Справа № 369/1005/24
Провадження №1-кс/369/324/24
13.02.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали скарги ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року, -
До слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року.
Скарга мотивована тим, що 28.10.2023 року постановою дізнавача СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, ОСОБА_4 , було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Підставою для закриття дізнавачем вказаного кримінального провадження стало відсутність складу кримінального правопорушення. Тобто з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
ОСОБА_3 вказує, що 15.01.2024 року звернувся до СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області з метою з'ясування питання виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/15981/23 від 10.10.2023 року, проте дізнався, що ухвала від 10.10.2023 року не лише не виконана, СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області винесена 28.10.2023 року постанова про закриття відкритого 20.09.2023 року кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року.
Скаржник вказує, що на його переконання вище зазначена постанова не лише безпідставна, а й винесена з порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства, з огляду на наступне:
доводи дізнавача про те, що скаржник не звертався за допомогою до медичного закладу не відповідає дійсності, адже заява про вчинення кримінального правопорушення була відібрана працівником поліції під час перебування скаржника у медичному закладі у зв'язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень. Крім того, ОСОБА_3 відзначив, що у нього наявна копія медичної картки стаціонарного хворого № 6872 заведена КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» за фактом його звернення з приводу побиття, а також виписку № 6872 із медичної картки згідно якої ОСОБА_3 було завдано забій грудної клітки, збій поперекової ділянки, забій шийного та грудного відділу хребта;
доводи дізнавача про те, що скаржник відмовився від проходження судово-медичної експертизи також є безпідставними, оскільки не підтвердженні жодними доказами.
На підставі вище наведеного, скаржник просив слідчого суддю скасувати постанову дізнавача СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 28.10.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року.
30.01.2024 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 постановлено відкрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року.
13.02.2024 року скаржник ОСОБА_3 через канцелярію суду зареєстрував заяву в якій просив слідчого суддю здійснювати розгляд скарги за його відсутності.
13.02.2024 року дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали скарги, перевіривши доводи скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження від 28.10.2023 року, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як вбачається із матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження, в провадженні СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Постановою дізнавача СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 від 28.10.2023 року закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Так, відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 369, 371-374 КПК України.
У відповідності до вимог ст. ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справ, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі постановлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Таким чином, обов'язок доказування, у тому числі, події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення.
Частиною 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Проте слідчим не мотивовано підстави закриття кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що в рамках кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України дізнавач не дослідив всіх обставин кримінального провадження, не викликав для допиту та не допитав скаржника, свідків події та не провів судову-медичну експертизу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Пункт 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. В той же час КПК України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Зі змісту ст. 284 КПК України вбачається, що кримінальне провадження закривається в силу наявності обставин, які його виключають, та чіткий перелік яких міститься в даній статті.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Підстави для закриття кримінального провадження визначені в ч. 1 ст. 284 КПК України, у тому числі, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
Крім того, постанова дізнавача про закриття кримінального провадження згідно зі ст. 110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, дізнавач не наведено достатніх підстав, за яких він прийшов до висновку про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в події складу правопорушення.
Згідно до ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суду з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Разом з тим, згідно ст. 11 КПК України злочином є передбачене КК України небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Тобто за відсутності в діянні складу злочину щодо не встановленої особи неможливо закрити кримінальну справу, якщо будуть встановлені усі ознаки злочину, у тому числі і суб'єкт. Водночас, усі ознаки злочину слідчим встановлені не були, що вказує на порушення вимог КПК України.
Досудове розслідування закінчується у зв'язку зі здійсненням стороною обвинувачення усіх процесуальних дій, що є необхідними для всебічного і об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що за таких умов, підстав для закриття кримінального провадження за № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не було, дізнавачем при винесенні оскаржуваної постанови суттєво порушені вимоги ст. 284 КПК України, оскільки постанова про закриття кримінального провадження винесена без всебічного та повного з'ясування обставин.
Зважаючи на встановлені обставини скарги, слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно і підлягає скасуванню, дізнавачу необхідно надати обґрунтовану юридичну оцінку встановленим обставинам та у достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі провести інші необхідні слідчі дії, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 284, 303, 304, 305, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року - задовольнити.
Постанову дізнавача СД ВП № 5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 від 28.10.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023116410000566 від 20.09.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1