Провадження № 11-кп/803/285/24 Справа № 212/2269/23
27 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041730000013 за ч. 4 ст. 191 КК України відносно ОСОБА_6 , повернуто прокурору, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041730000013 за ч. 4 ст. 191 КК України відносно ОСОБА_6 , повернуто прокурору. Мотивуючи вказане рішення, суд І інстанції зазначив, що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано вимог ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, зазначено лише одну адресу, яка позначена як адреса поставки товару за умовами договору, викладені в обвинувальному акті обставини містять розбіжності в тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у розтраті коштів органу місцевого самоврядування, тоді як потерпілим у кримінальному провадженні визнано місцевий орган виконавчої влади, у обвинувальному акті відсутнє посилання на обставини, які вказують на існування кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, що дає підстави вважати нерозкритою його об'єктивну сторону, а також неконкретизованим обвинувачення в цілому, викладені в обвинувальному акті обставини посилань на безпосередній предмет злочину не містять, в обвинувальному акті відсутній виклад обставин щодо конкретного майна, яке було ввірене або перебувало у віданні обвинуваченої особи, органом досудового слідства взагалі не вказано жодної конкретизації, у чому полягають корисливі мотиви чи інші інтереси ОСОБА_6 , або інших осіб, яку саме особисту вигоду прагнула отримати ОСОБА_6 використовуючи своє службове становище.
На вказану ухвалу суду прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року скасувати та призначити новий розгляд в суді І інстанції.Вважає, що суд першої інстанції перейшов до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо меж компетенції суду на цій стадії провадження.
Захисник ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_9 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи або про бажання приймати участь під час апеляційного розгляду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, думку обвинуваченої ОСОБА_6 , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги прокурора,перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Ознайомившись зі змістом обвинувального акту та доданих до нього матеріалів, колегія суддів приходить до висновку, що він повністю відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_6 вимогам ст. 291 КПК України не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В обвинувальному акті вказані об'єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення, форма участі обвинуваченої у вказаних подіях.
Ті суперечності, на які послався суд першої інстанції повертаючи обвинувальний акт прокурору, на переконання апеляційного суду, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції зазначив, що що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано вимог ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, зазначено лише одну адресу, яка позначена як адреса поставки товару за умовами договору, викладені в обвинувальному акті обставини містять розбіжності в тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у розтраті коштів органу місцевого самоврядування, тоді як потерпілим у кримінальному провадженні визнано місцевий орган виконавчої влади, у обвинувальному акті відсутнє посилання на обставини, які вказують на існування кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, що дає підстави вважати нерозкритою його об'єктивну сторону, а також неконкретизованим обвинувачення в цілому, викладені в обвинувальному акті обставини посилань на безпосередній предмет злочину не містять, в обвинувальному акті відсутній виклад обставин щодо конкретного майна, яке було ввірене або перебувало у віданні обвинуваченої особи, органом досудового слідства взагалі не вказано жодної конкретизації, у чому полягають корисливі мотиви чи інші інтереси ОСОБА_6 , або інших осіб, яку саме особисту вигоду прагнула отримати ОСОБА_6 використовуючи своє службове становище.
Разом з тим, на думку колегії суддів, наведені обставини не перешкоджають суду встановити істину у справі, оскільки суд має можливість дати оцінку обґрунтованості обвинувачення і прийняти відповідне рішення, а такі недоліки обвинувального акту, на які посилається суд І інстанції, суд має можливість уточнити під час судового провадження.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що чинний кримінальний процесуальний закон встановлює можливість змінювати обвинувачення в суді першої інстанції.
Так, у частині 1 ст. 338 КПК України визначено, що з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку встановлення під час судового провадження будь-яких суперечностей у формуванні обвинувачення, прокурор може скористатися своїм правом та змінити обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зазначаючи, що орган досудового розслідування виклав в обвинувальному акті не конкретне обвинувачення щодо ОСОБА_6 , не зазначив необхідних відомостей та обставин вчинення кримінального правопорушення, вийшов за межі перевірки обвинувального акту щодо відповідності вимогам ст. 291 КПК України та фактично перейшов до аналізу доказів та встановленню обставин справи.
Аналізуючи вищевказане, а також обвинувальний акт та оскаржувану ухвалу, враховуючи положення ст. 314 КПК України, колегія суддів суду погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, що суд має вирішувати під час підготовчого судового засідання.
Пунктом 13 частиною 1 статті 3 КПК України визначено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення належним чином сформульовано обвинувачення і викладено в ньому фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, вимоги ст. 291 КПК України дотримано, а саме: викладені необхідні відомості, передбачені в цій статті закону, в тому числі викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті).
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, у випадку ухвалення вироку, суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним.
Тобто, остаточно правову кваліфікацію діям обвинуваченого надає суд за результатами судового розгляду та з огляду на фактичні обставини, які будуть встановлені судом.
Таким чином, якщо в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження мотив та наслідки складу злочину, в якому обвинувачується особа, прокурор вправі змінити обвинувачення відповідно до вимог ст. 338 КПК України, про що можливо ставити питання лише під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження. В протилежному ж випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність складу, події злочину або про недоведеність вини обвинуваченого в тому обвинуваченні, яке висуває сторона обвинувачення, то КПК України передбачає інші процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.
За таких обставин, на думку колегії суддів, порушень вимог чинного законодавства, допущених під час складання та затвердження даного обвинувального акта, які б були б підставами для повернення прокурору обвинувального акта, допущено не було, а наведені в ухвалі суду недоліки обвинувального акта відносно ОСОБА_6 , не перешкоджають призначенню судового розгляду та за своєю природою не є тими недоліками, які б вказували на невідповідність даного обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є слушною та обґрунтованою, а ухвала суду І інстанції про повернення обвинувального акту прокурору підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді І інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року відносно ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції,зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалу є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: