Провадження № 22-ц/803/711/24 Справа № 215/4426/23 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
за участю секретаря Гладиш К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/4908/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року,
встановив:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту ПрАТ «ПівнГЗК»), в якому просив стягнути відповідно до ст.153, 173, 237-1 КЗпП України 268 400 гривень моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що ОСОБА_1 пропрацював з 08 жовтня 1993 року по 13 травня 2019 року на посаді машиніста екскаватора в кар'єрі Першотравневого кар'єру ПрАТ «ПівнГЗК». Під час виконання трудових обов'язків на зазначеному робочому місці позивач підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища, рівень яких перевищував граничнодопустимі показники, а саме: концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 2,3 рази та складала 4,6 мг/м3 при ГДК=2,0 мг/м3, згідно з вимогами «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони»; еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60 дБ при ГДР 59 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99.
Внаслідок тривалої дії на організм позивача вказаних тяжких та шкідливих умов праці, які не усунуті з вини відповідача, позивачем отримано 2 хронічних професійних захворювання: «1. сидеросилікоз першої стадії (s/t, l/, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень І-ІІ стадії, група В, ЛН другого ступеня; 2. Вібраційна хвороба ІІ стадії від загальної вібрації, синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ліктьових, колінних суглобів».
Зазначає, що вищезазначені факти підтверджуються Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2023 року та трудовою книжкою на ім'я позивача. У зв'язку із заподіянням шкоди здоров'ю, 06 липня 2023 року за результатами МСЕК було безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності 65% (50% - по вібраційній хворобі, 15% - по сидеросилікозу) та встановлено ІІІ групу інвалідності, визначено необхідність в забезпеченні санітарно-курортним лікуванням
У зв'язку з захворюванням у нього порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі, у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Як наслідок наявних у нього професійних захворювань, його періодично постійно турбує виражена задишка після незначного фізичного навантаження, напади задухи, які виникають у нічний час, та купіруються інгалятором, періодичний кашель з виділенням слизового харкотиння впродовж дня, важкість та хрипи у грудях, підвищена пітливість, біль та обмеження рухів. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача, просить стягнути з відповідача 268 400 гривень моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 250 000 гривень моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» 2500 гривень судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити та зменшити розмір моральної шкоди до 65 000 гривень з утриманням податків та загальнообов'язкових зборів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що робота, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму та віку. В період роботи він щорічно проходив медичні огляди за результатами яких його було визнано придатним для роботи за професією. Про погіршення стану здоров'я позивач роботодавця не повідомляв. Вважає, що стан здоров'я позивача обумовлений його власними необережними діями. Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Позивачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку з втратою працездатності позивач та виникненням у нього моральних страждань. Крім того, суд дійшов помилкових висновків що характеру моральних страждань позивача, які не підкріплені жодними доказами.
На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду інші учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 1993 року по 13 травня 2019 року працював на посаді машиніста екскаватора в кар'єрі Першотравневого кар'єру ПрАТ «ПівнГЗК», загальний стаж роботи позивача 45 років 04 місяці, з них: 25 років 07 місяць за професією, та 42 роки 08 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14 лютого 2023 року.
Згідно медичного висновку № 190 від 07 лютого 2023 року Українського науково-дослідного інституту промислової медицини встановлено діагнози ОСОБА_1 та виявлено професійні захворювання: сидеросилікоз першої стадії (s/t, l/, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень І-ІІ стадії, група В, ЛН другого ступеня; вібраційна хвороба ІІ стадії від загальної вібрації, синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, що також підтверджується консультативним висновком лікаря-прфпатолога № 08/21-1918 від 26 вересня 2022 року, виписками із медичної карти, п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2023.
Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 працюючи на підприємстві відповідача з 08 жовтня 1993 року по 13 травня 2019 року керував екскаватором, під час виконання робіт з навантаження гірничої маси на залізничний транспорт та відвантаження гірничої маси з перезавантажувальних пунктів, розробляв гірничу масу та грунт, перемішував гірничу масу, планував площадку, керував екскаватором під час пересування та маневрів, регулював хід механізмів, забезпечував технічно правильне переміщення гірничої маси та ефективне використання екскаватора, керував навантаженням породи у вагони, профілював трасу екскаватора. Внаслідок недосконалості технологічного устаткування та процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив підвищених параметрів загальної вібрації та пилу з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%. Раніше працюючи з 25 серпня 1976 року по 08 жовтня 1993 року помічником машиніста екскаватора у Першотравневому кар'єрі з тих же причин, підпадав під підвищених параметрів загальної вібрації та пилу з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%. Причиною виникнення хронічного захворювання є пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони, що перевищувала граничну-допустиму в 2,3 рази та складала 4,6 мг/м? при ГДК = 2,0 мг/м; вібрація: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60 дБ при ГДР 59 дБА. Таким чином, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 42 років 08 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо, та запропоновано ОСОБА_3 , генеральному директору ПрАТ «ПівнГЗК»: дотримуватися основних вимог в організації технологічних процесів та експлуатації згідно вимог гігієни та промислової санітарії: фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць; забезпечити ремонт або заміну антивібраційних крісел на екскаваторах під час їх капітального ремонту; забезпечити виконання зрощення технологічних автодоріг та забоїв в кар'єрі в теплу пору року; підвищити контроль відповідальних осіб за забезпеченням і використанням працюючими ЗІЗ органів дихання та інших засобів індивідуального захисту; інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області про життя запропонованих заходів.
Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2023 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», за рівнем шуму до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», за рівнем вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», за важкістю праці до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», за показниками напруженості праці до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».
Довідкою МСЕК від 06 липня 2023 року позивачу при первинному огляді встановлено з 12 червня 2023 року безстроково третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з них: 50% - по вібраційній хворобі, 15% - по сидеросилікозу, за висновком якої він потребує: санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.
Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров'я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 250 000 гривень суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, характер захворювання, пов'язаного з обмеженням у пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача, істотність вимушених змін у способі життя позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20 квітня 2023 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є: пил переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію в повітрі робочої зони перевищував граничнодопустиму концентрацію в 2,3 рази. (п.18 Акту). (а.с. 12)
Отже, роботодавець під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Судом першої інстанції вірно встановлено порушення ПрАТ «ПівнГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання людиною з інвалідністю, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану та тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується виписними епікризами, Які міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень.
Слід зауважити, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% безстроково та визначено ІІІ групу інвалідності, що безумовно тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 250 000 гривень не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста