Провадження № 22-ц/803/113/24 Справа № 209/553/21 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є.Д. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
28 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Державний реєстратор комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьева Яна Вікторівна, Державний реєстратор Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту (суддя першої інстанції Багбая Є.Д.),
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Державний реєстратор комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьева Яна Вікторівна, Державний реєстратор Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комкнального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Державний реєстратор Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьєва Яна Вікторівна, Державний реєстратор - Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту в частині позовних вимог про припинення арешту накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2020 року - закрито.
Роз'яснено позивачу його право звернутися із відповідною заявою в порядку КПК України до відповідного суду в межах територіальності якого проводиться дане кримінальне провадження.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Державний реєстратор комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьева Яна Вікторівна, Державний реєстратор Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комкнального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Мотивує скаргу тим, що позивач скористався своїм правом щодо звернення до суду з позовом про зняття обтяження у вигляді накладення арешту і просив зняти арешт, щодо майна яке знаходиться безпосередньо у його власності, просив суд визнати право власності на майно, яке і так належить позивачу.
Вказав, що існування обтяжень у вигляді арештів на майно створює перешкоди в реалізації позивачем свого права власності та порушує його право на мирне володіння таким майном.
ОСОБА_1 просив рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він наголошує на тому, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , придбання ним нерухомого майна, що належало його батьку, було фіктивним, адже фактично, придбав майно сам боржник ОСОБА_2 використовуючи своїх родичів, з метою виведення цього майна з-під арешту та примусового стягнення в рамках виконання судового рішення у справі № 198/998/16-ц.
ОСОБА_3 просив рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2015 за договором позики, оформленого у вигляді письмового документа ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 382 464,00 доларів США, які останній прийняв та зобов'язався в повному розмірі повернути не пізніше 15.10.2016 року. У встановлений договором строк відповідач гроші не повернув, а тому ОСОБА_3 звернувся до нього із позовом про стягнення грошових коштів, за вказаним вище договором позики. Через невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним договором, рішенням Петриківського райсуду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц від 03.08.2018, залишеним в силі апеляційним судом та остаточною постановою судом касаційної інстанції, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 576 641,31 дол. США.
Крім того ухвалою Петриківського райсуду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц від 04.11.2016 року в даній цивільній справі було накладено арешт на 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. 18.11.2020 вчинено виконавчий напис за № 513, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову суму 50 000 000,00 грн. Зобов'язання виникло на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. 24.04.2010 за реєстровим № 1077. Приватним виконавцем Осельським Є.С. 26.11.2020 було відкрито виконавче провадження № 63729962 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. від 18.11.2020, зареєстрований в реєстрі за № 513 про стягнення з ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_5 якому ОСОБА_2 заборгував 50 000 000,00 грн. за нотаріально посвідченим договором позики від 24.04.2010. В той же день, приватним виконавцем Осельським Є.С. накладено арешт на все майно ОСОБА_2 без обмеження його розміром боргу та розпочато процедуру примусової реалізації майна ОСОБА_2 . За результатми проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської оласті Осельським Є.С. 08.01.2021 року було затверджено акт, на підставі якого вищевказане спірне майно було придбано ОСОБА_1 при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна. Приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М.А. 13.01.2021 року видано свідоцтва на право власності на зазначене майно ОСОБА_1 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення арештів накладених вищезазначеними ухвалами судів, оскільки вони порушують його права власника майна.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у цій справі звернувся лише з позовними вимогами про припинення арешту, не ставлячи вимог про визнання права власності на це майно, яке, як встановлено судом, оспорюється відповідачами зокрема співвідповідачем ОСОБА_3 , який вказує, що спірне майно належить співвідповідачу ОСОБА_2 який намагається уникнути цивільної відповідальності по поверненню йому боргу. Таким чином позивачем не дотримано вимог закону зокрема ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо змісту позовних вимог. Отже обраний позивачем спосіб захисту не є належним, не буде ефективним, оскільки не відповідає змісту порушеного права. Зазначене є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України від ''Про виконавче провадження'', арешт може бути знятий за рішенням суду.
Частинами 1, 2 ст. 321, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, згідно яких застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно ч. 1,3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у медіа, створення електронних баз даних судових рішень. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно інформації яка міститься у ЄДРСР, вбачається, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16-ц залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року було частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договром позики, та накладено арешт на майно, що є власністю ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1 ), а саме:
- квартира АДРЕСА_4 ;
- земельна ділянка, площею 0.15 га, за адресою:
АДРЕСА_5 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105). загальна площа 297,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
- квартира АДРЕСА_6 ;
- квартира АДРЕСА_2 ;
- квартира АДРЕСА_7 ;
- квартира АДРЕСА_8 ;
- квартира АДРЕСА_3 ; в межах ціни позову, а саме 12074140,80 грн.
Також з наявної інформації з ЄДРСР вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2019 року у справі № 752/2965/19 залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме:
11/30 частини підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення №01), загальна площа: 291,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 95681312104;
приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення №105), загальна площа: 297,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23172312104;
квартира АДРЕСА_9 ;
квартира АДРЕСА_10 ;
багатофункціональна будівля, загальною площею: 4 597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191388412104.
Стягувач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_12 .
Боржник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_13 .
Так, апеляційний суд вважає, що електронні торги які відбулись 08.01.2021 року та затверджено актом та на підставі якого 13.01.2021 року приватним нотаріусом Прожуган М.А. видано свідоцтва на право власності на спірне нерухоме майно, відбулися за наявності заборони на відчуження (арешту) майна, накладених, в тому числі, судовими рішеннями про забезпечення позову, а тому апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у знятті арешту з майна, оскільки на спірне нерухоме майно було накладено арешт судовими рішеннями в інших справах, що не підлгяає доказуванню. Крім того, як було вірно вказано судом, позивачем не ставиться вимога про визнання за ним права власності, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 придбав арештоване майно, а тому має доводити підстави виникнення права власності.
Враховуючи вказане, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на законних підставах став власником спірного нерухомого майна, а тому порушуються його права, як власника, оскільки вони спростовуються доказами наявними в матеріалах справи та обставинами встановленими судом першої інстанції, які не спростовані апелянтом належними, допустимими та достатніми доказами.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О. В. Халаджи
О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий-суддя О. В. Халаджи