Номер провадження: 22-ц/813/1981/24
Справа № 505/3952/22
Головуючий у першій інстанції Павловська Г.В.
Доповідач Кострицький В. В.
27.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,
за участю секретаря Пухи А.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - ОСОБА_3
розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Павловської Г.В., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання як дружини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня пред'явлення даного позову до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який вони уклали 18.09.2021 року у Подільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №205.
Від даного шлюбу вони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні. Подружнє життя виявилося невдалим, з 09.09.2022 року вони мешкають окремо, шлюбні відносини між ними припинені. Наразі дитини постійно проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Вона не працює, інших джерел доходу, окрім соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не має. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, проте має таку можливість, оскільки працює у відділі ГУПН України в Одеському батальйоні особливого призначення, має регулярний дохід.
Добровільної згоди щодо сплати аліментів, між ними не досягнуто, тому вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини - задоволено частково.
Стягувато з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 19.12.2022 року і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Заявлений позивачем розмір коштів - частини всіх видів заробітку та доходу відповідача на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд вважає частково обґрунтованим та з урахуванням аліментів стягнутих судовим наказом Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.12.2022 року та аліментів, стягнутих рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2018 року становитиме 75 % доходів відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, з огляду на те, що з відповідача стягуються аліменти на малолітніх дітей, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 не може перевищувати 70 відсотків, що узгоджується з позицією щодо застосування статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», яка викладена у постанові Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі № 308/2749/16-ц.
Відтак, визначення судом аліментів на утримання позивачки в сумі 1/4 частини доходів відповідача суперечитиме приписам статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином суд, виходячи із засад справедливості та розумності вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дружини, яка потребує матеріальної допомоги чоловіка, в розмірі 1/6 частини від всіх видів доходу та (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною, трьох років.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з таким рішення суду адвокат Осокін С.Ю. звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області скасувати та постановити нове рішення про залишення позову без задоволення.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, яке підлягає скасуванню.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом порушена ч. 4 ст. 84 СК України, відповідно до якої, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що відповідач на день ухвалення оскаржуваного рішення виконує рішення двох судів щодо сплати аліментів на неповнолітніх дітей загальним розміром 50 % від доходу, - судовий наказ Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.12.2022 року та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2018 року.
В даному випадку судом розглядалася позовна вимога про стягнення коштів на утримання дружини, а не стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей справи відповідач, як зазначено вище, вже виконував та виконує судові рішення про стягнення аліментів на дітей і загальний розмір цих аліментів вже складає 50 відсотків його доходу.
Таким чином, оскільки законодавець у наведених правових нормах робить виключення щодо обмеження відрахувань більше 50 відсотків від доходу тільки у випадку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, то стягнення коштів на утримання дружини, - це інша умова (позовна вимога), яка не пов'язана з інтересами неповнолітніх дітей та не передбачена діючим законодавством як підстава для відрахувань більше ніж 50 відсотків від доходу.
Отже, за умови неможливості в даному випадку застосовувати до відповідача стягнення більше 50 відсотків від його доходу, оскаржуване судове рішення є незаконним.
Посилання суду в обґрунтування рішення на Постанову Верховного суду України від 20.06.2018 року по справі № 308/2749/16-ц є недоречним та неправильним, оскільки в зазначеній справі в одному провадженні стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, стягнення коштів на утримання дружини та полягала в тому, що відповідач по тій справі на день її розгляду не виконував судові рішення про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в тій справі мала місце зовсім інша правова ситуація.
Отже, сторона відповідача вважає, що судом неправильно застосована ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а ст. 26 Закону України «Про оплату праці» взагалі не застосована.
Судом не врахована та обставина, що у відповідача відсутнє власне житло і він житло наймає, на що потрібні немалі кошти, відповідачу також потрібні кошти взагалі для організації свого життя.
Щодо явки сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд апеляційної скарги в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який вони уклали 18.09.2021 року у Подільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №205.
Від даного шлюбу вони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.2021 року, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Згідно довідки про склад сім'ї №503 від 13.09.2022 року, виданої виконавчим комітетом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області вбачається, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини не надає, домовленості про добровільну сплату коштів у позасудовому порядку між сторонами не досягнуто.
Згідно судового наказу Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.12.2022 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 21 вересня 2022 року.
Згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2018 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 17.10.2018 року і до повноліття дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 включно.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно із частиною першою та другою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
У частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
При перевірці матеріалів справи, установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.12.2021 року.
В шлюбі у сторін по справі народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.2021 року.
Сторонами не заперечується, що вони проживають окремо, малолітній син проживає з матір'ю.
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанцій правильно застосував положення статті 84 СК України, за змістом якої дружина має право на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач працює, отримує стабільний і достатній заробіток, а тому має можливість утримувати.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що вирішуючи питання про стягнення з заявника аліментів, суд не урахував положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, розмір яких не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, є помилковим.
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, з огляду на те, що з відповідача стягуються аліменти на малолітніх дітей, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 не може перевищувати 70 відсотків, що узгоджується з позицією щодо застосування статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», яка викладена у постанові Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі № 308/2749/16-ц, 19 лютого 2020 року справа № 194/629/17-ц, 05 листопада 2018 року справа № 522/19526/16-ц.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Подання суду доказів того що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині до досягнення дитиною трирічного віку.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не врахована та обставина , що у відповідача відсутнє власне житло і він його винаймає є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами того факту, що він не має матеріальної можливості надавати позивачу матеріальну допомогу до досягнення малолітньою дитиною віку трьох років зважаючи на те, що він є працездатною особою та має регулярний дохід.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, які є достатньо мотивовані і підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дружини немає.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі, та суб'єктивним тлумаченням норм законодавства.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
З огляду на викладене, колегія судів доходить до висновку, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В.Назарова
В.А. Коновалова