Провадження № 33/803/601/24 Справа № 202/20467/23 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
29 лютого 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2024 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),-
Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та у відповідності до ч.2 ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 22 жовтня 2023 року о 10 год. 50 хв. в м. Дніпрі, вул. Верхня, буд.7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Land Rover д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 22 жовтня 2023 року о 10 год. 50 хв. в м. Дніпрі, вул. Верхня, буд.7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Land Rover д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху, правопорушення вчинено повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року та просить закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та необ'єктивним.
В обґрунтування зазначає, що всупереч п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 (зі змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду №18 від 19.12.2008 року) “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” суд позбавив його права керування транспортними засобами, при тому, що посвідчення водія ним не отримувалося, у зв'язку з чим, накладення на нього додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами підлягає виключенню. Крім того, всупереч положенням п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” суд першої інстанції стягнув з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн не врахувавши, що він є учасником бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням.
Водночас, апелянт не погоджується з висновками суду про те, що в судове засідання він не з'явився з невідомих причин, хоча є очевидним, що він перебуває у зоні проведення бойових дій, оскільки саме під час його переїзду на ОСОБА_2 напрямок і були складені протоколи про адміністративне правопорушення.
При цьому, наголошує, що судом повністю проігноровані надані ним докази, а саме: пояснення особи, якій він безпосередньо підпорядковувався на час складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_3 , копія посвідчення УБД, копія військового квитка, копія довідки ВЛК від 21.08.2023 №9047, копія посвідчення до відзнаки МОУ, скріншоти соціальної мережі Фейсбук, роздруківка інтерв'ю для Цензор.НЕТ, постанова Зарічного районного суду м. Суми від 30.05.2023 року у справі №591/1955/23, постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.07.2023 року у справі №734/1806/23, постанова Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.04.2023 року у справі №728/428/23), постанова Хмельницького апеляційного суду від 05.07.2023 року у справі №686/12463/22, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що правопорушення були допущені ним не у стані крайньої необхідності, передбаченої ст.18 КУпАП.
У той-же час звертає увагу, що вищевказані дії були вчинені ним під час воєнного стану в Україні, введеного на підставі Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 року, який продовжений до теперішнього часу та з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку, власності, правам і свободам громадян. При цьому, заподіяна шкода (порушення правил дорожнього руху) є менш значною, ніж відвернена шкода (невиконання наказу командира, що підриває основи військової служби під час введеного в Україні воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією рф). Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів підтвердження того, що небезпека вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП могла бути усунена іншими засобами.
Поміж іншого в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що накладене судом адміністративне стягнення є для нього непомірним тягарем, як матеріальним, так і моральним, оскільки штраф у розмірі 40 800 грн позбавить його можливості вижити в бойових умовах, так як грошове забезпечення в більшій мірі витрачається на особисте спорядження та ремонт техніки; позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 5 років не припинить правопорушення, оскільки він вимушений буде продовжувати сідати за кермо кожного разу, коли буде отримувати наказ командира та унеможливить його адаптацію в суспільстві після закінчення війни, а водійське посвідчення наразі він не отримав, оскільки є учасником бойових дій і постійно перебуває в районах їх здійснення.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, що відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом порядку розгляду справи без його участі, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Між тим вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне.
Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КупАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
Також Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Разом з цим Суд зазначив, що, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 від отримання судового повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська вони надійшли з відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області 20 листопада 2023 року (а.с.4 адміністративної справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП та №520/2024 за ч.5 ст.126 КУпАП) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Волошина Є.В. (а.с.5 адміністративної справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП та №520/2024 за ч.5 ст.126 КУпАП). 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.7-72 адміністративної справи №520/2024 за ч.5 ст.126 КУпАП), а 14 грудня 2023 року клопотання про закриття провадженні у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.7-91 адміністративної справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП).
Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи копій судових повісток про виклик до суду в справі про адміністративне правопорушення (а.с.6 адміністративної справи справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП та №520/2024 за ч.5 ст.126 КУпАП) ОСОБА_1 повідомлявся про те, що судові засідання у справах відносно нього відбудуться 08.01.2024 року о 09-00 годині, відповідно.
Однак матеріали справи не містять підтверджень щодо належного вручення адресату судових повідомлень про виклик до суду на вищевказану дату та взагалі судових повідомлень про виклик ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 18 січня 2024 року, в якому адміністративні матеріали відносно нього під номерами 202/20467/23 (провадження №3/202/520/2024) та 202/20479/23 (провадження №3/202/522/2024) були об'єднані в одне провадження за номером 202/20467/23 (провадження №3/202/520/2024) та того ж дня прийнято оскаржуване рішення (а.с.77, 78-81 адміністративної справи №520/2024 за ч.5 ст.126 КУпАП). Отже місцевий суд під час судового розгляду справи не переконався у належному повідомленні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату та час судового засідання, та у своєму рішенні не навів відповідних аргументів щодо можливості розгляду справи за її відсутності.
Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи, а отже про порушення його права на захист, передбачене ст.268 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції порушено встановлені конституційні та гарантовані конвенційні права ОСОБА_1 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушено гарантоване йому право на справедливий суд, у зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню.
Водночас, апеляційний суд враховує, що положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
Отже, оскільки адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП вчинено ОСОБА_1 22 жовтня 2023 року і на час апеляційного розгляду справи - 29 лютого 2024 року спливли строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року в частині визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню.
Разом з тим, як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №555947від 22.10.2023 року, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та відеофіксацію даної події.
Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14.09.2023 року серії ААД № 555947 від 22.10.2023 року (а.с.1 адміністративної справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП) вбачається, що 22 жовтня 2023 року о 10 год. 50 хв. в м. Дніпрі, вул. Верхня, буд.7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Land Rover д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зафіксовано “У суді”. Крім того, зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався, протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним отримана.
Крім того, судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, який міститься у 1 файлі на одному компакт-диску, долученому до матеріалів справи (обкладинка диска не пронумерована).
Так, з відеофайлу “export-7lxpm” тривалістю 00:00:00 - 00:01:54, вбачається, що 22.10.2023 року о 11:05 годині на узбіччі проїзної частини дороги стоїть автомобіль Land Rover д.н.з. НОМЕР_1 , з відчиненою задньою правою дверкою, позаду якого стоїть службовий автомобіль працівників патрульної поліції. На бордюрі неподалік вказаних транспортних засобів сидить ОСОБА_1 у військовій формі, до якого підійшов поліцейський та попрохав назвати свої анкетні дані та дату народження, а потім запропонував пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів “Ні, оскільки поспішаю на війну, відстав від колони”. Далі, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, потім роз'яснив права, передбачені ст.268 КУпАП, після чого повідомив, що оскільки у нього відсутнє посвідчення водія, яке він ніколи не отримував, тому також буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
Отже, зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП інформації, мають суперечності, оскільки із доданого до протоколу відеозапису взагалі неможливо встановити коли та в який час, де та на якому саме транспортному засобі ОСОБА_1 здійснював рух з ознаками наркотичного сп'яніння, а також які ознаки наркотичного сп'яніння були у нього виявлені працівником патрульної поліції, у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №555947 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП.
Крім того, зі змісту дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що всупереч вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, працівником поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, наслідки за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також не виписано направлення для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчого закладі охорони здоров'я.
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у визначений законом спосіб.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року в частині визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції при стягненні із ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 605,60 грн не було дотримано вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України “ Про судовий збір” та не звільнено останнього від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 04.09.2020 року (а.с.15 адміністративної справи №522/2024 за ч.1 ст.130 КУпАП), на що слушно вказує апелянт в поданій апеляційній скарзі.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року в частині визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП - підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, а в частині визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.п.1,7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року про визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО