Справа № 369/4028/23
Провадження №2/369/973/24
20.02.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
18 лютого 2024 року представником позивача - адвокатом Андрєєвим М.А. через підсистему «Електронний суд» до суду подано клопотання про передачу цивільної справи № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу, за підсудністю до Господарського суду Київської області, у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 у справі №911/2308/23.
Сторони у судове засідання 20.02.2024 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому справу слід передати за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 року відкрито провадження у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно положень пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до статті 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Згідно правового висновку, викладеного у вищенаведеній постанові, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті). Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.
Таким чином, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідають ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного суду від 21.12.2023 року у справі № 369/4028/23.
На підставі вказаного, враховуючи те, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність суд приходить до висновку, що справу № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів слід передати до Господарського суду Київської області.
Керуючись ст.ст. 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
Цивільну справу № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - передати на розгляд до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри), де перебуває справа 911/2308/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_3 про неплатоспроможність.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено: 29.02.2024 року.
Суддя А.В. Янченко