Провадження № 11-сс/803/390/24 Справа № 215/507/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041760000078, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України,
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 години 30 хвилин 24 березня 2024 рокуіз визначенням застави у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч. 4 ст. 296 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливості переховуватись від органів досудового слідства або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, потерпілих з метою уникнення відповідальності. На підставі викладеного слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на строк 60 діб з моменту затримання підозрюваного. При визначені розміру застави суд врахував обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і вважав за достатньо і доцільно визначити ОСОБА_8 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України заставу у розмірі двадцяти п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка з урахуванням положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України становить 75700 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала в частині визначення розміру застави є такою, що суперечить вимогам КПК України. Зазначив, що встановлюючи розмір застави у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п?ять тисяч сімсот) гривень, суд обрав практично мінімальну межу розміру застави, передбаченої для категорії злочинів вказаної тяжкості. При цьому такий розмір застави фактично дорівнює виплатам грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця лише за 1 місяць і менше. Проте при обранні застави як запобіжного заходу необхідно оцінювати самого підозрюваного, його активи та його стосунки з особами, які можуть внести заставу. Розмір застави має бути таким, щоб перспектива втрати застави або дії проти поручителів у разі ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися або вчинити дії, заборона яких передбачена відповідною ухвалою суду. Вочевидь, розмір застави, визначений слідчим суддею, у разі її внесення, не буде запорукою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Визначена судом першої інстанції застава у розмірі 25 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (75 700 грн.) не в змозі досягти мети наведеного заходу забезпечення, адже втрата такої незначної для підозрюваного суми застави у разі порушення покладених обов?язків не зможе стримати останнього від втілення в життя наявних ризиків. Збільшення суми застави до максимального розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, надасть можливість у повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 і безумовне виконання покладених на нього обов?язків.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу суду залишити без зміни, прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Згідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
З апеляційної скарги вбачається, що прокурором не оскаржується вид застосованого запобіжного заходу, строк його застосування та встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Суть апеляційної скарги зводиться лише до вирішення питання в частині визначеного розміру застави, а тому апеляційний суд розглядає справу лише в цій частині.
Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 години 30 хвилин 24 березня 2024 року із визначенням застави у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід'ємною складовою верховенства права.
Як вбачається з наданих матеріалів, підозрюваний ОСОБА_8 з 01 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України №69 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України за мобілізацією, перебуває на посаді старшого стрільця 4 штурмової роти, має військове звання старший солдат, раніше не судимий, не має міцних соціальних зв'язків.
З огляду на те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави мало стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави на цій стадії кримінального провадження відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), здатний забезпечити справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4