Справа № 643/1032/24
Провадження № 3/643/964/24
27.02.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними, та їх кваліфікація
20.01.2024 о 17-17 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Льва Ландау біля буд. 187 в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного у закладі охорони здоров'я - Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер», ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинену особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
20.01.2024 о 17-17 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Льва Ландау біля буд. 187 в м. Харкові, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
21.01.2024 о 15-20 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Тракторобудівників біля буд. 158 в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного у закладі охорони здоров'я - Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер», ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинену особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
21.01.2024 о 15-20 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Тракторобудівників біля буд. 158 в м. Харкові, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Підстави розгляду справи за відсутності її учасників
ОСОБА_1 у судове засідання 26.02.2024 не з'явився, викликався до суду належним чином шляхом направлення судової повістки.
Судова повістка направлялась на адресу ОСОБА_1 , зазначену в протоколах про адміністративне правопорушення, та повернулась неврученою адресату.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та їх розгляд в Московському районному суді м. Харкова. Як вбачається з даних протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 підписав вказані протоколу, не висловивши зауважень щодо правильності зазначення його місця проживання.
Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації його права приймати участь у розгляді справи у суді.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 станом розгляду справи не цікавився, до суду не з'явився.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Прокурор у судове засідання не з'явився, викликався до суду належним чином.
Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення прокурора про дату і місце розгляду справи та реалізації його права приймати участь у розгляді справи в суді.
У постанові Верховного Суду від 07.11.2022 у справі № 361/1017/20 зазначено, що здійснюючи судове тлумачення норми права, суд не повинен ухвалювати рішення, які б змінювали закон або суперечили йому, не повинен переходити межі своїх повноважень й не перетворюватися на творця права (див.: ухвала ЄСПЛ від 27 квітня 2004 року щодо прийнятності заяви № 65518/01 «Салов проти України»; рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії» (№ 1), заява № 36813/97).
Оскільки, виходячи з положень ст. 250 КУпАП, участь прокурора в даній категорії справ не є обов'язковою, у суду відсутні процесуальні механізми зобов'язувати прокурора брати участь у розгляді справи та відкладати судове засідання у зв'язку з його неявкою.
Ураховуючи наведене та обов'язок суду розглянути справу про адміністративне правопорушення протягом встановлених законодавством строків, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для розгляду справи за відсутності прокурора.
Застосовне законодавство
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Згідно п.п. «а» п. 2.1.Правил дорожнього руху (далі - ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується наступними доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 606526 від 20.01.2024, згідно якого ОСОБА_1 за вказаних вище обставин 20.01.2024 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 606527 від 20.01.2024, згідно якого ОСОБА_1 за вказаних вище обставин 20.01.2024 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 606684 від 21.01.2024, згідно якого ОСОБА_1 за вказаних вище обставин 21.01.2024 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 606683 від 21.01.2024, згідно якого ОСОБА_1 за вказаних вище обставин 21.01.2024 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- даними довідки, складеної ВАП УПП в Харківській області, згідно якої відносно ОСОБА_1 винесена постанова серія БАД № 315898 від 01.02.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 4 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили 11.02.2023;
- даними копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 315898 від 01.02.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, яке мало місце 01.02.2023;
- даними постанови Київського районного суду м. Полтави від 19.10.2022, винесеної у справі № 552/6179/22, яка набрала законної сили 01.11.2022, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке мало місце 27.08.2022, на нього накладено стягнення в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- даними постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 14.03.2023, винесеної в справі № 553/4384/22, яка набрала законної сили 25.03.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке мало місце 19.08.2022, на нього накладено стягнення в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- даними постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.05.2023, винесеної в справі № 644/1424/23, яка набрала законної сили 23.05.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке мало місце 12.03.2023, на нього накладено стягнення в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки;
- даними постанови Харківського районного суду Харківського району від 31.05.2023, винесеної в справі № 635/2480/23, яка набрала законної сили 13.06.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, які мали місце 11.04.2023, на нього накладено стягнення в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років;
- даними постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2023, винесеної в справі № 644/6812/23, яка набрала законної сили 25.11.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, яке мало місце 27.08.2023, на нього накладено стягнення в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років;
- даними довідок, складених ВАП УПП в Харківській області, згідно яких ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;
- даними рапортів працівників поліції, згідно яких ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними відеозаписів, на яких зафіксовані рух та зупинка вказаного вище транспортного засобу 20.01.2024 та 21.01.2024. Після зупинки автомобіля працівники поліції багаторазово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Також працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що наслідком відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння буде складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Незважаючи на пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Працівниками поліції були роз'яснені ОСОБА_1 положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 не скористався правом з'явитись до суду та надати суду свої пояснення, докази та заперечення проти доказів, наданих працівниками поліції.
За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів вказані вище докази, які надані працівниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаних вище правопорушень та факт порушення ним вимог п.п. «а» п. 2.1, п. 2.5 ПДР.
Заперечення ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколах про адміністративне правопорушення, в який останній в графі для пояснень зазначав «не згодний», суд відхиляє, оскільки його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.
Накладення стягнення
Оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.
Оскільки згідно матеріалів справи вказаний вище транспортний засіб перебуває у власності не ОСОБА_1 , а іншої особи, суд не вбачає підстав для оплатного вилучення транспортного засобу або його конфіскації.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суд керується таким.
Санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачене адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Матеріали справи містять довідку УПП в Харківській області ДПП та рапорт співробітника поліції, згідно яких ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 в контексті положень ч. 3 ст. 130 КУпАП є не водієм, а іншою особою, у зв'язку з чим відсутні підстави для накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд керується таким.
На відміну від положень ст. 130 КУпАП, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП не диференціює осіб, які притягаються до відповідальності, на водіїв та інших осіб.
Протягом тривалого часу існувала практика неможливості позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка вже позбавлена такого права або не має його.
Вказана практика ґрунтувалась на роз'ясненнях, наданих в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Після надання вказаних роз'яснень Пленумом Верховного Суду України, чинне законодавство зазнало змін, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021, а саме.
Положеннями ч. 2 ст. 126 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Приписами ч. 4 ст. 126 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена такого права.
Положеннями ч. 5 с т. 126 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено накладення на особу, яка повторно вчинила правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 4 ст. 126 КУпАП, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Як вбачається з положень ч. 5 ст. 126 КУпАП (в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021), санкція вказаної норми не містить будь-яких виключень, які б унеможливлювали накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка була позбавлена такого права або не має його.
Ба більше, Законом № 1231-IX від 16.02.2021 статтю 30 КУпАП доповнено частиною третьою, якою прямо передбачено можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена права керування транспортними засобами, та визначено, що у такому разі до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.
Як вбачається з пояснювальної записки до Закону № 1231-IX, він прийнятий у зв'язку із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху та сприятиме запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманій і виваженій поведінці водіїв на дорогах і, як наслідок, призведе до зменшення кількості ДТП, особливо ДТП, учинених особами, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а також до підвищення рівня правової культури, зміцнення законності та виховання водіїв, осіб, які керують транспортними засобами, пасажирів у дусі точного і неухильного додержання вимог чинного законодавства.
Таким чином, Законом № 1231-IX було посилено відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема доповнено ст. 126 КУпАП частиною п'ятою, доповнено ст. 30 КУпАП частиною третьою, які прямо передбачають можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена такого права або не має його.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що після надання в 2005 роз'яснень Пленумом Верховного Суду України щодо неможливості позбавлення права керування транспортними засобами винної особи, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, КУпАП зазнав змін, якими прямо передбачено можливість накладення такого стягнення на вказану категорію осіб.
Суд також звертає увагу, що роз'яснення Пленуму Верховного Суду України носять рекомендаційний характер, на відміну від обов'язкових приписів КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу на приписи Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС 07.12.2009 № 515.
Згідно абзацу другого частини четвертої Розділу І Інструкції, право на керування транспортними засобами надається особі, до якої не застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами чи якій не встановлено тимчасове обмеження у праві на керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 7 Розділу V вказаної вище Інструкції, у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.
Таким чином, положеннями Інструкції також передбачено можливість позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка не має такого права.
Також суд звертає увагу на релевантну практику Верховного Суду щодо призначення покарання в кримінальних справах, яку суд вважає за можливе врахувати під час розгляду даної справи з огляду на таке.
Правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
В ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час розгляду даної справи врахувати наведені нижче висновки щодо застосування норм права суду касаційної інстанції.
У постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 753/18479/16-к зазначено, що права людини це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Таким чином, права людини це її правові можливості. Реалізація прав людини не обмежена у часі, якщо це прямо не передбачено законом. Позбавляючи не посади чи права мати певний офіційний документ на підтвердження права, а саме права особи обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, навіть у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення офіційно не обіймала певної посади чи офіційно не займалася певною діяльністю, проте вчинила такі дії, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. 55 та ст. 222 КК України. У ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині призначення покарання та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного злочину офіційно не обіймали певної посади чи офіційно не займалися певною діяльністю, так і особи, які обіймали посади чи офіційно займалися діяльністю, пов'язаною з вчиненим злочином (постанова
Підсумовуючи наведене, Верховний суд дійшов висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно яких покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 зроблений висновок щодо правозастосування, згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Ураховуючи вказані вище положення законодавства України та релевантну практику Верховного Суду, суд накладає на ОСОБА_1 стягнення, передбачене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що забезпечить реалізацію конституційних засад рівності перед законом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, позбавить ОСОБА_1 можливості реалізації права керування транспортними засобами у законний спосіб на певний строк у подальшому, і, таким чином, сприятиме виконанню завдань КУпАП, підвищенню ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху, запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та створенню безпечних умов для його учасників.
Враховуючи кількість вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, кількість винесених відносно нього постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень, суд накладає на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, передбачених санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частинами 1 та 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Згідно останньої за часом постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2023 на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років. Вказана постанова набрала законної сили 25.11.2023.
Таким чином, невідбута частина стягнення, накладеного на ОСОБА_1 згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2023 року, станом на час винесення даної постанови складає 9 років 8 місяців 29 днів.
Ураховуючи наведене, остаточне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд визначає шляхом приєднання невідбутої частини стягнення, накладеного згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2023 (справа № 644/6812/23), до стягнення за вчинення даних адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 грн., які підлягають стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 30, 33-35, 36, 40-1, 126, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років та без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000,00 грн. та без конфіскації транспортного засобу.
На підставі ст. 36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років та без конфіскації транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років, накладеного згідно даної постанови, приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами тривалістю 9 років 8 місяців 29 днів, накладеного згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2023, винесеної у справі № 644/6812/23, та визначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000,00 грн (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 16 (шістнадцять) років 8 (вісім) місяців 29 (двадцять дев'ять) днів та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов