Справа № 947/28411/23
Провадження № 2/947/614/24
28.02.2024 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Публічного акціонерного товариства
«МТБ БАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
Позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» 08.09.2023 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 2327,81 євро, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., з посиланням на те, що відповідачу було помилково зараховані кошти за операцією переказу з-за кордону грошових коштів з одночасною конвертацією коштів з валюти малагасійські аріарі у євро.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2023 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.
У судове засідання призначене на 28.02.2024 року представник позивача не з'явився, однак 22.02.2024 року надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) у судове засідання призначене на 28.02.2024 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судом було отримано відповідь №221593 від 11.09.2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру та встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 28.02.2024 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.09.2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "МТБ БАНК" з заявою про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №0101797/151. За наслідком чого позивачем було відкрито рахунок на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у валюті Євро.
Підписанням цієї Заяви про приєднання до цього Договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з чинними на дату підписання цієї Заяви про приєднання Тарифами Банку.
Також відповідач підтвердив, що ознайомлений та цілком згодний зі змістом Договору (в тому числі, але не виключно: порядком внесення змін до Договору, Правил користування платіжною карткою Банка, Тарифів Банку, Послугами дистанційного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб, регламент підключення та роботи з ними, Інструкцією по роботі з Послугами та Орієнтовним переліком видів банківських послуг, які є невід'ємною частиною Договору.
У вказаній заяві зокрема визначено, що права та обов'язки Клієнта та Банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються Клієнтом при підписанні цієї Заяви.
Згідно положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку, що наведене свідчить про належне укладення договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №0101797/151 від 16.09.2022 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що АТ «ПУМБ» та ПАТ «МТБ БАНК» є учасниками Міжнародної платіжної системи VisaInternational (далі за текстом - МПС Visa), яка внесена до реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, та відповідно до закону, нормативно-правових актів Національного банку України та правил платіжної системи має право здійснювати діяльність в Україні.
Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом (частина шоста статті 47); правилами платіжної системи встановлюється, зокрема, схема виконання платіжних операцій, що використовується для виконання платіжних операцій (частина 10 статті 71).
АТ «ПУМБ», володіючи технологічними можливостями процесингового центру, надає ПАТ «МТБ БАНК», зокрема, послуги з випуску і обслуговування платіжних карток МПС Visa на підставі Генерального договору між АТ «ПУМБ» та ПАТ «МТБ БАНК» №005/02-22 від 28.02.2022.
З поданих до суду доказів щодо платіжних операцій у валюті Малагасійські аріарі щодо переказу коштів за допомогою платіжних інструментів IPS VISA (платіжних карток), які були здійснені шляхом конвертації у валюту розрахунку (долари США) за допомогою платіжних карток IPS VISA для подальшого зарахування коштів пов'язаних з такими переказами, на поточні рахунки клієнтів у ПАТ «МТБ БАНК» емітовані платіжні картки встановлено, що 22.09.2022 року о 17:42:56 на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка обслуговується позивачем, було вчинено переказ грошових коштів у розмірі 381330,29 малагасійські аріарі (MGA), що дорівнювало 92,37 доларам США, з подальшою конвертацією у Євро.
Відповідно до наданих позивачем відомостей, грошові кошти у розмірі 381330,29 малагасійські аріарі (MGA), у відповідності до діючого курсу станом на день спірної транзакції, складало еквівалент 92,54 євро, що підлягало до зарахування.
Відповідно до листа ПАТ «МТБ БАНК» від 20.02.2023 року за №00/435-0/49 вбачається, що вказана транзакція з переказу грошових коштів 22.09.2022 року о 17:42:56 на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснювалась на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , як клієнта ПАТ «МТБ БАНК».
У відповідності до наданої позивачем виписки з рахунку приватного клієнта №201399-2023/0831 22.09.2022 року відкритого на ім'я ОСОБА_1 , останньому 22.09.2022 року було здійснено одну транзакцію з зарахування грошових коштів в сумі 9254,25 Євро, за наслідком здійсненого переказу коштів у розмірі 38133029,00 у валюті малагасійські аріарі, з подальшою їх конвертацією у валюту Євро у вказаному розмірі.
За наслідком викладеного судом встановлено, що дійсно на рахунок відповідача 22.09.2022 року були перераховані грошові кошти у валюті малагасійський аріарі (MGA) на загальну суму 381330,29 малагасійський аріарі (MGA), з одночасною їх конвертацією у валюту євро, що становило у розмірі 92,54 євро. Однак, за наслідком вказаної грошової операції, позивачем на рахунок відповідача 22.09.2022 року було зараховано грошові кошти у розмірі 9254,25 євро, за наслідком проведеної конвертації коштів виходячи з суми 38133029,00 малагасійські аріарі (MGA). Отже, судом встановлено, що під час здійснення конвертації грошових коштів з валюти малагасійські аріарі у валюту Євро, позивачем було здійснено нарахування коштів у збільшеному в стократному розмірі коштів, ніж сума, яка була переказана на ім'я відповідача для подальшого зарахування на його рахунок.
У відповідності до листа компанії Euronet від 26.01.2023 року, якою підтримується Програма ІТМ, яка належить компанії Euronet USA, LLC, що використовується AT «ПУМБ» та ПАТ «МТБ БАНК» на підставі генерального договору №005/02-22, для управління транзакціями за платіжними картками, підтверджено, що помилка в розрахунках обумовлена тим, що в програмному компоненті Integrated Transaction Management версії 4.5, який є частиною програмного забезпечення процесингового центру AT «ПУМБ», неправильно визначено «параметр експоненти», який визначає скільки цифр у кінці суми переказу, який підлягає зарахуванню отримувачу, мають бути відокремлені комою. У «параметрі експоненти» замість значення «2» було вказано значення «0», що призвело до того, що програмне забезпечення ІТМ не ставило кому перед двома останніми цифрами суми транзакції для позначення останніх двох цифр як сантими.
Необхідність відокремлення двох останніх цифр суми транзакції комою від решти суми валютної транзакції MGA пояснюється тим, що мінімальною одиницею MGA є один сантим, що становить одну соту (1/100) валюти малагасійський аріарі (MGA).
Листом підтверджено, що проблема була виявлена для всіх фінансових транзакцій, що зараховувалися на рахунки отримувачів, відкритих в АТ «ПУМБ», під час здійснення міжнародних переказів малагасійських аріарі, які оброблялися АТ «ПУМБ» за допомогою програмного забезпечення ІТМ.
Отже, внаслідок помилки в Програмі ІТМ, яка полягає у неправильно визначеному «параметрі експоненти», за двома переказами, що зараховані на рахунок відповідача, за базу розрахунку при їх конвертації у валюту рахунку долари США, використано загальну суму у валюті малагасійський аріарі, збільшену в 100 разів, а саме 38133029,00 (MGA), замість дійсної суми переказу 381330,29 (MGA).
За наслідком чого, різниця між грошовими коштами, які повинні були бути зараховані на рахунок відповідача у розмірі 92,54 євро, внаслідок конвертації переказаних коштів в сумі 381330,29 малагасійській аріарі, та нарахованими коштами на рахунок відповідача внаслідок вище встановленої помилки в сумі 9254,25 євро, становить 9161,71 євро. (9254,25-92,54 = 9161,71).
Як вбачається, після виявлення помилкового зарахування грошових коштів на рахунки отримувачів у стократному розмірі від ініційованої суми переказів та здійснення отримувачами видаткових операцій понад суму залишку власних коштів на рахунку, позивачем здійснено корегування помилкового зарахування коштів по операціям у валюті малагасійський apіарі (MGA), а також рекласифікацію заборгованості, у тому числі щодо рахунку відповідача шляхом списання коштів в сумі 6833,90 євро, за наслідком чого залишок коштів, які помилково було зараховані на рахунок відповідача станом на 31.08.2023 року становить 2327,81 євро. (9161,71-6833,90 = 2327,81), що підтверджується наданою до суду випискою по рахункам відповідача.
Листом від 06.10.2022 року за вихідним № 01/502/01/ОВ10 ПАТ «МТБ БАНК» з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу, за місцем його зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , вимогу про сплату помилково зарахованих банком коштів (помилкового переказу) на його рахунок в сумі 2327,81 євро, та була вручена відповідачу особисто.
Доказів на підтвердження повернення відповідачем на користь позивача помилково зарахованих коштів в сумі 2327,81 євро, а також доказів на спростування вищевказаних обставин чи належності відповідачеві вищевказаних коштів та їх походження, до суду не надано.
Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. (ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України)
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.
Судом встановлено, що між ПАТ «МТБ БАНК» та відповідачем виникли правовідносини за заявою про приєднання до Договору про видачу обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №0101797/151 від 16.09.2022 року, а сума отриманих відповідачем грошових коштів внаслідок помилкового зарахування банком грошових коштів через програмну помилку в операції з переказу, перевищує суму коштів, передбачених дійсної сумою переказу, що не спростовано відповідачем.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту, такий документ є належним доказом для облікових цілей та регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
На підставі вищевикладеного, суд вважає підтвердженими доводи позивача, що різниця між перерахованими на рахунок відповідача грошовими коштами та помилково зарахованими, за наслідком збільшення у сто кратному розмірі суми, яка була конвертована з валюти малагасійський apіарі (MGA) у валюту євро, з урахуванням проведеної рекласифікації заборгованості, становить в сумі 2327,81 євро, що є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, що в свою чергу призвело до виникнення суми неповернутого боргу відповідача.
Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Отже, наявні всі обов'язкові умови для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
З урахуванням наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.
Одночасно судом враховується, що згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат підлягає 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (місцезнаходження: 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, місцезнаходження: 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 2327 (дві тисячі триста двадцять сім) євро 81 (вісімдесят один) євроцент.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСВТВА «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, місцезнаходження: 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий КалініченкоЛ.В.