Провадження № 22-ц/803/1695/24 Справа № 216/1390/22 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/1390/22 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Кузнецова Р.О., -
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача.
В обґрунтування позову послалась на те, що 10.01.2021 між нею та ФОП ОСОБА_2 укладений договір, з додатком 1 до Договору, яким передбачений перелік послуг, які сторона виконавця зобов'язаний виконати, а саме: виготовлення та доставка ПВХ, утеплення та обшивка балкону. Згідно з умовами вказаного договору, позивачем, як замовником, на користь виконавця, тобто відповідача, сплачено грошову суму в загальному розмірі 18000,00 грн., а саме: 21.01.2021 - 10000,00 грн., 15.02.2021 - 8000,00 грн. У серпні 2021 року відповідачем здійснено виготовлення, доставка та утеплення балкону. Проте, обшивка балкону до теперішнього часу не виконана, що є порушенням умов пункту 1.4 Договору. За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить: стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 18000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн., яка завдана їй як споживачу, внаслідок порушення (невиконання) відповідачем умов договору від 10.01.2021.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором №ДН 0293 від 10.01.2021, сплачені за виконання робіт у розмірі 18000,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд, що позбавило його можливості використати свої процесуальні права щодо подання відзиву на позов, а також заяву з запереченням щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Також зазначив, що дійсно він у 2021 році, до початку повномасштабної вiйни, займався підприємницькою діяльністю та дійсно мав договірні зобов'язання перед позивачкою за iншим договором №ДН 10298 від 10.01.2021р., який повністю виконаний, що підтверджується розпискою позивача про відсутність претензій за договором №ДН 10298, доданої до апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 88 000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2023 року судом першої інстанції цивільна справа №216/1390/22 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Частиною 5 статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу судової повістки про слухання справи 28 лютого 2023 року, що не відповідає ч.5 ст.128 ЦПК України, згідно якої судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.
За таких обставин, не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про дату слухання справи.
Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права, у тому числі розгляд справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме розгляд за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2021 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_2 укладено договір №ДН 10293 з виконання ремонтно-будівельних робіт.
Згідно з розділом 1 Договору замовник поручає, а виконавець зобов'язується організувати ремонтно-будівельні роботи за розцінками виконавця. Замовник зобов'язується оплатити і прийняти виконані роботи згідно з умовами цього Договору. Якість робіт, що виконуються за Договором має відповідати технічним умовам виконавця, нормам якості для даного виду робіт. Опис і види робіт зазначені в Додатку 1.
Розділом 2 Договору передбачено, що вартість робіт складає 20000,00 грн, з яких завдаток - 2000,00 грн, борг - 18000,00 грн.
Додатком 1 до Договору (а.с. 5) передбачений перелік послуг, які сторона виконавця зобов'язана виконати, а саме: виготовлення та доставка ПВХ, утеплення та обшивка балкону.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що замовник зобов'язується сплатити вартість робіт, що складає 20000,00 грн.
Зі зворотної сторони Договору (а.с.4) вбачається, що позивач на користь відповідача сплатила грошову суму в загальному розмірі 18000,00 грн, а саме: 21.01.2021 - 10000,00 грн, 15.02.2021 - 8000,00 грн.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після виконання п.3.1 виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 21 робочого дня.
Пізніше позивач зверталась письмово до відповідача з вимогою повернути кошти за неналежне виконання робіт, яку фізична особа-підприємець проігнорував (а.с.9, 11).
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору позивачем належним чином було виконано зобов'язання за договором, зокрема сплачено суму за виготовлення та доставку ПВХ, утеплення та обшивку балкону, у загальному розмірі 18000,00 грн. у свою чергу відповідачем не здійснено обшивку балкону, яку було обумовлено додатком 1 до Договору. У зв'язку з невиконанням умов договору, позивачу завдано моральну шкоду, яку з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, визначено судом у розмірі 1000,00 гривень.
Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Умовами статті 906 ЦК України визначено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг.
Згідно з п.п.1, 2 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.
Згідно із ч. ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.
Слід також наголосити, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій документів доданих до апеляційної скарги, 23 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 направила на ім'я відповідача заяву, в якій зазначала про те, що станом на 23.06.2021 року утеплення балкону не виконано (а.с.70).
На виконання припису Головного управління держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, наданого в акті № 003051, відповідачем 09.08.2021р. надіслано до служби пояснення, що роботи за договором виконані повністю (а.с.71).
08.08.2021 року позивачем ОСОБА_1 складено розписку в якій зазначено, що претензій по договору №10298 вона не має. Всі роботи виконано (а.с.72).
Складаючи дану розписку позивач ОСОБА_1 скарг щодо невиконання відповідачем умов договору або виконання його не в повному обсязі, які складаються з обшивки балкону, не висловлювала та в розписці не зазначила, до Головного управління держпродспоживслужби в Дніпропетровській області в подальшому не зверталась.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем доведено виконання умов договору №10298 від 10.01.2021 року в повному обсязі, а тому правових підстав для стягнення майнової шкоди в розмірі 18 000 грн. - не має.
Разом з тим, позивач посилаючись на ст.23 ЦК України просить стягнути з відповідача моральну шкоду, настання якої вона пов'язує в основному з неповерненням відповідачем тривалий термін матеріальної шкоди в розмірі 18 000 грн., в результаті чого вона не могла витратити їх на власні побутові потреби, що в свою чергу спричинило їй душевні хвилювання. Крім того пов'язує настання моральної шкоди з тривалим невиконанням умов договору. Розмір моральної шкоди вона оцінює в 70 000 грн.
Вирішуючи спір в цій частині колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 роз'яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 наведено наступний правовий висновок.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Як встановлено судом і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не виконувались в повній мірі умови договору, зокрема п.3.2, за яким після оплати (що відбулась 15.02.2021р.) він повинен був виконати роботи на протязі 21 робочого дня. Це призвело до того, що позивач вимушена була звертатись з вимогами до відповідача про усунення порушень та до ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, тобто прикладати додаткові зусилля та час для усунення порушеного права.
Як вбачається з розписки позивача від 08.08.2021р. остаточно роботи за договором були виконані майже через шість місяців, а не через 21 робочий день, як було встановлено умовами договору, на протязі яких позивач прикладав додаткових зусиль з метою усунення цих порушень.
Враховуючи наведе, а також характер, тривалість, глибину моральних страждань, похилий вік позивача, яка була вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав, докладати додаткових зусиль для поновлення порушеного права, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну компенсацію її моральних страждань в розмірі 3000 грн., що на переконання суду відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з урахуванням того, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору (ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів»), судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_2 , необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн.. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави судовий збір у розмірі 1488, 60 грн. сплачений за подання апеляційної скарги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
Судді: