про відмову в задоволенні подання
Справа № 495/13838/23
Номер провадження 6/495/73/2024
22 лютого 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тирнового Максима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи, суд
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тирнового Максима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи, яким є ОСОБА_1 .
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження 65295339 з виконання наказу № 916/2359/19 виданий 15.11.2019 про стягнення з приватного підприємства «Вега-Белтранс» на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України 52 764,95 грн., основного боргу, 3 943,35 грн. пені, 5 124,93 грн. 3 % річних, 15 645,34 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.
За вказаним виконавчим документом боржником є - Приватне підприємство «Вега-Белтранс».
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавцем 28.04.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Згідно довідки АТ «Укрпошта» постанови про відкриття виконавчого провадження повернулися за причиною: адресат відсутній за вказаною адресою.
Боржником виконавчий документ не виконується. Відповідно до вимог ст. 27 Закону державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення. Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішень, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: до реєструючих установ направлено запити щодо виявлення майна зареєстрованого за боржником.
Згідно відповідей:
- ДФСУ - у банківських установах відкриті рахунки, накладено арешти на кошти боржника.
- МВС - у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно постанови про арешт коштів боржника від 28.04.2021 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ПП «Вега-Белтранс». Згідно постави про арешт майна боржника від 28.04.2021 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПП «Вега-Белтранс».
Відомості про арешт було внесено до ДРРПНМ та ДРОРМ. Згідно довідки з ДРРРПНМ та РПВНМ, ДРІ ЄРБВОНМС встановлено, що за боржником відсутні відомості про речові права на нерухоме майно.
Згідно постанов про арешт коштів боржника від 05.09.2021, 30.11.2021, 01.02.2022, 22.12.2022, 29.01.2023 та 13.11.2023 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ПП «Вега-Белтранс».
Згідно акту державного виконавця від 17.06.2021, 25.01.2022, 16.03.2023 та 05.12.2023 встановлено, що виходом за юридичною адресою боржника, вказаної у виконавчому документі, з метою перевірки майнового стану та можливості стягнення боргу, ПП «Вега-Белтранс» було зачинено, тому перевірити майновий стан не надалося можливим. Залишено було виклик про обов'язкову явку до ВДВС.
22.12.2022 року був складений акт проте, що керівник боржника юридичної особи ПП «Вега-Белтранс» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на даний час мобілізований та проходить військову службу в ЗСУ. ПП «Вега-Белтранс» вже не працює з 2018 року.
У судове засідання державний виконавець не з'явилася, у прохальній частині подання вказав про розгляд без його участі, подання підтримує у повному обсязі.
На підставі положень ч. 1 ст. 441 ЦПК України, стягувач та боржник не повідомлялися про розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, адже згідно вимог вказаної статті суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
За змістом п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв'язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 377-1 ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Згідно роз'яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
На момент звернення до суду з поданням факт умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень виконавця.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - старшого державного виконавця) Тирнового М.В. знаходиться виконавче провадження № 65295339 з виконання наказу № 916/2359/19 про примусове виконання рішення, виданого 15.11.2019 року про стягнення з приватного підприємства «Вега-Белтранс» на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України 52 764,95 грн., основного боргу, 3 943,35 грн. пені, 5 124,93 грн. 3 % річних, 15 645,34 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.
28.04.2021 року старшим державним виконавцем Тирновим М.В. видано постанову про відкриття виконавчого провадження № 65295339. Вказаною постановою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Того ж дня, 28.04.2021 року, старшим державним виконавцем Тирновим М.В. була винесена постанова про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 87 334,03 грн.
30.11.2021 року старшим державним виконавцем Тирновим М.В. видано постанову про арешт коштів, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ПП «Вега-Белтранс».
Згідно постанови про арешт коштів боржника від 28.04.2021 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ПП «Вега-Белтранс». Згідно постави про арешт майна боржника від 28.04.2021 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПП «Вега-Белтранс».
Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішень, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: до реєструючих установ направлено запити щодо виявлення майна зареєстрованого за боржником.
Згідно відповідей:
- ДФСУ - у банківських установах відкриті рахунки, накладено арешти на кошти боржника.
- МВС - у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 318531183 від 22.12.2022 року за боржником нерухоме майно не зареєстроване.
Згідно акту державного виконавця від 17.06.2021, 25.01.2022, 16.03.2023 та 22.12.2023 встановлено, що виходом за юридичною адресою боржника, вказаної у виконавчому документі, з метою перевірки майнового стану та можливості стягнення боргу, ПП «Вега-Белтранс» було зачинено, тому перевірити майновий стан не надалося можливим. Залишено було виклик про обов'язкову явку до ВДВС.
Зі змісту подання вбачається, що підставою звернення до суду для вирішення наведеного у поданні питання виконавець вважає лише невиконання боржником наказу та вимог виконавця. Проте, належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань суду не надано.
Державний виконавець посилається на те, що боржника було повідомлено у визначеному законом порядку про відкриття виконавчого провадження, проте суду важко погодитися з цим твердження, адже з копій тих листі, що долучені до подання можна встановити той факт, що листи були повернені за закінченням терміну зберігання. Отже, матеріали справи не містять даних про те, що боржник взагалі отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій останнього зобов'язано надати декларацію про доходи та майно.
Суд також звертає увагу і на те, що державним виконавцем не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню ним заборгованості, з огляду на те, що за останніми відомостями боржник перебуває у лавах ЗСУ.
У справі «Гочев проти Болгарії» від 26 листопада 2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Документи державного виконавця, з яких вбачається направлення державним виконавцем запитів до різних установ з метою встановлення даних щодо виявлення майна зареєстрованого за боржником та іншої інформації, не є належним підтвердженням здійснення виконавцем відповідних дій в рамках виконавчого провадження.
Таким чином суд приходить до висновку, що зазначене не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , як керівника боржника юридичної особи ПП «Вега-Белтранс», оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останнього у статусі керівника боржника.
У справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_1 від наказу на час подання державним виконавцем не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 247, 258, 260, 353, 441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тирнового Максима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 22.02.2024 року.
Суддя Н.Д.Анісімова