Провадження № 33/803/518/24 Справа № 205/5876/23 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
26 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Добрині Я.О. на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років з оплатним вилученням транспортного засобу та стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.,
за участю:
захисника Добрині Я.О.,
Згідно постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2023 року водій ОСОБА_1 23 травня 2023 року о 12.20 год. у м. Дніпрі по вул.Д.Галицького біля буд. 2А керував автомобілем Mazda Premacy, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та постановити нову, якою справу закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказує, що про складання щодо нього протоколу та існування постанови ОСОБА_1 не знав, про наявність постанови стало відомо при ознайомленні захисником з матеріалами справи 26 січня 2024 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 23 травня 2023 року не перебував за вказаним у протоколі місцем, не керував транспортним засобом, при складанні протоколу присутній не був, про його існування дізнався випадково. Вказує, що 01 лютого 2024 року було подано позов про оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Звертає увагу, що подана заява до ТУ ДБР про вчинення кримінального правопорушення, а саме неправомірне складання протоколу. Зазначає, що транспортний засіб, який за постановою було вилучено, не належить ОСОБА_1 , а тому не може бути вилучений.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 27 липня 2023 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 07 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена за відсутності учасників справи та з текстом оскаржуваної постанови захисник ознайомився 26 січня 2024 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 5 ст. 126 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Диспозиціями ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 інкримінується те, що він 23 травня 2023 року о 12.20 год. у м. Дніпрі по вул.Д.Галицького біля буд. 2А керував автомобілем Mazda Premacy, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ч. 5 ст. 126 КУпАП в даному випадку є саме керування особою транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли особа почала рухатись.
Як слідує з доводів апеляційної скарги та пояснень захисника, наданих під час апеляційного перегляду, ОСОБА_1 свою вину не визнає та вказує, що взагалі в той день не керував транспортним засобом.
Наразі судом першої інстанції не було враховано, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ним, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Також, працівниками поліції не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення чи направлення вказаної копії ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Між тим, обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені ст 35 Закону України «Про національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу, а встановлення наявності чи відсутності у особи, що керує транспортним засобом, обмеження на таке право не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Добрині Я.О. строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Добрині Я.О. - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову, якою на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот