Провадження № 22-ц/803/1128/24 Справа № 210/1977/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/1977/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Вікторович Н.Ю., -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо спору - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування позову зазначила, що 13 січня 2023 року в квартирі, де мешкає позивач, сталося затоплення, про що згодом Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» було складено Акт про залиття квартири від 27 січня 2023 року. Внаслідок залиття квартири на стелі ванної кімнати утворилася синя пліснява, на гіпсокартоновій стелі на кухні місцями утворилися руді плями, частково відклеїлися стики шпалер на стінах, у вітальні також відклеїлися шпалери на стиках та мають місце руді плями на стінах. Причиною залиття квартири позивача є незадоволений стан трубопроводу розповітрювання, що знаходить на даху будинку, однак в Акті відповідачем зазначено, що даний трубопровід не відноситься до внутрішньо будинкової системи. На адвокатський запит до КПТМ «Криворіжтепломережа» чи належить трубопровід розповітрювання у будинку АДРЕСА_1 до внутрішньобудинкової системи опалення та яка організація несе відповідальністю за збереження, цілісність та технічний стан вищезазначеного трубопроводу, отримано лист-відповідь, відповідно до якого, відповідальність за належний стан трубопроводу повинен нести відповідач.
На підставі викладеного позивач просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартира за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 52650,90грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00грн..
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 52650,90грн. та моральну шкоду, спричинену внаслідок залиття квартира у розмірі 5000,00грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 12500 грн. та понесені витрати за проведення будівельно-технічної експертизи 5500,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року заяву ТОВ «Сітісервіс-КР» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ТОВ «Сітісервіс КР» подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду та додаткове рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог, а також у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що даний трубопровід не відноситься до внутрішньобудинкової системи. Акт розмежування балансової належності теплових мереж від 11.04.2006 року, яким визначено, що межею розподілу в будинку АДРЕСА_1 є зварні стики на транзитних трубопроводах КПТМ «Криворіжтепломережа» у точках врізки внутрішньобудинкової системи опалення, не може стосуватися ТОВ «Сітісервіс-КР», оскільки даний документ підписано КПТМ «Криворіжтепломережа» та КЖП №3. Відповідач не підписував жодного акту розмежування балансової належності щодо трубопроводів центрального опалення по будинку АДРЕСА_1 та не є правонаступником КЖП №3.
Таким чином, відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями та бездіяльністю відповідача та шкодою, завданою майну позивача. Відповідачем, як управителем даного будинку, було здійснено усі необхідні дії щодо утримання будинку та прибудинкової території, передбачені Правилами №76 та Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.2004р.
Крім того Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт не може підтверджувати факт надання позивачу послуги зі складання висновку, також експертом Бихно М.В. на підтвердження вартості проведеної експертизи не надано рахунок та квитанцію про оплату позивачем даної експертизи.
Стосовно моральної шкоди, то жодних доказів її наявності позивачем не наведено, а визначений судом розмір є значно завищений та необґрунтований. При поданні позовної заяви, представник позивача - адвокат Шемет І.О. на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не подавав попереднього розрахунку судових витрат та квитанції про сплату витрат за правничу допомогу. Натомість 13.06.2023р. дані документи були подані з заявою про ухвалення додаткового рішення, що свідчить про порушення строку визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України. Розмір витрат на правничу допомогу не відповідає співмірності виконаних адвокатом робіт та складністю справи.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 09.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстровано в реєстрі за №1323, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8, 9).
Відповідно до Акту про залиття кв. АДРЕСА_4 від 27.01.2023 року, складеного членами комісії у складі: інженера І категорії Пасічної Л.М., майстром дільниці №4 ОСОБА_2 та слюсарем-сантехніком ОСОБА_3 , представників житлового будинку кв. АДРЕСА_4 , склали цей акт про те, що 13 січня 2023 року в будинку АДРЕСА_3 трапилося залиття ванної кімнати - на стелі пластику видно сліди плісняви; кухня - стеля з гіпсокартону місцями видно руді плями, на стінах шпалери мається відшарування частково на стиках; вітальня - шпалери на стелі і на стінах місцями є руді плями та на стиках відшарування. Причина залиття є незадовільний стан трубопроводу розповітрювання. Висновок і рекомендації: даний трубопровід не відноситься до внутрішньо будинкової системи. Вказаний акт затверджений директором ТОВ «Сітісервіс-КР» (а.с.10).
Згідно з Актом розмежування балансової належності теплових мереж від 11.04.2006 року, КПТМ «Криворіжтепломережа» обслуговує транзитні трубопроводи опалення, які проходять по підвальним приміщенням будинку у напрямку житлового будинку АДРЕСА_1 . Межею розподілу в будинку АДРЕСА_1 є зварні стики на транзитних трубопроводах КПТМ «Криворіжтепломережа» у точках врізки внутрішньо будинкової системи опалення (а.с.13).
Відповідно до висновку експерта з питань будівельно-технічної експертизи №12-23, складеного судовим експертом Бихно Мариною Володимирівною, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли унаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_5 , визначених станом на лютий 2023 року, становить: 52650,90грн. (а.с.23-52).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 52650, 90 грн. в наслідок залиття її квартири, що сталось з вини відповідача. Суд дійшов переконання, що позивачу була завдана і моральна шкода, внаслідок чого був порушений звичайний уклад життя позивачки, що спричинило виникнення у неї переживань з цього приводу.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Згідно п.14 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до п.12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі: ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю,- шляхом відшкодування збитків.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу №76 від 17.05.2005 року встановлено, що Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Згідно Правил Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу №76 від 17.05.2005 року до внутрішньобудинкових систем відносяться мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.
Відповідно до абз.4 п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198, межею балансової належності (відповідальності) - є межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем.
Відповідно до ст.150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з Актом розмежування балансової належності теплових мереж від 11.04.2006 року, КПТМ «Криворіжтепломережа» обслуговує транзитні трубопроводи опалення, які проходять по підвальним приміщенням будинку у напрямку житлового будинку АДРЕСА_1 . Межею розподілу в будинку АДРЕСА_1 є зварні стики на транзитних трубопроводах КПТМ «Криворіжтепломережа» у точках врізки внутрішньо будинкової системи опалення (а.с.13).
Згідно частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно висновку експерта з питань будівельно-технічної експертизи №12-23, складеного судовим експертом Бихно Мариною Володимирівною вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли унаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_5 , визначених станом на лютий 2023 року, становить: 52650,90грн. (а.с.23-52).
Згідно ч.1 ст.102 Цивільного процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч.7 ст.106 ЦПК України, за заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Згідно ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
З матеріалів справи вбачається, що, при виконанні даного експертного висновку були зроблені експертні дослідження, складений кількісний перелік та обсяги робіт з деталізацією по складових кількісного переліку (необхідні матеріали, засоби, визначено ступінь пошкодження). Даний висновок містить відомості про те, як проводилися дослідження та що підлягало дослідженню.
Відповідачем ТОВ «Сітісервіс-КР», як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не ставилось питання про призначення повторної судової експертизи щодо визначення розміру збитків, а тому суд першої інстанції правомірно взяв до уваги висновок експертного дослідження щодо вартості відновлювального ремонту для ліквідації наслідків залиття квартири, який сторонами не спростовано, й доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спричинену матеріальну шкоду, у розмірі 52650,90 грн., розмір якої доведено з додержанням вимог процесуального закону.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено завдання йому моральної шкоди внаслідок залиття її квартири, оскільки це викликало у позивача негативні наслідки в вигляді хвилювання, витрачання зусиль, часу та спрямування своїх фізичних та душевних сил на намагання відновити попереднє становище, яке було у помешканні до її залиття, як наслідок було порушено звичного спосіб життя на значний термін.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, керуючись вимогами справедливості, розумності, врахував ступінь вини відповідачів у заподіянні залиття квартири, що носить форму необережності, а також відмову вирішити спір з позивачем добровільно (в позасудовому порядку), що також викликало душевні переживання у позивача, на переконання колегії суддів, правильно визначив розмір матеріальної компенсації його моральних страждань, завданих внаслідок залиття квартири у розмірі 5 000 грн. і рішення в цій частині відповідає вимогам закону. Доводи скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів і не впливають на висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилкового стягнення судом першої інстанції за додатковим рішенням витрат на правову допомогу в розмірі 12500 грн. через недодержання позивачем вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.137 ч.1 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч.2 цієї норми, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч.3 вказаної норми, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 52 650,90 грн. та моральну шкоду, спричинену внаслідок залиття квартири у розмірі 5 000,00грн.
Заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та докази на їх підтвердження подана до суду позивачем ОСОБА_1 13.06.2023 року.
При зверненні з позовними вимогами позивач ОСОБА_1 питання про стягнення з відповідача понесених нею витрат не ставила, як і не зазначалось в згаданих документах, що подання доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, буде здійснено протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З наведеного вбачається, що заяву про вирішення питання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу, з наданням доказів на підтвердження розміру понесених витрат, ОСОБА_1 подала до суду 13.06.2023 року, при цьому відповідної заяви у справі вона та її представник не подавали.
Зважаючи на вказане, заявник не дотримався процедури, визначеної частиною восьмою статті 141 ЦПК України та ст.246 ЦПК України, оскільки докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Враховуючи що позивачем та її представником не було подано заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, про скасування додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року немає.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн. скасувати, в задоволенні заяви в цій частині відмовити.
В іншій частині додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: