Провадження № 22-ц/803/1998/24 Справа № 216/1685/21 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.
сторони:
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року, постановлену суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),
У провадження судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецова Р.О. надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 02 серпня 2023 заяву було залишено без руху, оскільки заява не відповідала вимогам ст.426 ЦПК України, та зазначено заявнику про необхідність усунути недоліки у строк десять днів з дня отримання ухвали.
04 вересня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від сплати судового збору та у підтвердження скрутного матеріального становища додано до клопотання пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 25.05.2021, виданого Пенсійним фондом України, з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 17.04.2023.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визнана неподаною та повернута заявнику.
ОСОБА_3 будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, постановлену з порушенням норм Конституції України, норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийняте на підставі недостовірного твердження суду стосовно начебто надсилання йому ухвали від 02.08.2023 про залишення заяви без руху поштовим відправленням №5000026062428, оскільки зазначену ухвалу він отримав 02.11.2023 листом суду від 04.10.2023 №31 від 5/х-23, копія якого додається в конверті поштового відправлення 0600050607841, про що свідчить його підпис на накладній №0600050607841 від 02.11.2023.
Вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі недостовірного твердження суду начебто надходження до суду 04.09.2023 клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору, яке він надавав суду 28.08.2023 у зв'язку з тим, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній 2022 календарний рік, згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податку про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022, станом на 17.04.202023 №0482-23-03290. Вказує, що пенсія за віком є видом матеріального забезпечення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто є страховою виплатою за страховим випадком та не є доходом.
Вказує, що ухвала суду не відповідає, встановленим ч.1, 2 ст.2, ст..ст.3,10, 263 ЦПК України вимогам щодо здійснення цивільного судочинства, а також законності і обґрунтованості судових рішень, що зумовили неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала, визначена у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, повертаючи ОСОБА_3 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що судом повідомлялось заявнику про вчинення процесуальної дії, шляхом надсилання копії ухвали суду без руху від 02 серпня 2023 року неодноразово рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем знаходження заявника, а саме за адресою, вказаною в заяві: АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідними листами, разом з тим поштове відправлення №5000026062428 з копією ухвали суду від 02.08.2023, повернуто 10 жовтня 2023 року «за закінченням терміну зберігання» та станом на 31 жовтня 2023 року, у зв'язку з тим, що ухвала суду повернута, та у встановлений строк вказані судом недоліки не усунуті в повному обсязі, наявні підстави для повернення заяви заявнику.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і не може погодитись з доводами ОСОБА_3 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Так, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишена без руху з наданням часу заявнику не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться тексти усіх судових рішень у справі №216/1685/21, у тому числі ухвала Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року, яка була зареєстрована у реєстрі та оприлюднена 09.08.2023, та 10.08.2023 надано загальний доступ.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У справах «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, копія ухвали без руху від 02.08.2023 надсилалась судом першої інстанції за місцем реєстрації та мешкання заявника ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідним листом про поштове відправлення №5000026062428, однак конверт було повернуто на адресу відправника, тобто суду 10 жовтня 2023 року із зазначенням поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання»
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суддею встановив, що остання не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки до заяви не будо докано документ про сплату судового збору, при цьому судом аргументовано було відмовлено заявнику у звільненні від сплати судового збору.
При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що ухвалу суду від 02.08.2023 року про залишення його заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами він отримав лише 02.11.2023, листом суду від 04.10.2023, тоді, як до апеляційної скарги самим скаржником додано клопотання до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року про звільнення його від сплати судового збору, де зокрема зазначено, що ОСОБА_3 було відомо про наявність ухвали без руху з Єдиного державного реєстру судових рішень, однак вимоги ухвали виконати неможливо, внаслідок їх невідповідності відповідном нормам Конституції та певних Законів України (а.с.92, т.3).
Надана ОСОБА_3 до апеляційної скарги копія супровідного листа від 04 жовтня 2023 за вих.№31 ві 5/Х-23 (а.с.91, т.3), де зазначено судом, що копія ухвали без руху від 02.08.2023 втретє надсилається заявнику та підтверджує висновки суду першої інстанції про обізнаність та небажання ОСОБА_3 усунути недоліки заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, сплативши судовий збір
Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не було належним чином повідомлено про постановлення ухвали про залишення заяви без руху є помилковим.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач (заявник) насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Слід зазначити, що повернення заяви не перешкоджає заявнику повторно звернутися із такою уточненою заявою до суду, оформленою відповідно до вимог законодавства України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому її відповідно до статті 375 ЦПК України ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року про повернення заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий:
Судді: