Справа № 359/10846/23
Провадження № 1-кп/359/301/2024
2 лютого 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12023116100000562, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2023 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любарці Бориспільського району Київської області, громадянина України, українця, офіційно працевлаштованого в КП «КК «Мій дім - Бориспіль» на посаді водія, з середньо освітою, одруженого, раніше не судимого згідно вимог ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто скоїв умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
Так, 27.07.2023 року приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебував на своєму робочому місці, а саме у гаражному приміщенні на території Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства», яке розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Глибоцька, 128А.
В цей час, у ОСОБА_7 , на ґрунті наявних неприязних відносин, виник словесний конфлікт із неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який супроводжувався обопільними образами та нецензурною лайкою, в ході якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область живота з правої сторони, від чого потерпілий відчув фізичний біль, та один удар кулаком лівої руки в область щелепи та губи з правої сторони.
Внаслідок вказаних протиправних дій потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у виді синця на внутрішній поверхні нижньої губи справа, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинено дії, які полягають в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_4 та надані стороною обвинувачення письмові докази, що були досліджені безпосередньо судом в ході судового розгляду.
З урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника, думки прокурора, потерпілого та його представника, суд визнав недоцільним допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та у цьому зв'язку не здійснював їх виклик, зважаючи на відмову сторін провадження щодо їх допиту.
Досліджених судом доказів достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального проступку, що інкримінується.
Так, після допиту потерпілого та дослідження доказів, поданих прокурором, обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення та нанесення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень визнав повністю.
В судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 на місці їх спільної роботи в одному з приміщень КП «ВУКГ», завдавши неповнолітньому потерпілому два удари руками в область голови та живота останнього. Конфлікт виник між ними із-за неприязних відносин та образ з обох сторін та нецензурних слів в бік один одного. При цьому, свою провину визнав повністю, обставини вчинення правопорушення підтвердив згідно пред'явленого обвинувачення. У скоєному розкаявся та просив застосувати до нього мінімальне стягнення у виді штрафу.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив те, що саме ОСОБА_7 , зважаючи на принципову позицію потерпілого щодо повернення ремонтного обладнання та інструментів, почав з ним конфлікт, в ході якого ображав його та застосовував нецензурну лексику, незважаючи на те, що останній є неповнолітнім. Після цього, 27.07.2023 року на території комунального підприємства, де вони працювали разом, обвинувачений, в присутності інших працівників підприємства, застосував до нього фізичну силу та завдав один удар рукою в обличчя в район щелепи, другий удар кулаком іншої руки в живіт, від чого ОСОБА_4 відчув сильний біль, та в подальшому звертався за медичною допомогою. Просив також притягнути ОСОБА_7 до відповідальності за вчинене ним діяння.
Крім показів обвинуваченого та потерпілого, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, доводиться також дослідженими судом доказами обвинувачення, а саме:
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.08.2023 року з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України, згідно короткого викладу якого встановлено, що 27.07.2023 року о 16.40 год. невстановлена особа перебуваючи в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 , ЄО 16127, 15108, 15069 (а.с. 50);
-протоколом від 27.07.2023 року, згідно якого мати потерпілого ОСОБА_5 звернулась до Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 стосовно її сина ОСОБА_14 та побиття останнього на робочому місці в КП «ВУКГ» (а.с. 51);
-повідомлення по базі «Армор» лінії 102 від 28.07.2023 року з закладу охорони здоров'я про побиття ОСОБА_4 , забій черевної порожнини, підозра на ЧМТ (а.с. 52);
-довідка з КНП «Бориспільська БЛІЛ» від 28.07.2023 року №1195, видана Бориспільському РУП ГУ НП в Київській області, про те, що ОСОБА_4 звертався до лікарні за медичною допомогою, підозра на ЧМТ, забій органів черевної порожнини (а.с. 55);
-протокол проведення слідчого експерименту від 04.09.2023 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4 , з додатком у виді диску з відеофіксацією такого експерименту (а.с. 59-62);
-протокол проведення слідчого експерименту від 12.09.2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_9 , з додатком у виді диску з відеофіксацією такого експерименту (а.с. 63-65);
-висновок експерта від 26.09.2023 року №126д, у відповідності до якого при вивченні медичної документації ОСОБА_4 виявлено ушкодження: синець на внутрішній поверхні нижньої губи справа є легким тілесним ушкодженням, яке виникло від дії тупого предмету, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи; дане тілесне ушкодження могло утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 (а.с. 68-69);
-дані, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні (а.с. 83-90).
Обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорює та у судовому засіданні надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті, пред'явленому обвинуваченню та дослідженим судом доказами обвинувачення.
У цьому зв'язку у суду не виникало сумніву в істинності та правдивості показів обвинуваченого, а тому суд має можливість прийняти рішення про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення з урахуванням показів останнього та інших досліджених судом доказів в їх сукупності.
Крім того, судом досліджено докази обвинувачення та захисту, що характеризують особу обвинуваченого та речові докази у кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію сторін кримінального провадження.
Зміни обвинувачення, визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
З урахуванням наведеного, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що ОСОБА_7 дійсно вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за указаним кримінальним законом.
Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті. Доказів зворотного в суді не здобуто.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Так, ОСОБА_7 вчинив умисні дії, внаслідок яких неповнолітній ОСОБА_15 зазнав тілесні ушкодження. В момент їх заподіяння були порушені анатомічні цілісності тканини, але це не спричинило короткочасного розладу здоров'я та незначної стійкості втрати працездатності. За цією ознакою тілесні ушкодження вважаються легкими. Між діями обвинуваченого та наслідками, спричиненими ОСОБА_4 , існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинених ним дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Це свідчить про наявність в діях обвинуваченого прямого умислу. Вчинений злочин є закінченим, обвинувачений досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність.
З огляду на це, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_7 повинен бути засуджений: за ч.1 ст.125 КК України, за умисне заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень .
Суд враховує, що обтяжуючих відповідальність обставин, визначених ст. 67 КК України, не встановлено.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_7 обставин, суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, яке на думку суду, мало місце в ході судового розгляду.
Зазначені обставини прокурором під сумнів не поставлені, а тому суд їх також враховує при прийнятті рішення щодо тяжкості обрання покарання ОСОБА_7 .
За змістом ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
В той же час, необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в порядку ст. 69 КК України, судом не встановлено.
При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що ОСОБА_7 одружений, офіційно працевлаштований, характеризується позитивно на новому місці роботи, за місцем проживання скарг від сусідів не надходило, має погашену судимість, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
За визначеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_7 , і передбачене ч.1 ст. 125 КК України, є проступком, оскільки передбачає покарання до одного року виправних робіт.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та його відношення до скоєного, та підстави для визначення самого виду покарання.
При призначенні покарання за скоєне ОСОБА_7 , суд враховує мету покарання та те, що останнє є заходом примусу, що застосовується від імені держави відносно особи, яка вчинила кримінально каране діяння. Така мета полягає, окрім наявності відповідальності за скоєне, також у виправленні особи та запобіганні вчиненню нових злочинів.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у відповідному розмірі. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_7 , зважаючи на свій матеріальний стан та отримання офіційного постійного доходу, має можливість його виконати.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Як встановлено судом, відносно ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, на думку суду, відсутні.
На підставі викладеного та ст. 12, 50, 66-68, ч.1 ст.125 КК України, керуючись ст.100, ст. 318, ст. 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Засуджений ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; код класифікації доходів: 21081100) в місячний термін з моменту набрання вироком суду законної сили.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому та його представнику.
Суддя ОСОБА_1