коштів, в якому зазначила, що вона є клієнтом Публічного Акціонерного Товариства КБ «ПриватБанк». 11.03.2019 року з її кредитної картки, шляхом введення її в оману, на підставі начебто кредитного договору №556905379 від 11.03.2019 року, невідома їй особа, при невідомих обставинах, отримала доступ до її кредитної банківської картки «ПриватБанку», здійснила зняття грошових коштів в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, чим заподіяла їй значний майновий збиток. В той же день вона заблокувала доступ до своїх карток, та попередила банк про те, що з її кредитної картки здійснено зняття коштів у вище вказаній сумі. «ПриватБанк» заблокував всі її платіжні картки, та оператор видала їй нові платіжні та кредитні картки.
15.06.2019 року даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040750001123, за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України. Слідчим СВ Саксаганського ВП Криворізького відділу поліції, де перебуває кримінальне провадження №12019040750001123, порушене 15.06.2019 року за ч.1 ст.190 КК України, її визнано потерпілою.
АТ КБ «ПриватБанк» був попереджений про факт шахрайства, але АТ КБ «ПриватБанк», безпідставно нараховує їй штрафні санкції та надсилає листи-попередження з приводу боргу та утримує вкрадені в неї кошти з її заробітної платні. Станом на 22.11.2019 року загальний борг нарахований у сумі 34704,74 грн.
Згідно Постанови Верховного Суду України від 17.11.2016 року, який видав загальну позицію: «банк має право не повертати зниклі кошти, тільки якщо доведе, що це сталося за вини клієнта». На сьогодні банком не доведено, що грошові кошти з її банківської картки зникли за вини позивача.
Відповідно до п.20.1. Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 №492 поточні рахунки клієнтів банків закриваються зокрема на підставі заяви клієнта. Відповідно до вимог п.20.6. зазначеної Інструкції у день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.
Позивач неодноразово зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про припинення утримання вкрадених коштів, однак їй безпідставно відмовляють. Нараховують пеню на суму начеб-то отриманих нею грошових коштів, але не повернутих.
Однак, вона ніяких грошових коштів від банку не отримувала, натомість банк вимагає від неї повернення грошової суми з урахуванням пені, на не отриману нею суму кредиту.
Відповідач незаконним чином, починаючи з квітня 2019 року до травня 2020 року, здійснював автоматичне списання грошей з її особистого банківського рахунку, відповідно до довідки отриманої від відповідача автоматичне списання грошей з її заробітної плати здійснюється в рахунок погашення начебто простроченої заборгованості, яка виникла в неї перед відповідачем, якої фактично не існує. Відповідачем незаконно утримано з банківського рахунку, який використовується для отримання заробітної плати суму в розмірі 21529 грн. 05 коп.
Після уточнення позовних вимог, просила суд, стягнути з відповідача на її користь необґрунтовано утримані з її заробітної плати грошові кошти в сумі 21 529,05 грн.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 21 529 гривень 05 копійок - особистих коштів, безпідставно утриманих з заробітної плати та 768 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що справу розглянуто за відсутності відповідача, якого не було повідомлено про розгляд справи належним чином.
Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки на момент розгляду справи, відсутній вирок суду по кримінальному провадженню.
Судом не враховано, що саме позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Позивач в порушення умов договору не телефонувала до Банку для блокування рахунків та лише через декілька місяців звернулась до органів поліції, що підтверджує факт причетності позивача до списання грошових коштів з її рахунку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що судом першої інстанції всебічно досліджені обставини справи та надана їм належна правова оцінка, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості по кримінальному провадженню №12019040750001123 за ч.1 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_1 про заволодіння невідомою особою її грошовими коштами шляхом зняття їх шахрайським шляхом з кредитної картки «ПриватБанку». Досудовим розслідуванням встановлено, що невідома особа 11.03.2019 року, отримавши доступ до платіжних банківських карток виданих на ім'я ОСОБА_1 , здійснила зняття грошових коштів останньої, чим спричинила матеріальний збиток (а.с.7).
22.11.2019 року на адресу ОСОБА_1 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист з вимогою про погашення заборгованості по кредиту яка станом на 22.11.2019 року становить 34704,74 гривень відповідно до наданого розрахунку (а.с.8, 32, 79-88, 99-109, 124-133).
Відповідно до витягу Приват 24 наданого АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 11.03.2019 року відбувалося зняття готівкових коштів з картки АТ КБ «Приватбанку» належної ОСОБА_1 в загальному розмірі 17 000 гривень. В подальшому банком автоматично проводилося списання платежів з карткового рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 21 529,05 грн. (а.с.42-54, 111-123).
В довідці слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області №48.5/3-4740 від 09.06.2020 року зазначено, що в провадженні СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040750001123 від 15.06.2019 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа, 11.03.2019 року, при невідомих обставинах, отримавши доступ до платіжних банківських карток ПАТ КБ «ПриватБанк», виданих на ім'я ОСОБА_1 , здійснила зняття грошових коштів останньої, чим спричинила матеріальний збиток. В ході досудового розслідування встановлено, що громадянка ОСОБА_1 на період вчинення кримінального правопорушення користувалася картками ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме карткою «для виплат № НОМЕР_1 та кредитною карткою «Універсальна» № НОМЕР_2 .
08.07.2019 ОСОБА_1 визнано потерпілою по кримінальному провадженню №12019040750001123 від 15.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Відповідно до здійсненої виїмки в ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунках потерпілої ОСОБА_1 встановлено, що грошові кошти з її картки було знято невідомою особою чоловічої статі, а отримані фото з банкоматів долучено до матеріалів кримінального провадження у цифровому вигляді.
На даний момент досудове розслідування триває, та здійснюються необхідні заходи направлені на розкриття даного злочину та притягнення до відповідальності винних осіб (а.с.60).
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 23.10.2020 року по картковому рахунку, а саме «картки для виплат» ОСОБА_1 встановлено, що в період з квітня 2019 року по травень 2020 року з зазначеної картки було здійснено автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по картці на загальну суму 21 529,05 грн. (а.с.74-76).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з відсутності доказів порушення вимог договору щодо умов збереження конфіденційності рахунків, а також про відсутність вини позивача у списанні коштів з рахунків. Банком не доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дало б підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої - дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16,від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
У Постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2021 року по справі № 711/11121/18, Суд також зробив висновок про необхідність встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд також дійшов висновку, що у зв'язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, збільшенням кредитного ліміту, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій), та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку їх здійснення покладається як на банк, так і на користувача такого засобу, однак на останнього така відповідальність може бути покладена у разі доведення, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання належної йому інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні платіжні операції.
Як зазначено вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», де на її ім'я відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_3 .
11.03.2019 року невідома особа, отримавши при невідомих обставинах доступ до платіжних банківських карток ПАТ КБ «ПриватБанк», виданих на ім'я ОСОБА_1 , здійснила зняття грошових коштів останньої.
Позивач зазначила, що вона відразу повідомила працівників банку та заявила вимогу про блокування всіх відкритих на її ім'я рахунків, і таким чином, невідкладно повідомила банк про платіжні операції, що нею не виконувались. Дана обставина не спростована відповідачем по справі.
08.07.2019 ОСОБА_1 визнано потерпілою по кримінальному провадженню №12019040750001123 від 15.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Відповідно до здійсненої виїмки в ПАТ КБ «Приватбанк» по рахунках потерпілої ОСОБА_1 встановлено, що грошові кошти з її картки було знято невідомою особою чоловічої статі, а отримані фото з банкоматів долучено до матеріалів кримінального провадження у цифровому вигляді.
В постанові Верховного суду від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21 зазначено: «що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача (про який зазначає банк), не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною та пенсійною картками.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив умови договору, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, суд відхиляє, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Також не заслуговують на увагу колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про слухання справи, оскільки в матеріалах справи наявна розписка представника АТ КБ «Приватбанк» Бродька А.І. про отримання ним повістки про слухання справи 02.02.2021 року.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: