Кагарлицький районний суд Київської області
29.02.2024 Справа №: 368/1585/23
провадження 3/368/26/24
29.02.2024 рокум. Кагарлик
Суддя Кагарлицького районного суду Київської області Кириченко В.І., розглянувши справу, яка надійшла від ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , жителя - АДРЕСА_1 за ч.4 ст. 130 Кодексу України про АП.
встановив :
В протоколі про адміністративне правопорушення від 28.10.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 , 28.10.2023 року о 15 год. 03 хв. в с. Шпендівка по вул. Центральна, 146 Обухівського району Київської області керуючи т/з Беларус - 82.1 д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив ДТП після чого зі слів ОСОБА_1 вживав спиртні напої. Від проходження огляду на факт вживання алкоголю в установленому законом порядку за допомогою спеціального приладу Драгер 6810 та в Кагарлицькій ЦРЛ категорично відмовився під фіксацію відеореєстратора, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, та пояснив, що він дійсно здійснив наїзд трактором на ворота та пошкодив їх, однак і до і після ДТП спиртних напоїв не вживав.
Судом встановлено слідуюче.
Відповідно до ч.4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Особою яка склала протокол про адміністративне правопорушення до справи не додано будь яких доказів на підтвердження , що ОСОБА_1 говорив про вживання ним алкогольних напоїв після ДТП до якої він причетний до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Додано рапорт працівника поліції про відмову ОСОБА_1 від дачі письмових пояснень.
До матеріалів справи долучено диск з відео фіксацію трьох правопорушень від 28.10.2023 року , однак на відео іншої невстановленої зафіксовані обставини, що не стосуються справи та відносно інших осіб .
До матерів справи долучено копії письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з яких вбачається, що на час ДТП до якої він причетний ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки не надано доказів на підтвердження обставин які підлягають доказуванню.
Також суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн.. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
А тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення по ст. 130 ч.4 КУпАП.
Керуючись ст..284 ч.2 , 247п.1 КУпАП, суд,-
Постановив:
Справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення по ст. 130 ч.4 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів.
Суддя: В.І. Кириченко