Справа № 545/360/24
Провадження № 3/545/264/24
"23" лютого 2024 р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Стрюк Л.І., розглянувши об'єднану справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Октябрським РВ УМВС України в Полтавській області 14.01.1997, інші відомості суду не відомі,
за ч.2 ст.173-2 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 17.01.2024 о 19 год 51 хв за адресою: АДРЕСА_1 умисно позбавляв свою дружину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним, доступу до житла на яке вона має законне право, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_3 , тобто вчинив насильство в сім'ї. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 19.01.2024 близько 10 год 20 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , стосовно якого 17.01.2024 винесений терміновий заборонний припис, серія АА №251982, про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, не виконав його, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 20.01.2024 о 18 год 05 хв в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлював погрози своїй дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним, та умисно штовхав, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , тобто вчинив насильство в сім'ї. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 27.01.2024 о 22 год 20 хв ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вимкнув у будинку опалення, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , тобто вчинив насильство в сім'ї. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановами Полтавського районного суду Полтавської області від 23.02.2024 справи про адміністративні правопорушення об'єднані в одне провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав, пояснив, що його дружина ОСОБА_2 постійно створює конфліктні ситуації та викликає поліцію.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що викликала поліцію, бо її чоловік ОСОБА_1 не впускав її в будинок.
Поліцейський офіцер громади ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 17.01.2024 складав протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , на потерпілу також складений протокол. При складанні протоколу ОСОБА_1 повідомив, що ліг спати, тому не впускав в будинок. Між подружжям постійно виникають конфлікти та сварки.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, складає штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 173-2 КУпАП).
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 19.05.2023, яка набрала законної сили 30.05.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн на користь держави.
При вирішенні цього питання слід врахувати характер правопорушення у розумінні гарантій статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, (далі - ЄКПЛ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011[2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ, в т. ч. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Дія цього закону поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Як вбачається з аналізу змісту чинного законодавства, ознакою домашнього насильства є залежність потерпілого від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, будь-яких доказів, окрім протоколу прийняття заяви, рапортів, і пояснення потерпілої, суду не надано. Пояснення ОСОБА_1 нічим не спростовані.
Будь-яких доказів залежності потерпілої від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство, суду не надано.
Враховуючи викладене, дійшла висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.2 ст.173-2, ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження в об'єднаній справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Л.І. Стрюк