Провадження № 22-ц/803/2995/24 Справа № 195/1176/23 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, -
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, мотивуючи його тим, що на початку квітня 2023 року її дочка у телефонному режимі повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився їй колишнім чоловіком, а її донці батьком.
Вказувала, що з ОСОБА_3 за життя були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини із усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 березня 2011 року і до повноліття дитини, на її користь. Постановою державного виконавця Томаківського районного відділу державної виконавчої служби на підставі виконавчого документа №2-196 виданого 31 травня 2011 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження № 26860412. Постановою державного виконавця від 08 вересня 2022 року виконавче провадження закінчене у зв'язку зі смертю боржника.
Зазначала, що ОСОБА_3 за життя не виконував рішення суду та не сплачував належним чином аліменти на доньку ОСОБА_5 , тому за період з 2018 року по 2021 роки утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 112 170,85 грн. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна - домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями є його мати ОСОБА_1 в розмірі 3/4 частки та їх донька ОСОБА_6 в розмірі 1/4, які прийняли спадщину шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Посилаючись на те, що вона направила відповідну вимогу ОСОБА_1 , яка відмовляється виконати свої обов'язки, які вона успадкувала, щодо сплати своєї частки заборгованості по аліментах спадкодавця ОСОБА_3 на її користь, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь заборгованість по аліментах у розмірі 84 128 грн.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року позов задоволено. Вирішено питання відносно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язок зі сплати заборгованості по аліментам, яка виникла за життя спадкодавця, лежить на всіх спадкоємцях. Докази отримання нею вимоги від позивачки відсутні.
Позивачка правом на надання відзиву не скористалася.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для її задоволення.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на початку квітня 2023 року позивачці стало відомо про смерть ОСОБА_3 .
З 09 серпня 2003 року позивачка перебувала із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року.
За час перебування у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З ОСОБА_3 за життя були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини із усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 березня 2011 року і до повноліття дитини, на користь матері ОСОБА_8 .
Постановою державного виконавця Томаківського районного відділу державної виконавчої служби на підставі виконавчого документа №2-196, виданого 31 травня 2011 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області, було відкрито виконавче провадження №26860412 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 .
Постановою державного виконавця від 08 вересня 2022 року виконавче провадження закінчене у зв'язку зі смертю боржника.
ОСОБА_3 за життя не виконував рішення суду та не сплачував належним чином аліменти, тому за період з 2018 року по 2021 роки утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 112 170,85 грн.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна - домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , належне спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 19 грудня 2005 року.
Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності дійсна ринкова вартість житлового будинку станом на 29 липня 2023 року складає 180 000 грн.
Спадкоємцями вказаного майна після смерті ОСОБА_3 є його мати ОСОБА_1 в розмірі 3/4 частки та його донька ОСОБА_6 в розмірі 1/4, які прийняли спадщину шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Спадкоємець ОСОБА_1 відмовляється виконати свої обов'язки, які вона успадкувала, щодо сплати своєї частки заборгованості по аліментах спадкодавця ОСОБА_3 на користь позивачки.
Про стягнення за період з 2018 року по 2021 роки заборгованості по аліментах у сумі 84 128 грн. зі спадкоємця ОСОБА_1 пропорційно 3/4 частки розміру в межах вартості майна одержаного нею у спадщину, позивачка заявила відповідною заявою про задоволення вимог кредитора, претензією кредитора з вимогою про повернення заборгованості зі сплати аліментів, що була направлена нею ОСОБА_1 та ПН Нікопольського РНО Дніпропетровської області Корнієнку Ю.В. 31 липня 2023 року.
З повідомлення ПН Нікопольського РНО Дніпропетровської області Корнієнка Ю.В. від 22 серпня 2023 вих. №75/01-16, наданого на запит суду разом з копією спадкової справи, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заводилась спадкова справа за №64/2022.
З копії спадкової справи №64/2022 суд вбачає, що до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , зверталися його мати ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка діє від імені своїх малолітніх дітей і відмовилася від права на прийняття спадщини на користь матері спадкодавця. Інші спадкоємці відсутні. Спадкова справа містить претензію кредитора з вимогою про повернення заборгованості зі сплати аліментів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів,а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Якщо предметом спору у справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів входить до складу спадщини.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі №161/11682/15-ц (провадження №61-3563св18), від 12 серпня 2020 року у справі №199/5826/16-ц (провадження №61-20217св19), від 11 листопада 2020 року у справі №161/11682/15-ц (провадження №61-2297св19).
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено
Виходячи зі змісту зазначеної вище норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі №61-20217св19.
ОСОБА_3 заповіт на випадок своєї смерті не складав, спадкування належного йому майна здійснювалося за правилами спадкування за законом.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 4 статті 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу
З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, обов'язок задоволення вимог кредитора спадкодавця лежить на усіх спадкоємцях, які прийняли спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.
Матеріалами справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його мати (відповідачка) ОСОБА_1 у розмірі 3/4 частини та донька ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення на спадкоємця ОСОБА_1 обов'язку зі сплати лише 3/4 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідати за борги спадкодавця повинні усі його спадкоємці відхиляються, оскільки, як було зазначено вище, з відповідачки стягнуто лише 3/4 частини заборгованості, що відповідає її частці у спадковому майні.
Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.
Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, у цьому зобов'язанні і навпаки.
Ураховуючи наведене, стаття 606 ЦК України застосовується судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно- правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.
Така правова позиція є сталою та викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження №6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 березня 2019 року у справі №757/31762/14 (провадження №14-662цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №334/10417/14-ц (провадження №61-17019св18) та від 14 листопада 2018 року у справі №461/13458/14-ц (провадження №61 -17549св18).
З врахуванням того, що аліменти були стягнуті на користь позивачки ОСОБА_2 на отримання доньки ОСОБА_11 (наразі ОСОБА_12 ), яка успадкувала 1/4 частину спадкового майна після смерті батька ОСОБА_3 , тобто фактично відбулося поєднання особи боржника і кредитора, підстав для задоволення апеляційної скарги з врахуванням її доводів про те, що обов'язок зі сплати заборгованості по аліментам, яка виникла за життя спадкодавця, лежить на всіх спадкоємцях, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров