Провадження № 22-ц/803/110/24 Справа № 209/553/21 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
28 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Державний реєстратор комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьева Яна Вікторівна, Державний реєстратор Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту (суддя першої інстанції Багбая Є.Д)
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Державний реєстратор комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьева Яна Вікторівна, Державний реєстратор Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Державний реєстратор Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Астафьєва Яна Вікторівна, Державний реєстратор - Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про зняття арешту в частині позовних вимог про припинення арешту накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2020 року - закрито.
Роз'яснено позивачу його право звернутися із відповідною заявою в порядку КПК України до відповідного суду в межах територіальної підсудності якого проводиться дане кримінальне провадження.
Із вказаною ухвалою суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу. вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Мотивує скаргу тим, що судом першої інстанції не досліджено належним чином саму ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2020 року.
Вказаний арешт був накладений у вигляді забезпечувального заходу, про який просив ОСОБА_2 і аж ніяк не ОСОБА_3 . Жодного відношення до самого кримінального провадження та правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дане нерухоме майно не має.
ОСОБА_1 просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 листопада 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2015 за договором позики, оформленого у вигляді письмового документа ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 382 464,00 доларів США, які останній прийняв та зобов'язався в повному розмірі повернути не пізніше 15.10.2016 року. У встановлений договором строк відповідач гроші не повернув, а тому ОСОБА_3 звернувся до нього із позовом про стягнення грошових коштів, за вказаним вище договором позики. Через невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним договором, рішенням Петриківського райсуду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц від 03.08.2018, залишеним в силі апеляційним судом та остаточною постановою судом касаційної інстанції, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 576 641,31 дол. США. Крім того ухвалою Петриківського райсуду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц від 04.11.2016 року в даній цивільній справі було накладено арешт на 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2020 року задоволено клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_2 - адвоката Лагоміни А.А. у кримінальному провадженні №12020100060001244 від 18.03.2020 року та накладено арешт на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), а саме: 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення №01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182, 1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищевказане майно було придбано ОСОБА_1 при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельским Є.С. 08.01.2021 року та приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М.А. видано свідоцтва на право власності на зазначене майно ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення арештів накладених вищезазначеними ухвалами судів, оскільки вони порушують його права власника майна.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що арешт на майно накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, тому питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами КПК України 2012 року.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).
Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження не закрито.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.
Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність розгляду питання зняття арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2020 року в порядку КПК України 2012 року, оскільки такий порядок є єдиним визначеним способом захисту права власності позивача, арешт на яку було накладено в межах кримінального провадження, яке станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень не є закінченим.
Отож, наявність незакінченого кримінального провадження виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною другою статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, особа може бути обмежена у здійсненні права власності під час проведення досудового слідства у кримінальній справі у порядку, встановленому КПК України.
Встановивши, що на спірне майно було накладено арешт у кримінальному провадженні, суд першої інстанції з яким також погоджується суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в цій частині.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи