Справа №: 716/197/24
28.02.2024 суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області Пухарєва О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №0007560 від 30.01.2024, громадянин ОСОБА_1 30.01.2024 на ад М-19 450 км СП "Звенячин" надавав послуги з міжобласних перевезень за маршрутом Тернопіль-Чернівці на автомобілі Mersedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 без одержання ліцензії на даний вид господарської діяльності, яка передбачена п.24 ст.7 ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності", чим порушив вимоги ч.1 ст. 164 КУпАП.
Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 до суду не з'явився. Його захисник Павчук С.І. вказав суду, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вказаного правопорушення не визнає. Пояснив, що останній являється пенсіонером, проте працює в ТзОВ "Чернівціавтотранс" на посаді провідного інженера-енергетика відділу обслуговування перевізників, пасажирів та експлуатації автостанцій. Автомобіль Mersedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 має право керувати, являється легковим автомобілем, який має дев'ять пасажирських місць. 30.01.2024 ОСОБА_1 їхав із м.Тепрнополя в м.Чернівці на прохання сина, оскільки була необхідність перевезення чотирьох осіб. На СП Звенячин його було зупинено працівниками держнагляду і складено адміністративний протокол за те, що він надавав платні послуги по перевезенню пасажирів. Захисник вказав, що підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 , у вигляді надання платних послуг по перевезенню пасажирів не займається. Пояснення свідка, які долучені до протоколу не можуть слугувати доказом порушення ОСОБА_1 вимог ст. 164 ч.1 КУпАП, оскільки на відео, яке долучено до протоколу відсутні будь-які відомості щодо ідентифікації вказаної особи та відсутні докази, що саме ця особа була пасажиром автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . У зв'язку з цим просив суд закрити провадження по справі.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду
господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності
у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Диспозиція ст.164 КУпАП має бланкетний характер, оскільки відсилає до законів, які регулюють, зокрема, порядок здійснення певних видів господарської діяльності що потребують ліцензування або державної реєстрації.
Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом
Господарська діяльність включає як виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, так і невиробничу діяльність, пов'язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар. Господарська діяльність має здійснюватися належним чином та давати якісні результати, що можливо забезпечити, якщо суб'єкти господарювання будуть мати достатні знання, навички, досвід, а це досягається, коли така діяльність здійснюється постійно у вигляді промислу.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність.
Згідно ст.42 ГК України встановлено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів, надання послуг з метою отримання прибутку здійснюється особою безпосередньо, самостійно не менш ніж 3 рази протягом календарного року.
Наведені вище обставини підлягають встановленню та зазначенню у протоколі про адміністративне правопорушення, оскількив ньому повинна бути сформульована суть правопорушення, виходячи із диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП, із зазначенням місця та часу його вчинення, а також посилання на докази, що підтверджують скоєння особою адміністративного правопорушення.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення , такі вимоги не дотримані, оскільки у ньому не зазначено, кому ОСОБА_1 були надані послуги по перевезенню пасажирів, в тому числі за плату, протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.
Долучений до матеріалів відеозапис фіксує події, які мали місце 30.01.2024 та не підтверджує, що дії ОСОБА_1 щодо перевезення пасажирів без ліцензії мають систематичний характер.
Наявні у справі письмові пояснення свідка ОСОБА_2 суд оцінює критично, оскільки під час зупинки транспортного засобу Mersedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 не було ідентифіковано осіб, які перебували у вказаному автомобілі, не відбиралися в них пояснення. Вказане також не вбачається із відео, яке долучено до потоколу.
Виходячи із викладеного вважаю, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, а отже-господарської в розумінні ст.ст.3,42 ГК України немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.
Пунктом 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення
пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
У цьому контексті необхідно враховувати, що згідно п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», видача ліцензії - надання суб'єкту господарювання
права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
Відповідно до ч.2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Викладене узгоджується з положеннями Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (затверджених Постановою КМУ №1001 від 02.12.2015 року), які поширюються на суб'єктів господарювання: юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з перевезення пасажирів.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності'під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно закону, треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємництва та юридичними особами.
Отже, за змістом закону, суб'єктом відповідальності за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, є фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності
Разом із тим, даних про те, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а відповідно - є суб'єктом правопорушення, яке йому поставлене у вину, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП провадження в адміністративній справі підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вищевказане в сукупності свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, в зв'язку із чим провадження підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст.164, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП .
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з часу проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд.
Суддя О. Пухарєва