Справа № 521/13791/23
Провадження №4-с/521/48/23
14 листопада 2023 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, за участі стягувача - Одеської митниці, на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2023 року, в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71759781 від 19.05.2023 року і всі похідні постанови. Зобов'язати виконавця повернути виконавчий документ стягувачеві.
При цьому зазначає, що постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 року у справі №521/4388/22 від 14.06.2022 року, на підставі якої відкрито виконавче провадження, не містить обов'язкових реквізитів, передбачених п. п. 6 і 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, в тексті виконавчого документу відсутня дата набрання рішенням законної сили. А зазначена в оскаржуваній постанові дата 27.06.2022 року є завідомо неправдивою, оскільки виконавчий документ оскаржується в апеляційній інстанції, постанова якої була прийнята істотно пізніше - 25.08.2022 року, номер рішення в ЄДРСР -106030456.
Також, у виконавчому документі відсутнє зазначення строку пред'явлення до виконання. Зазначення строку пред'явлення для виконання шляхом дописування до постанови невідомою особою, що не є посадовою особою, яка прийняла постанову (суддею) не передбачено КУпАП і іншими релевантними нормами діючого законодавства. Автентичний текст постанови, скріплений електронним підписом судді не містить дописаних невідомою особою даних. Тому зазначені дописування не можуть бути прийняті як частка виконавчого документу.
Крім того, виконавчий документ, і як наслідок, матеріали виконавчого провадження місять зазначення імені боржника як ОСОБА_1 , однак заходи примусового стягнення застосовуються до особи з ім'ям ОСОБА_1 .
З моменту реального набрання Виконавчим документом законної сили (Постанова Одеського апеляційного суду була прийнята 25.08.2022 року) до моменту пред'явлення до виконання минуло набагато більше ніж 3 місяці. Пропущення зазначеного строку має тягти за собою повернення виконавчого документа Стягувачеві, відповідно до п.2 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Одеська митниця не може бути стягувачем у виконавчому провадженні.
У судове засідання учасники справи не з'явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи прийшов до такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.08.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме 1 518 001 (один мільйон п'ятсот вісімнадцять тисяч одну) гривню 18 (вісімнадцять) копійок, з конфіскацією цих товарів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Постановою державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Карпенко Каріною Василівною відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 1518001,18 грн.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
За змістом ст.1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Стаття 18 цього ж Закону визначає права та обов'язки державних виконавців, зокрема, зазначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Тобто, виконавче впровадження - це сукупність дії державного виконавця ( при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.
Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав стягувача як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено, а відтак у задоволенні зазначеної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 450-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, за участі стягувача - Одеської митниці, на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. Плавич