Провадження № 22-ц/803/1657/24 Справа № 214/3230/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.
сторони справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цетехно»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року, ухваленого суддею Поповим В.В. (дату складення повного тексту судового рішення в матеріалах справи не зазначено),
В липні 2023 року представник позивача звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» (далі - ТОВ «Цетехно») про захист прав споживача, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 10559 грн. 45 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 16.12.2021 позивачем у магазині «Цитрус» ТОВ «Цетехно» було придбано ноутбук Lenovo Yoga Slіm 7 14IIL05 (82A100HMRA), червоного кольору, за 19199 грн. У період гарантійного строку позивачем було виявлено недоліки продукції, а саме ноутбук перестав вмикатись. Позивач через свого представника звернулась до магазину з вимогою про безоплатне усунення недоліків у розумний строк, який узгоджено сторонами у 14 днів, про що внесено зміни до Квитанції про приймання товару за №КХ000000043. Позивач неодноразово зверталась до відповідача надати інформацію щодо стану ремонту ноутбука, проте належної інформації не отримала. Ноутбук позивачу було повернуто через його представника 01.05.2022 року, що підтверджує порушення відповідачем строку на усунення недоліків, а саме 14 днів, про що були внесені зміни до квитанції під час здачі несправної техніки на ремонт. Прострочення виконання відповідачем гарантійних зобов'язань складає 55 днів. У зв'язку з чим за кожен день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожен день затримки усунення недоліків понад установлений строк споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1% вартості товару. Відтак відповідач повинен сплатити позивачу штрафні санкції у розмірі 10559 грн. 45 коп.
Крім того, діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки позивач займає посаду СММ менеджера та її діяльність напряму залежить від ноутбука та можливісті працювати в інтернеті, та він є єдиною можливістю комунікації з великою кількістю людей, у тому числі які знаходяться на окупованих територіях. Відповідач ніяким чином на контакт не йшов, зі свого боку нічого не зробив, на запити та претензії відповідей не надав. Зазначені обставини призвели до душевних страждань, який позивач зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна та у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Завдану моральну шкоду позивач оцінила у 5000 грн.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Цетехно» на користь ОСОБА_1 неустойку у розмірі 10559,45 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5007,77 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Цетехно» в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від від 31.10.2023.
В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Цетехно» Свириденко Т.М. просила скасувати оскаржене рішення. На обґрунтування скарги зазначила, що суд порушив процесуальні норми при ухваленні заочного рішення, належно не повідомив відповідача про час і місце розгляду справи. Під час розгляду справи суд не надав оцінку фактичним обставинам справи, а саме не врахував наявність форс-мажорних обставин, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що для встановлення останніх треба отримати сертифікат ТПП України. Суд помилково визначив, що ТОВ «Цетехно» оскаржує невиконання зобов'язань з гарантійного обслуговування позивача. Проте позивач сама не заперечує виконання гарантійного обслуговування. Предметом спору було правомірність застосування до ТОВ «Цетехно» штрафних санкцій за затримку виконання гарантійного обслуговування придбаного позивачкою товару в умовах форс- мажорних обставин. Представник відповідача наполягала, що враховуючи той факт, 28.02.2022 року з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, ТПП України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» від 02.12.1997р., Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України та на своєму сайті розмістила загальний офіційний лист №20024/02.0-7.1, тому у отриманні окремого сертифікату вже не було необхідності.
Позивач за квитанцією, яку додала до позову передала придбаний у відповідача товар на гарантійний ремонт напередодні повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, зокрема постійних обстрілів м. Києва, через які було призупинено як роботу ТЦ «ХІТ mall», де розташована крамниця ТОВ «Цетехно» та було призупинено роботу поштових операторів «Нова пошта». З 24.02 по 10.04.2022 відповідач не мав доступу до крамниці, де знаходився переданий позивачкою товар для відправлення його на гарантійний ремонт. Саме через ці обставини ТОВ «Цетехно» не мало можливості своєчасно виконати свої зобов'язання щодо безкоштовного усунення недоліків у строк, визначений в квитанції про передачу товару в гарантійний ремонт. Про ці обставини відповідач повідомив позивача в переписці на електронну пошту, у відповіді на претензію, на що вона не звернула уваги. При цьому для запобігання негативних наслідків у діяльності позивача з обмінного фонду їй було надано інший ноутбук і як тільки ТЦ поновив роботу, товар позивачки було передано на гарантійний ремонт в авторизований сервісний центр виробника, який також поновив свою роботу у квітні 2022. На підтвердження вказаних обставин представник апелянта посилалася на додані до апеляційної скарги листи орендодавця ТЦ «ХІТ mall» ТОВ «Комфортстріт», ТОВ «Альянс Екопроект» та лист представника авторизованого сервісного центру ТОВ «Ф1 продакшн», а також копію договору суборенди крамниці ТОВ «Цетехно» в ТЦ «ХІТ mall».
Представник відповідача при розгляді підстав для відповідальності відповідача за прострочення виконання вимоги споживача про безкоштовне усунення недоліків товару просила врахувати відсутність об'єктивної можливості у відповідача здійснити вчасно свої зобов'язання у місті Києві під час обстрілів та активних бойових дій в передмісті. Вважала, що віддлік 14-денного строку гарантійного ремонту зупинився 24.02.2022, а затримка гарантійного ремонту сталася не з вини відповідача, а внаслідок обставин непереборної сили та їх безпосередній вплив на зупинку роботи ТЦ «ХІТ mall» та зупинки роботи авторизованого сервісного центру та відсутності логістики. 20.04.2022 товар позивача було відправлено з крамниці до сервісного центру і повернено після ремонту до крамниці 28.04.22. Після проведеного ремонту, позивача було повідомлено і 01.05.22 року вона отримала свій товар з гарантійного ремонту. Підстав для відшкодування моральної шкоди також немає, адже таке відшкодування не передбачено ані договором між сторонами, ані законом. Крім того, представник відповідача заперечила проти відшкодування судових витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвалючи заочне рішення в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому відповідач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи не скористався своїм правом на подання своїх заперечень проти позову, не подав на їх підтвердження доказів тощо.
Проте, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з таким висновком суду першої інстанції і частково погоджується із доводами відповідача, з огляду на таке.
За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення наведених вимог закону не дотримався.
Так суд, ухвалюючи заочне рішення виходив з того, що 28 лютого 2023 року позивач та її представник у судове засідання не з'явилась, останній надав заяву про проведення судового засідання у їх відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив, а представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Перевіряючи доводи відповідача щодо його неналежного повідомлення про дату, час і місце засідання суду, колегія суддів встановила, що вони не спростовуються наявними в справі матеріалами.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскарженого рішення, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так з копії супровідного листа на а.с.119 вбачається, що 19.08.2022 року суд першої інстанції надсилав рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача ТОВ «Цетехно» копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо вручення цього поштового відправлення та інших викликів до суду, в тому числі на день ухвалення заочного рішення.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновком суду першої інстанції про належне повідомлення відповідача, з огляду на те, що немає жодних доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи і немає відомостей, які б свідчили про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою місцезнаходження відповідача, що узгоджується із правовою позицією висловленою у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц та від 20 червня 2018 року у справі №127/2871/16-ц.
Тому колегія суддів у цій частині погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.
Так, в судовому засіданні вивченням матеріалів даної цивільної справи, встановлено, що відповідно до чеку №5705, позивач 16.12.2021 року придбала у магазині побутової техніки «Цитрус», що розміщений у м. Київ по пр. Перемоги, 134/1 (ТРЦ «Хіт Mall»), ноутбук Lenovo Yoga Slіm 7 14IIL05 (82A100HMRA), червоного кольору, вартістю 19199 грн. 00 коп., гарантійний термін - 365 днів. Постачальник товару - ТОВ «Цетехно» (а.с.63).
Згідно квитанції про приймання товару № КХ000000043 від 21.02.2022 року, споживач ОСОБА_1 передала виконавцю ТОВ «ЦЕТЕХНО». на гарантійний ремонт придбаний ноутбук Lenovo Yoga Slіm 7 14IIL05 (82A100HMRA), із заявленими з її боку недоліками, а саме - пристрій не вмикається, пристрій не заряджається, є індикація заряду. Умовами проведення діагностики та ремонту зазначеної вище квитанції визначено, що строк виконання ремонту (зокрема гарантійного) здійснюється впродовж 14 календарних днів з моменту прийняття товару або за згодою сторін в інший строк (згідно з ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»). Сторонами погоджено зміни до п.п. 1.2, 1.3 щодо строку ремонту, а саме строк ремонту (зокрема гарантійного) при відсутності запасних частин визначено у 14 календарних днів (включно). Строк ремонту (зокрема гарантійного) за умови залучення сторонніх авторизованих сервісних центрів виробників визначено у 14 календарних днів (включно) (а.с.64).
Крім того, позивачу на заміну прийнятого в ремонт апарату у тимчасове користування було видано з обмінного фонду Lenovo IdeaPad 330S-14IKB blue (а.с.65).
01.05.2022 року ноутбук Lenovo Yoga Slіm 7 14IIL05 (82A100HMRA), після гарантійного ремонту, був повернутий позивачу, що підтверджується її підписом у Квитанції про прийняття товару № КХ000000043 від 21.02.2022 року (а.с.66).
Отже, внаслідок виявлених недоліків товарів позивач звернувся до відповідачів з вимогою безоплатного усунення недоліків, проте у визначений ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» 14-денний термін з дати пред'явлення товарів такі недоліки усунуті не були. Гарантійний ремонт було виконано з порушенням 14-денного строку.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 708 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право, серед іншого, вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 709 ЦК України вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.
Згідно з ч. 5 ст. 709 ЦК України за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що виконання гарантійного ремонту відбулось з порушенням встановленого 14-денного терміну. Інший термін між сторонами не узгоджувався.
Так, в матеріалах справи наявне листування сторін, на яке посилаються обидві сторони, при цьому представник відповідача у своїй скарзі не пояснила, що заважало сторонам узгодити інший термін проведення гарантійного ремонту, якщо б йому дійсно були об'єктивні перешкоди через воєнний стан, оголошений в Україні - припинення роботи ТЦ, де розташована крамниця й залишився товар, припинення роботи сервісного центру, відсутність логістики тощо, натомість з даного листування випливає, що численні питання представника відповідача щодо причини затримки ремонту, місцезнаходження товару, залишались безпідставно без конструктивної відповіді та пояснень затримки, про які зазначено в апеляційній скарзі (а.с. 83-102).
Розмір неустойки, заявлений до стягнення в сумі 10559,45 грн. представником відповідача не оспорювався, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується із цим розміром.
Водночас, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги щодо об'єктивної неможливості відповідача виконати свої зобов'язання через наявність обставин непереборної сили виходячи з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19 вказала на те, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - є сертифікат, виданий у ТПП України.
Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Верховний Суд в Постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
У Постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 07 червня 2023 у справі № 906/540/22, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; Тобто, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Посилання відповідача на те, що лист ТПП України «Про підтвердження форс-мажорних обставин» який підтверджує факт неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань через збройну агресію рф, колегія суддів вважає безпідставними.
Крім того, в рамках даної справи обставини непереборної сили не підтверджено сертифікатом ТПП України, а лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Щодо аргументів представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, як споживачу послуг, оскільки недоліками обслуговування не було заподіяно шкоду здоров'ю, із посиланням на Постанову Великої палати Верховного Суду від 20.03.20219 р. у справі №761/26293/16-ц, колегія суддів виходить з наступного.
Так, за загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) вказано: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом».
При розгляді справи № 216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від відповідного висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Тобто, статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Підстав для зменшення витрат на правничу допомогу за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Тому, враховуцючи встановлені обставини справи та відповідні ним правовідносини, колегія суддів виснує, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, слід стягнути на її користь з ТОВ «Цетехно» неустойку у розмірі 10559, 45 грн., на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та витрат на правничу допомогу пропорційно до частини задоволених позовних вимог в сумі 5007, 77 грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Крім того з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 992,40 грн. А витрати у зв'язку з поданням апеляційної скарги, враховуючи залишення її без задоволення по суті вимог, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» задовольнити частково.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» (ЄДРПОУ 43058939, юридична адреса: Одеська область, м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 15/17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) неустойку у розмірі 10559 грн. 45 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5007 грн. 77 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» (ЄДРПОУ 43058939, юридична адреса: Одеська область, м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 15/17), в дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий
Судді