Справа № 510/107/22
29 лютого 2024 року Ренійский районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021168150000176 від 03.12.2021 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого неповнолітню дитину, працюючого слюсарем у Ренійській філії АМПУ, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого
-у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -
Встановив:
02.12.2021 р. приблизно о 20.15 год., обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи у дворі багатоквартирного п'ятиповерхового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклих особистих неприязнених відносин, маючи умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесного ушкодження, тримаючи у руках дерев'яну биту, підійшов до потерпілого та наніс йому два удари битою в обличчя з лівої сторони, один удар битою в область правої брови та один удар в область верхньої губи, два удари по лівій нозі в область коліна, внаслідок чого обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 було завдано тілесні ушкодження у вигляді перелому лівого наколінника зі зміщенням відламків, забійної рани на обличчі, синців та саден на обличчі, рани та крововиливів на слизовій оболонці верхньої губи, синця на передній поверхні лівого колінного суглобу, синця на передній поверхні лівої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ст. 122 ч.1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав, не заперечував конфлікту із потерпілим ОСОБА_4 та заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому за вищевикладених обставин. У содіянному розкаюється.
Оскільки обвинувачений по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав та не оспорював основних фактичних обставин справи, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, заслухавши думку учасників судового розгляду, визнав за необхідне допитати потерпілого, свідків, обвинуваченого, та дослідити письмові докази що містяться у матеріалах кримінального провадження, у повному обсязі.
Основні фактичні обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень обвинувачений підтвердив, пояснивши про це у судовому засіданні.
Окрім визнання обвинуваченим вини, його винуватість у навмисному завданні потерпілому тілесних ушкоджень підтверджується наступними доказами.
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , про те, що у той вечір, 02.12.2021р, він підвозив додому свою дівчину, у дворі будинку йому підрізав дорогу автомобіль ВАЗ білого кольору, з якого вийшов ще на той час невідомий йому чоловік з битою, підійшов до його машини та вимагав вийти, намагався його витягнути, але він не виходив, тримався за руль, намагався відбиватися ногами, а той чоловік наніс йому удари по голові та по нозі. Як він дізнався, чоловік, що наніс йому ударів - це ОСОБА_8 , колишній чоловік його дівчини (на нинішній час - дружини), який уїхав з місця події. Потім він вийшов з машини, умився, поїхали до поліції, потім він знаходився на лікуванні, йому зашили брів та наклали гіпс на коліно із яким він ще місяць пробув на лікарняному;
- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що вона раніше перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , мають спільну дитину, яка нині проживає разом із нею у її нинішній родині. На той період її шлюб із ОСОБА_7 було вже півроку як розірвано, а з ОСОБА_10 вони зустрічались. 02.12.2021 р. десь о 20.10 год. ОСОБА_10 приїхав ввечері після роботи, щоб відвезти її до батьків. Коли заїхали до двору багатоквартирного будинку, де живуть її батьки, ОСОБА_8 перегородив їм дорогу машиною, підскочив та почав наносити ОСОБА_10 удари, вигукуючи: « Як ти смієш чіпати мою дружину!». Удари наносив кулаком та битою, було багато крові. У ОСОБА_11 постраждали голова, брів, ніс, губа, коліно місяць було у гіпсі;
- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_7 - його колишній зять, ОСОБА_4 - нинішній. У той вечір він знаходився вдома, коли зателефонувала донька та повідомила йому про конфлікт. Він швидко спустився на подвір'я будинку, побачив дві машини, двері машини ОСОБА_11 були відчинені, він знаходився на водійському сидінні, був побитий. ОСОБА_8 знаходився поруч, був тверезий, але агресивно налаштований, Він відігнав ОСОБА_13 , той сів у свою машину та поїхав, донька викликала поліцію та надала першу допомогу ОСОБА_11 , разом із працівниками поліції вони піднялись до квартири;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2022 р., який було проведено в ході досудового розслідування із доданим відеозаписом, який було оглянуто та досліджено також в ході судового розгляду.
В ході досудового розслідування було також проведено судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_4 , яка встановила наявність вищевказаних тілесних ушкоджень, підтвердила механізм, приблизний час їх заподіяння та ступінь тяжкості.
Оцінюючи докази по справі в цілому в їх сукупності, суд приходить до висновку. що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена. Докази взаємопов'язані та не протирічать один одному та встановленим судом обставинам справи.
ОСОБА_7 умисно заподіяв потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але спричинило тривалий розлад здоров'я, та підлягає відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України.
Як особа ОСОБА_7 характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою та даними довідок, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягнутий вперше, працює, має постійне місце проживання.
При призначенні покарання суд враховує характер, обставини, тяжкість та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, відсутність матеріальних претензій у потерпілого на час судового розгляду, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та місця проживання, де він характеризується позитивно, його сімейний та матеріальний стан, дані про особу, характеризуючі матеріали.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, як обставину, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання - досудовим розслідуванням та судом не встановлено.
На підставі відповідної ухвали суду, Ізмаїльським районним відділом №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області було надано досудову доповідь відносно обвинуваченого, згідно із висновками якої, обвинувачений має середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства, його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, та враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд приходить до висновку, що виправлення у даному випадку можливе без відбування ним покарання, та вважає можливим застосування положень ст.75 КК України, звільнюючи від покарання із випробуванням.
З метою забезпечення належного контролю за поведінкою та профілактики скоєння правопорушень, суд також вважає за необхідне покладення обов'язків, передбачених п.1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлявся, процесуальних витрат у провадженні немає.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі із іспитовим строком на 1 (один) рік, та поклавши на нього в силу п.1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації.
До набрання вироком законної сили запобіжного заходу обвинуваченому - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1