Справа № 357/1538/24
Провадження № 2/357/1705/24
іменем України
26 лютого 2024 року уддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом був зроблений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київської області, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача.
Судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
З вказаної інформації вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.09.2016.
Дослідивши вказану позовну заяву та додані до неї документи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає направленню за підсудністю до належного суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей адресної довідки, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, із змісту позовних вимог встановлено, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта про місце реєстрації/проживання та територіально не відноситься до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Київської області з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-ІХ утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, с. Ковалівка це село в Україні, яке з 17.07.2020 входить до складу Ковалівської сільської територіальної громади у Білоцерківському районі Київської області, у зв'язку з ліквідацією районів в Київській області.
Однак, до зміни адміністративно-територіального устрою (до 17.07.2020) с. Ковалівка була населеним пунктом Васильківського району Київської області.
Водночас, згідно ч. 3-1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Так, відповідно до Указу Президента України № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-IX), продовжити з 14 лютого 2024 року строк воєнного стану на 90 діб до 13 травня 2024 року.
Також, Рада суддів України в листі від 22.07.2020 № 9рс-466/20 зазначила, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Отже, щодо даної позовної заяви, слід застосувати підсудність визначену положенням ч. 1 ст. 27 ЦПК України, саме за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України зазначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Отже, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, необхідно направити за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8).
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 352-354 ЦПК України, суд,-
Справу № 357/1538/24 провадження № 2/357/1705/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, надіслати за підсудністю для розгляду до Васильківського міськрайонного суду Київської області (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8).
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали, мають право на її оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала суду надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов