Справа № 127/29195/23
Провадження № 33/801/49/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
28 лютого 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 17.09.2023 року о 20:30 год. в м. Вінниця, проїзд П. Корнелюка, 7, керував транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , та скоїв ДТП з транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , після чого вживав алкоголь. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (є) ПДР України.
Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що справу розглянуто судом у його відсутність, чим порушеного його право на захист, більш того під час судового розгляду ним заявлялось клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, виклик в судове засідання свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і судом першої інстанції зазначені клопотання були задоволені, але вони допитувались у його відсутність. Враховуючи викладене, вважає, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, тому всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. На думку апелянта, суд мав достатні підстави для закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Павлюк С. М. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №432617 від 17.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 17.09.2023 року о 20:30 год. в м. Вінниця, проїзд П. Корнелюка, 7, керував транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , та скоїв ДТП з транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , після чого вживав алкоголь. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
При цьому, законодавством не передбачено конкретних часових меж для заборони вжиття алкоголю після ДТП. Передбачено заборону вжиття алкоголю до прибуття працівників поліції.
З направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 від 17.09.2023 встановлено, що працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння: виражений запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода.
Для спростування факту вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляду на стан сп'яніння, проте останній відмовився пройти такий огляд. Факт такої відмови підтверджується дослідженим відеозаписом, також відеозаписом підтверджується факт вживання ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, про що він зазначив на запитання поліцейського, не заперечував таку обставину і в суді першої інстанції.
Як визначено в п. 2.10 "є" Правил дорожнього руху, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п. 2.5 вказаних Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого, сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України не містить виключень, коли водій може відмовитись від проходження огляду за певних обставин.
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає за сам факт вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду, і не передбачає обов'язкового встановлення стану алкогольного сп'яніння, що вимагається ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Притягнення до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду пов'язується законодавцем із порядком встановленим законом.
Вказане питання врегульоване інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС, МОЗ України № 1452/27858 від 11 листопада 2015 року.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проте, на думку апеляційного суду, є вірними дії працівників поліції щодо пропозиції водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння, надавши останньому право спростувати факт вживання ним алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин, об'єктивно встановити стан сп'яніння водія на момент керування транспортним засобом до ДТП та приїзду поліції не являється можливим, а проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим лише відповідно до п. 8 вказаної Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, то об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
За ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Обставина дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023, яка набрала законної сили.
Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що свідки допитувались у відсутність ОСОБА_1 не спростовують вірні висновки суду, оскільки неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можлива, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, а тому неявка ОСОБА_1 на це судове засідання не перешкоджала розгляду справи у його відсутність. Також спростовуються доводи про те, що справу розглянуто судом у його відсутність, чим порушеного його право на захист, оскільки ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні 30.11.2023 були присутні та надали свої пояснення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень, відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко