Справа № 357/10019/23
3/357/32/24
26.02.2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
13.08.2023 о 16 год. 49 хв. в м. Біла Церква по вул. Крижанівського б.5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, пройшов огляд на місці за допомогою приладу «Alcotest Drager» №7510», АRLM - 0328, результат огляду 1,39 % проміле, водія було відсторонено від керування шляхом передачі тверезому водію транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.9а Правил Дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 066373.
Притягуваний до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився неодноразово рекомендованими повідомленнями, про що мають зворотні повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_1 особисто. Про причин неявки до суду не повідомив, клопотань до суду не надходило.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року) наголошує, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За перелічених вище обставин суддя вважає, що неявка ОСОБА_1 на судові засідання не має поважних причин, суддя розцінює неявки ОСОБА_1 як зловживання правом на захист.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14 суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий В.С. просив адміністративну справу відносно останнього закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення та ознак в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази які долучені до матеріалів протоколу є недопустимими, а дії працівників поліції були незаконними.
За клопотанням адвоката Грабового В.С. в якості свідків було допитано працівникові поліції.
Допитаний у судовому засіданні поліцейський в1 р2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, показав, що він складав даний протокол, зазначив, що відбувалась фіксація даного протоколу на нагрудну камеру «Моторолла», яке потім приєднали до матеріалів справи. Фіксація відбувалась з початку зупинки транспортного засобу, після цього дана інформація (відеозйомка) долучається до протоколу, яка потім витягується та направляється разом із протоколом на суд. ОСОБА_2 на запитання адвоката зазначив, що 13.08.2023 о 17 год. 20 хв. відео було на бодікамері, але він самостійно дану інформацію витягти з камери не може, оскільки на це є відповідні служби, які цим займаються, це до повноважень патрульного не входить. Відео монтується відповідним відділом, потім дане відео додається до протоколу відповідно до наказу № 1026. Коли працівники поліції після чергування здають бодікамери, відео події на той час є зафіксованим згідно інструкції. На той час надійшло орієнтування від небайдужих громадян про те, що даний громадянин приїхав з явними ознаками алкогольного сп'яніння до магазину, це оперативна інформація, причиною зупинки даного громадянина була несправний поворот стоп сигналу, адміністративний протокол по даному факту не складався згідно ст. 222 КУпАП по малозначності, лише було зроблене усне зауваження. Водій пропонував хабаря, але йому було попереджено про статтю 369 КК України, але це останнього ( ОСОБА_1 ) не зупинило і він повторно почав пропонувати хабар, але враховуючи вік правопорушника відносно останнього було прийнято рішення про не виклик СОГ, для того щоб зафіксувати даний факт.
Допитаний у судовому засіданні свідок поліцейський в1р2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському райгоні УПП в Київській області ОСОБА_3 , попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, показав, що він був присутнім під час складання даного протоколу, причиною зупинки транспортного засобу була інформація, яка поступила від небайдужих громадян, що ОСОБА_1 на перехресті проспекту Крижанівського перебував в стані алкогольного сп'яніння, по їхньому з ознаками алкогольного сп'яніння, під'їхавши до даного магазину вони разом із напарником побачили як ОСОБА_1 почав рухатись на транспортному засобі, після чого вони зупинили останнього, як той здійснив рух від магазину «Молочник» по Крижанівського вниз по напрямку магазину «Сільпо». Чи дійсності відповідає те, що причиною зупинки правопорушника ОСОБА_1 було те, що у останнього був несправний покажчик повороту «Стоп» ОСОБА_4 не пам'ятає, постанова по даному факту не складалась. Того дня в них разом із напарником працювали дві нагрудні бодікамери, як форматується відео, пояснити не зміг, оскільки це не входить до його повноважень. Коли він отримує камеру, а саме коли він заступає на службу, згідно наказу № 1026, він зобов'язаний будь-яке спілкування із громадянами фіксувати на камеру, після зміни він її здає. Як відбувається форматування відео це питання до його компетенції не відноситься, яким чином відео з бодікаменри потрапило до протоколу про адміністративне правопорушення 13.08.2023 пояснити не зміг, оскільки це не відноситься до його функціоналу, до його прямих обов'язків.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, зокрема:
- протокол про адміністративне правопорушення від 13.08.2023 серії ААБ N 066373;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 13.08.2023 відповідно до якого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі в БМЛ № 4 м. Біла Церква;
- тестом «Alcotest Drager» №7510», АRLM - 0328 від 13.08.2023 відповідно до якого результати огляду ОСОБА_1 становить 1,39 % проміле, від підпису ОСОБА_1 не відмовився;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, підставою для проведення якого було виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови.Результати огляду 1,39 проміллє, даний акт підписаний ОСОБА_1 ;
- розпискою відповідно до якої ОСОБА_5 зобов'язувався доставити автомобіль, а водія ОСОБА_1 не допускати керування ним;
- рапортом поліцейського взводу 31 роти 32 Смеляк С. від повідно до якого 13.08.2023 о 16 год. 48 хв. було зупинено авто «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування із водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager» №7510», АRLM - 0328 від 13.08.2023 відповідно до якого результати огляду ОСОБА_1 становить 1,39 % проміле. Водій був відсторонений від керуванням авто яке було передано під розписку тверезому водієві. Подія фіксувалась на бодікамеру «Моторола»: № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
- відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, яка проводилась на місці даної події, а також процедуру оформлення адміністративних матеріалів, суддя дійшов такого висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 N 1452/735 (далі Інструкції).
Згідно п. п. 1.6,1.7 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даліспеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаряфельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далізаклад охорони здоров'я).
Факт вчинення ОСОБА_1 адмістративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, встановлено у судовому засіданні за показаннями працівників поліції, які були допитані в якості свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також доведено дослідженими матеріалами справи.
Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність.
З доданих до матеріалів справи відеозаписів, які були переглянуті в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. Після зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 перемістився на пасажирське сидіння та вийшов з пасажирських дверей. ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме нечітку мову та неадекватну поведінку, яка не відповідала обстановці (висловлювався в подальшому на адресу працівників поліції нецензурною лайкою) та вказав працівникам поліції, що випив 100 гр. горілки та що вживав сьогодні спиртні напої. Неодноразово говорив працівників поліції, що потрібно домовитись і в подальшому підтвердив факт керування ним транспортним засобом і факт того, що вживав алкоголь. ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичне освідування на предмет вживання алкогольних напоїв шляхом продуття алкотестеру «Драгер» на місці, тобто зупинки керованого ним транспортного засобу, для визначення його стану алкогольного сп'яніння або прослідування з даного приводу для медичного освідування на предмет вживання алкогольних до медичного закладу, на які ОСОБА_1 погодився, а саме прошов огляд за допомогю тесту «Alcotest Drager» № 7510 результат якого становить 1,39 % проміле, з даним результатом ОСОБА_1 погодився, що відображено на відео. Поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення по ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП настає, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, так із за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою.
Враховуючи зазначене, надані захисником - адвокатом Грабовим В.С. доводи оцінюються судом, як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .
А саме, в судовому засіданні захисником ОСОБА_1 - адвокатом Грабовим В.С. заявлено клопотання про витребування документів та доручення до матеріалів адмімінстартивої справи, оскільки в даному випадку має місце невідповідність відомостей, внесених до протоколу про адміністративне правопорушення фактичним обставинам справи та фактичним обставинам складання самого протоколу про адміністративне правопорушення. За таких обставин суддею для всебічного, повного та об'єктивного розслідування обставин вчиненого адміністративного правопорушення суддею було витребувано та приєднати до адміністративної справи копію журналу реєстрації портативних відеореєстраторів з зазначеним часом та датою видачі та здачі технічних засобів в період з 12.08.2023 по 14.08.2023 з БПП Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області по вулиці Сухоярська, 18.
23.02.2024 до суду надійшла відповідь від БПП Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області заступника командира Світового О., в якій зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та /або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відповідно до п.1 р. VIII інструкції вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера. Відповідно до п.З. р. II інструкції портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції. Відповідно до п.6 р. VIII інструкції дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції, ікопнованни та видача копи відеозапису проводиться відповідальною особою на підставі письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку. Відповідно до п.9 р. VIII інструкції відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на ДОКстанції,- без коригування. Перегляд, аналіз відеозапису здійснюються працівником поліції, якому він виданий у встановленому цією Інструкцією порядку для виконання покладених на нього завдань в межах його повноважень. Відповідно до п.6 р. XV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 після внесення відповідної інформації до автоматизованого обліку матеріали про адміністративні правопорушення надсилаються до органів (посадових осіб), яким надано право накладати адміністративне стягнення, в десятиденний строк з дати отримання таких матеріалів підрозділами адміністративної практики. Саме в десятиденний строк з дати отримання протоколу про адміністративне правопорушення підрозділами адміністративної практики, створюється диск з відеозаписами з портативних відеореєстраторів, який приєднується до матеріалів справи для передачі його до суду.
Адвокат Грабовий В.С. в суді зазначив, що поліцейський ОСОБА_6 фіксував подію на бодікамеру № 487958, номер якої не зазначено в протоколі.
Суддя зазначає, що протокол було складено поліцейським Ткачуком А.І., який, відповідно до копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, яка долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав бодікамеру № 477074. В самому протоколі зазначено, що зйомка проводилася на бодікамеру «Моторола» 477074, також на додатку до протоколу зазначено, що диск з нагрудної бодікамери № 477074. Тому суддя констатує, що подія здійснювалася на нагрудну бодікамеру № 477074, яку, відповідно до вищезазначеного журналу обліку отримав поліцейський ОСОБА_2 , яким було і складено вказаний протокол. Розбіжностей в номері бодікамери чи в зазначенні номеру камери в протоколі суддею не встановлено.
Суддя відхиляє доводи адвоката Грабового В.С. про те, що до суду незаконно надходять протоколи про адміністративне правопорушення (справи) разом із додатками - записами з нагрудних бодікамер поліцейських. Так, на думку адвоката Грабового В.С. до суду має передаватися протокол про адміністративне правопорушення. А лише після того, в десятиденний строк, має направлятися на адресу суду диск із записами.
Такі доводи, на думку судді, є хибними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено 13.08.2023 року, в суді зареєстровано 18.08.2023 року.
Крім того, суддя наголошує про те, що орган, який направляє до суду матеріали (справи) має право додавати до нього всі докази, які він вважає необхідним.
Суддя зазначає, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено умисно та є грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, а тому, суд приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
При обрані міри адміністративного стягнення, суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, характеризуючи дані на якого відсутні, який свою вину визнав, тому суддя вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того у відповідності до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. в дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО.Л. Гавенко