Справа № 444/2127/18
Провадження № 2/444/40/2024
19 лютого 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І.З.
з участю:
позивача ОСОБА_1
третя особа ОСОБА_2
представник третьої особи (відеоконференцзвязок) Маєвська М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про виділ частки із майна,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 в якому просить суд, виділити позивачу в натурі 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 виділити в натурі ОСОБА_3 .
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Червоноградським МЕТІ від 23.01.1996 року будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 в одній четвертій частині належить ОСОБА_1 .
Відповідно до відміток в будинковій книзі АДРЕСА_1 власником 3/4 частини будинковолодіння є брат ОСОБА_3 .
Відповідно до Технічного паспорта АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 172.7м.кв., житлова площа становить 87.1м.кв.
У зв'язку з відсутністю можливості укладення договору про виділ в натурі частки в нерухомому майні, позивач змушений звернутись до суду .
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Блонський М.А. заперечив з приводу поданого позову зазначивши, що ОСОБА_3 являється власником 3/4 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку він проживає з моменту його будівництва. Такий будинок будувався ним спільно разом із батьком за власні кошти. ОСОБА_1 жодної участі в будівництві не брав, оскільки мав інше житло в якому і мешкає по цей час. Після смерті батька право власності на будинок перейшло в рівних частках до ОСОБА_3 та його матері згідно заповіту. В подальшому, оскільки матір померла фактично одразу після батька, вона не встигла зробити розпорядження на випадок смерті, і спадкування її 1/2 частки будинку відбулося по закону в рівних частках між сторонами.
Станом на день подання відзиву позивач не надав доказів того, що він і досі є співвласником будинку АДРЕСА_1 , а саме що в нього є зареєстроване права власності на 1/4 частки будинку. А відтак вважає, що позовна заява ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтована, не містить доказів наявності у нього на цей час права власності на 1/4 будинку та не містить шляху виділення його частки з будинку в окремий об'єкт нерухомого майна з підтвердженням технічної можливості такого.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Деманджара Я.П. підтримали позовні вимоги та просили суд задоволити позов з підстав викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник- адвокат Блонський М.А. в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України вбачається, що виділ часток жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
10.03.2020р. ухвалою суду по даній справі призначено судову інженерно-технічну експертизу.
14.04.2021р. експерт зробив повідомлення про неможливість дати висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи в зв'язку із невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи, а саме технічної документації на земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710100:01:001:0176,4622710100:01:001:0177, 4622710100:01:001:0178 з каталогом координат в державній системі координат СК-63 або УСК-2000, без досліження яких надати відповідь на питання поставлені в ухвалі суду від 10.03.2020р. не можливо.
Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи, які б були підставою для звернення до суду із заявленими вимогами щодо виділу частки.
Суд також відзначає, що позивачем не надано доказів про можливість поділу будинку .
Вказане позбавляє суд дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для виділу майна позивача та задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити в повному обсязі.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, а також те що позивач звільнений від сплати судового збору судові витрати відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись 12, 89, 141, 259, 260 ЦПК України,суд
Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 29.02.2024 року.
Суддя: Мікула В. Є.