Провадження № 22-ц/803/366/24 Справа № 212/7151/22 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
за участю секретаря Гладиш К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/7151/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради в особі органу опіки та піклування, Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович,
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року,
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначала, що 05 травня 2018 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
Посилаючись на те, що відповідач самоусунувся від спілкування та виховання дитини, допомоги не надає, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати в сумі 992, 40 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального закону, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою наявним в матеріалах справи письмовим доказам та фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.
В судове засіданні апеляційного суду інші учасники справи не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач виявляє стійке бажання приймати участь у вихованні малолітньої дитини, піклуванні та спілкуванні з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, виявляє інтерес до життя дитини, допомагає матеріально, враховуючи характер ставлення відповідача до дитини та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Також суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини не є підставою для позбавлення особи батьківських прав відносно цієї дитини.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 у шлюбі, а дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) та відповідач ОСОБА_2 05 травня 2018 року уклали шлюб. (а.с. 9)
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 липня 2018 року. (а.с. 11)
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с.12)
15 липня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15 липня 2022 року та змінила прізвище на ОСОБА_9 . (а.с. 10)
Також судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_10 зареєстрований з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 6,8) Станом на 10 листопада 2022 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 13)
Також судом встановлено, що у відповідача перед позивачем є заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 . (а.с. 16, 17)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 271 Криворізької міської ради, що підтверджується копією довідки № 161 від 28 жовтня 2022 року. (а.с. 18)
Згідно висновку Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 07 лютого 2023 року за № 1/31-57 прийняття рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини. Згідно Акту обстеження умов проживання від 01 лютого 2023 року малолітній ОСОБА_3 , проживає разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 . Умови проживання задовільні. Також, створені умови для виховання та розвитку дитини. Стосунки та традиції сім'ї доброзичливі. (а.с. 40)
Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради № 106 від 10 березня 2023 року затверджено наданий до суду Висновок, в якому зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, відповідача ОСОБА_2 було запрошено до служби у справах дітей, де з ним проведена відповідна профілактично-роз'яснювальна бесіда, під час якої він попереджений про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків. (а.с. 61, 62)
Крім цього судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 28 лютого 2023 року, Рішенням Виконавчого комітету Тернівської районної в місті ради від 28 березня 2023 року за № 97 відповідачу було визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: щосуботи з 11-00 до 13-00 в присутності матері дитини, ОСОБА_12 (а.с. 65, 77)
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 ст. 164 СК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
В статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
В даній справі суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми обов'язками щодо участі в утриманні та вихованні його дитини і умисне ухилення від їх виконання.
В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення обґрунтовано врахував рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради № 106 від 10 березня 2023 року, в якому зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В даному випадку, суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною 1 статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними.
Доводи апеляційної скарги у зазначеній частині аналогічні доводам, зазначеним у позовній заяві, були предметом аналізу при розгляді справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста