Провадження № 22-ц/803/1516/24 Справа № 219/8079/21 Суддя у 1-й інстанції - Худіна О.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №219/8079/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Худіної О.О., -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування якого зазначив, що 13.06.2021 року о 11.45 годині в м. Бахмут Донецької області водій ОСОБА_2 керувала автомобілем Skoda Octavia A5 Combi, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Румянцева, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Перемоги не надала переваги у русі автомобілю BMW 520D, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортний засіб BMW 520D, номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу отримав механічні пошкодження. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.07.2021 року відповідача ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 16.07.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW 520D, номерний знак НОМЕР_2 складає 122919,01 грн. Вартість проведення автотоварознавчої експертизи склала 1600,00 гривень. Позивач вважає, що йому завдана майнова шкода, яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 122919,01 гривень та понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1600,00 гривень, а всього 124519,01 гривень. Крім того позивачу діями відповідача завдана моральна шкода. Внаслідок противоправних дій відповідача, позивач на значний час був позбавлений можливості реалізувати свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя. В зв'язку з тим, що позивач був вимушений свій бюджет спрямувати на ремонт пошкодженого автомобіля, це спричинило виникнення пригніченого стану. В результаті протиправних дій відповідача, позивач не міг користуватися своїм автомобілем, а тому не міг у повній мірі допомагати своїм батькам, що визвало у позивача моральні страждання. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автомобілем, позивачу довелося відкласти, а від деяких з них позивач взагалі був вимушений відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. До вказаного ДТП позивач вів нормальний спосіб життя, відчував задоволення від спілкування з людьми, в достатній мірі заробляв собі на життя, не був ні від кого залежний. Позивач вважає, що глибина його фізичних та душевних страждань є значною та відчутною, вчиненням протиправних дій відповідача, в морально психологічний стан позивача внесені негативні зміни, що принесло в його життя душевний та моральний дискомфорт. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 25000 гривень.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок ДТП 124 519, 01 грн. та на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2022 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок ДТП 124 519, 01 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач обґрунтовує розмір завданої шкоди посилаючись на висновок автотоварознавчої експертизи від 16 липня 2021 року, проте огляд транспортного засобу проводився після спливу одного місяця з моменту ДТП та за відсутності відповідача та її представника. Вимоги ст.1192 ЦК України передбачають обов'язок особи, яка завдала шкоди на відшкодування завданих збитків, розмір яких визначено на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Проте, позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості збитків на момент здійснення огляду експертом, що суперечить ст.1192 ЦК України.
Kpiм того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про «Застосування Держфінпослуг заходів впливу, прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов'язань за вже укладеними договорами. Обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Також, позивачем не надано доказів на підтвердження заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 149 519,01 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 13.06.2021 року о 11.45 годині в м. Бахмут Донецької області водій ОСОБА_2 керувала автомобілем Skoda Octavia A5 Combi, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Румянцева, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Перемоги не надала перевазі у русі автомобілю BMW 520D, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2021 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.7).
На час вчинення дорожньої транспортної пригоди, цивільно страхова відповідальність водія ОСОБА_2 , транспортного засобу Skoda Octavia A5 Combi, номерний знак НОМЕР_1 , застраховано в ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.», що підтверджується полісом №АР/1787513 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 01.04.2021 року (додаток №4), Строк дії страхового поліса з 01.04.2021 року по 31.03.2022 року включно, тобто на момент ДТП, яке мало місце 13.06.2021 року, цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від 16 липня 2021 року вартість відновлюваного ремонту автомобілю BMW 520D, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , становить 122919,01 гривень (а.с.9-20).
Відповідно до акту виконаних робіт, а також квитанції до прибуткового касового ордеру №23 від 16.07.2021 року, позивачем було сплачено 1600 гривень за виконання автотоварознавчої експертизи (а.с.8, 21, 22).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено розмір майнової шкоди, завданий в результаті ДТП, з урахуванням характеру завданих збитків та ступеня вини відповідача, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., яка буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За положеннями статті 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Так, відповідно до пункту 49.1 статті 49 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинний на час настання ДТП, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов'язаний зупинити дію ліцензії.
Згідно статті 50 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Право укладення договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ.
Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, пунктом 52.1 статті 52 передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.
Пунктом 52.2 статті 52 встановлено, що виключення страховика із членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: а) подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ; б) відсутність у страховика ліцензії на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання; в) припинення дії договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком - членом МТСБУ згідно із законодавством; г) виключення страховика - члена МТСБУ з Державного реєстру страховиків (перестраховиків); ґ) неплатоспроможність (банкрутство) страховика - члена МТСБУ; д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців; є) порушення страховиком - членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договору про співпрацю з МТСБУ.
Підстави позбавлення страховика ліцензії зазначено в розділі 7 Ліцензійних умов. Серед цих підстав, зокрема, нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом останніх 12 місяців. Анулювання ліцензії страхової компанії згідно з пунктом 1.8 Ліцензійних умов означає заборону на здійснення страхової діяльності після її анулювання.
Відтак нездійснення страховиком страхової діяльності протягом 12 місяців є підставою для позбавлення його ліцензії на здійснення страхової діяльності, а позбавлення ліцензії з інших підстав у свою чергу є підставою для припинення страхової діяльності, що в обох випадках має наслідком виключення цього страховика зі складу членів МТСБУ (підпункт «б» пункту 52.2 статті 52 Закону № 1961-IV).
За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.
Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов'язань за існуючими договорами. Зобов'язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.
У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з'ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ.
Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ, він зобов'язаний виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.
Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів, обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника, права та обов'язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають випадки, за яких права та обов'язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов'язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Ліквідація юридичної особи - страховика, у зв'язку з визнанням його банкрутом, здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону «Про банкрутство».
Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про банкрутство», було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов'язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов'язань за договорами страхування.
Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-«д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Пунктом 22.2 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, відшкодовує виключно шкоду заподіяну майну.
Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону №1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов'язанні, та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов'язки правопопередника у зобов'язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).
Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов'язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
Отже шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ, відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування, попри ліквідацію зобов'язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов'язань.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21
Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення дорожньої транспортної пригоди, цивільно страхова відповідальність водія ОСОБА_2 , транспортного засобу Skoda Octavia A5 Combi, номерний знак НОМЕР_1 , застраховано в ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.», що підтверджується полісом №АР/1787513 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного 01.04.2021 року (додаток № 4). Строк дії страхового поліса з 01.04.2021 року по 31.03.2022 року включно.
Як встановлено судом першої інстанції, «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» знаходиться в стані припинення. У квітні 2021 року Національний банк України ухвалив рішення застосувати до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» захід впливу у вигляді тимчасового зупинення всіх ліцензій за порушення обов'язкових фінансових нормативів. У зв'язку з не усуненням порушень, Комітет з нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив 17 листопада 2021 року рішення про виключення СК «Ю.Ес.Ай.» із Державного реєстру фінансових установ.
20 квітня 2021 року МТСБУ повідомило, що ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай" втрачає право укладати нові договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), оскільки днем раніше Національний банк України застосував до компанії захід впливу у вигляді тимчасового призупинення дії ліцензій на провадження діяльності.
Згадане є загальновідомими обставинами, які відомі широкому колу осіб і доказуванню не підлягають.
Таким чином, обов'язок щодо відшкодування шкоди покладено на страховика, а у випадках встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування відповідальності на МТСБУ.
Проте ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування матеріальної шкоди до відповідача ОСОБА_2 . Між тим юридична особа ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай" не була залучена судом до участі у справі.
Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у даній справі, маючи необхідні повноваження, не вжив всіх законних заходів для з'ясування правового становища відповідача, а також не з'ясував особу, яка повинна відповідати за позовом.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним, недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Зазначене визначене позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 30.01.2019 у справі №2-797/2008.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №552/6381/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в порушення наведених вище правових норм, суд першої інстанції не дослідив питання щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі №642/6181/16-ц, висловленого у постанові від 29 серпня 2019 року.
Позивач не позбавлений можливості, визначившись з належним колом відповідачів, звернутися до них з відповідним позовом.
Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті до неналежного відповідача, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме з цих підстав.
Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав подання позову до неналежного відповідача
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2242, 79 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2023 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 79 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: