Справа № 462/10238/23
28 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач 27 грудня 2023 року звернувся у суд з позовом про стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 19977,90 гривень заборгованості за договором позики №2842245 від 22.08.2019, а також 2481,00 гривень понесених витрат зі сплати судового збору та 10000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що 22.08.2019 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2842245 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 8200 гривень, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити проценти від суми позики. Строк договору складає 30 днів, з відповідною базовою процентною ставкою 1,6% в день. Крім того, сторонами визначено розмір процентів на прострочену позику 2,7% в день. Кредитодавець надав грошові кошти в сумі 8200 грн відповідачу, проте він умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого станом на 23.01.2020 утворилася заборгованість у сумі 19977,90 грн, з яких: 8200,00 грн заборгованість за основним боргом, 3936,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими Базовими процентами, 4100,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику, 1018,20 грн. заборгованість за 3% річних, 2723,70 грн заборгованість за інфляційними витратами. Між позивачем та кредитором за цим договором було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позивачу право вимоги, в тому числі і до позичальника за вищевказаним договором. За наведеного, просить позов задовольнити.
28 грудня 2023 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав. Зазначає, що позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документу, оформленого відповідно до ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» що підтверджував би факт здійснення господарської операції, в тому числі, але не виключно, надання кредитних коштів первісним кредитором відповідачу, оплати відповідачем певних сум за договором позики, нарахування відсотків, тощо. Тобто, позивачем не доведено факт надання відповідачу коштів за договором позики від 22.08.2019. Наданий розрахунок заборгованості складений представником позивача і не містить жодного підпису представника первісного кредитора, жодного підтвердження реальної господарської операції, а відтак вказаний розрахунок не є належним доказом суми заборгованості, при цьому у розрахунку містяться очевидні помилки та безпідставні нарахування. Так, позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом, нараховані після закінчення строку кредитування, що суперечить закону та сталій судовій практиці, відповідно до яких у випадку прострочки позики відповідач мав би повернути 8200 грн тіла позики та 3936 грн відсотків, а всього 12136 грн. Відповідно і розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань також проведені позивачем невірно та, окрім цього, обтяжені нарахованими відсотками. Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, то вважає такі не підтверджені матеріалами справи і є завищеними. Також звертає увагу, що договір факторингу №03042017 між позивачем і первісним кредитором укладено 03.04.2017, при цьому позивачем не надано жодного доказу, що даний договір факторингу продовжувався після 31.12.2018. Просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача 7000 грн понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Ухвалою від 21.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яреська Т.В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.1046 ЦПК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку ТОВ «СС Лоун»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно з наданої позивачем паперової копії договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписали договір позики №2842245 від 22.08.2019.
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» 22.08.2019 відправило відповідачу одноразовий ідентифікатор QyClu8DiLi для підписання договору на вказану ним електронну пошту і який був використаний останнім при підписанні договору позики.
Згідно п.5 зазначеного вище договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття ( акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
П.4.1,4.2 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник на момент підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, після прийняття позичальником умов кредитного договору ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «QyClu8DiLi».
ОСОБА_1 не заперечує факту підписання кредитного договору № 2842245 від 22.08.2019 з ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» і із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним не звертався. Відповідач вважає зазначений договір не укладеним, оскільки позивачем не доведено факту перерахування йому коштів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до договору факторингу № 03042017 від 03.04.2017 з додатковою угодою № 1 від 28.12.2017, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а також Витягу з реєстру прав вимог № 91 від 23.01.2020, позивач з 23.01.2020 набув права вимоги за договором позики № 2842245 від 22.08.2019 , укладеним з відповідачем.
Щодо твердження відповідача, що позивачем не надано доказів щодо продовження дії договору факторингу № 03042017 від 03.04.2017 після 31.12.2018, суд зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.12.2017 до договору факторингу №03042017 від 03.04.2017, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору і закінчується 31.12.2017. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу про намір розірвання договору, договір продовжується на період по 31.12.2018, а в подальшому на кожен наступний календарний рік.
Звертаючись до суду з позовом, позивач в якості доказу перерахування коштів на виконання умов договору № 2842245 від 22.08.2019 надає лист № 08/07-2023-2 від 18.07.2023 ТОВ « ФК» Фінекспрес» про те, що відповідно до умов договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК» Фінекспрес» здійснило фінансову операцію переказ коштів від імені ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за № 6370211061553532631846089, 22.08.2019 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 в сумі 8200 грн.
Умовами кредитного договору № 2842245 від 22.08.2019, а саме п. 1 передбачено, що за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Достатніх, переконливих та належних доказів того, що на платіжні картки, які є у користуванні ОСОБА_1 і на які ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» могло здійснити перерахування коштів у сумі 8200 грн на виконання умов договору, кошти не надходили, відповідачем не надано.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 2842245 від 22.08.2019, на виконання якого товариство передало відповідачу кошти в сумі 8200 грн шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та має заборгованість за договором позики № 2842245 від 22.08.2019, яка згідно наданих позивачем розрахунків становить 19977,90 грн, з яких: 8200,00 грн - за тілом кредиту, 3936,00 грн - за нарахованими та несплаченими Базовими процентами, 4100,00 грн - за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику, 1018,20 грн - за 3% річних, 2723,70 грн - інфляційні витрати.
Сторони договору обумовили в п. 2 вище зазначеного договору позики, що строк дії договору становить 30 днів з 22.08.2019 по 21.09.2019. Базова процентна ставка в день - 1,60%, розмір процентів акційних у день - 1,44%, розмір процентів на прострочену позику у день -2,70%. Розмір процентів річний на позику річний 526,60%, розмір процентів на прострочену позику річний - 985,50%.
Відповідно до п.3. договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, та у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.
Згідно пункту 6 Договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін на взаємовигідних умовах на принципах статей 6, 627 ЦК України з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 10 Договору позики, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору.
У пункті 6. "Правил надання грошових коштів у позику" (далі - Правила) передбачено нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики.
За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 1,44 % тобто, загальний розмір нарахованих відсотків за цей строк становив би 3542,40 грн.
Відповідно до п.6.3, 6.4, 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти відповідно до процентної ставки, передбаченої договором позики. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок суми позики щоденно, включно з датами отримання та повернення позики. Товариство використовує фіксовану процентну ставку. Проценти по договору позики на суму позики/залишок позики нараховуються за весь час до повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню позики, у тому числі у випадку виникнення простроченої позики, проте не більше ніж більше 90 календарних днів наявності заборгованості поспіль.
За вище наведеного, доводи відповідача стосовно того, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не вправі було нараховувати відсотки за понадстрокове користування позикою (її частиною) починаючи з 31 дня, є безпідставними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 8200,00 грн, за нарахованими та несплаченими Базовими процентами у розмірі 3936,00 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику у розмірі 4100,00 грн, суд з ним погоджується, при цьому відповідач контррозрахунку не надав.
Належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором позики відповідач не надав.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення за договором позики №2842245 від 22.08.2019 заборгованості з ОСОБА_1 за основним боргом у розмірі 8200,00 грн, за нарахованими та несплаченими Базовими процентами у розмірі 3936,00 грн , за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику у розмірі 4100,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1018,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 2723,70 грн за період з 23.01.2020 по 23.02.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно первісному кредитору, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а згодом і ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за вищевказаним договором позики.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Наданий позивачем обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з березня 2020 року по 24.02.2022 року є вірним та відповідачем не спростований, а тому суд кладе його в основу при визначенні розміру суми 3% річних та інфляційних втрат.
Суд погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, які здійснені позивачем за період 23.01.2020 до 24 лютого 2022 року, де нараховані 3% річних складають 1018,20 грн, а інфляційні втрати 2723,70 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу неповернуті, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №2842245 від 22.08.2019 у сумі 19977,90 грн, яка складається з: 8200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3936,00 грн - відсотки нараховані та несплачені за базовими процентами, 4100,00 грн - відсотки на прострочену позику, 1018,20грн - 3% річних , 2723,70 грн - інфляційні втрати.
Щодо вимог про стягнення понесених судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав договір про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021, додаткову угоду №7 до договору №28092021-1 від 28.09.2021, акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 12.09.2023, платіжну інструкцію №266 від 14.09.2023 на суму 100000,00 грн, призначення платежу: оплата правової допомоги за договором №28092021-1 від 28.09.2021.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом з тим, суд враховує, що представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому покликається на те, що вимога про стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн є необґрунтованою, так як у даній конкретній справі адвокатом подано шаблонний позов, який застосовується в усіх інших справах за його представництва, формування доказової бази не складало жодних труднощів. Тому вважає, що заявлений розмір адвокатських витрат є значно завищеним та, у разі задоволення позову, підлягає зменшенню.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2481,00 грн, який відповідно до вимог ст.141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики №2842245 від 22.08.2019 у розмірі 19977 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 2481 гривень сплаченого судового збору та 2000 гривень понесених витрат на правову допомогу, а всього - 4481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 39992082;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: