ЄУН: 336/13533/23
Провадження №: 2/336/1086/2024
ЄУН 336/13533/23
пр. № 2/336/1086/2024
м. Запоріжжя 27 лютого 2024 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.
при секретарі Бублій Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа Херсонська Товарна Біржа «Ізумруд», про визнання угоди дійсною, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника , адвоката Говіної Л.В. звернулися до суду з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Товарна біржа «Ізумруд» про визнання угоди дійсною. В обґрунтування позову позивачі зазначили 19 квітня 1997 році між продавцями ОСОБА_3 , яка мешкала АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , яка мешкає АДРЕСА_2 та покупцями ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу №4-59 від 19.04.1997р., який зареєстрований Херсонською товарною біржею «Ізумруд», з підстав, передбачених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», і нотаріально не посвідчувався, у відповідності до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили жилий будинок АДРЕСА_3 , розташований на присадибній земельній ділянці 501 кв.м з надвірними спорудами. На виконання умов даного договору купівлі продажу як Відповідачі, що діяли як продавці, так і Позивачі, що діяла як покупці, повністю виконали істотні умови даного договору купівлі продажу нерухомого майна. Зокрема Відповідачі, після укладення договору купівлі продажу та отримання від покупця коштів у сумі 9488 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень, які відповідно до п. 6 договору складали ціну договору, звільнили домоволодіння та передали його покупцям. У свою чергу Позивачі, як покупці по договору, після підписання договору та проведення повного розрахунку з продавцями прийняла звільнене домоволодіння, зареєструвала право власності на нього у БТІ м. Запоріжжя, переїхали та оселилась у даному домоволодінні де і проживають до цього часу, здійснюють фактичне володіння даним нерухомим майном, сплачуючи всі передбачені комунальні платежі та утримують майно в належному стані згідно з його цільовим призначенням. Відповідачі отримали гроші за нерухоме майно та віддали позивачам всі документи та ключі від будинку.
Оскільки в позивачів виникла необхідність розпорядитись належним їм домоволодінням, вони звернулася до нотаріуса з метою укладення відповідного договору купівлі-продажу, проте нотаріус повідомила про те, що договір купівлі-продажу, зареєстрований ТБ «Ізумруд», не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим нотаріус не має можливості вчинити нотаріальну дію по відчуженню даного домоволодіння. В зв'язку з чим позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 19.04.1997 року № 4-59, укладений та зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Ізумруд». Відповідно актового запису про смерть № 2207 від 21.10.2021 року, складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно актового запису про смерть № 7139 від 07.08.2008 року, складеного Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємців після смерті продавців, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачами не встановлено, тому пред'являють даний позов до Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Ухвалою від 04.01.2024 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду без виклику сторін.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в судове засідання не з'явивсь, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи Товарна біржа «Ізумруд» в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи,суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1ст. 209ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до положень ч.1ст.210ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до положень ст.657ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до положень ст.220ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому у даному випадку на момент переходу права власності правовідносини між Позивачем та Відповідачами підлягають врегулюванню за нормами Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 19 квітня 1997, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 ЦК УРСР ).
Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно із ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у квітня 1997 року, мають бути застосовані положення Цивільного Кодексу України 1963 року.
Згідно ч.3 ст.9ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.
У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.
Таким чином, спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК України (в редакції від 1963 року) та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права. Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, вважаємо, що на момент укладення та реєстрації спадкоємцем на товарній біржі договору купівлі-продажу квартири, слід було керуватися передусім нормами Закону України «Про товарну біржу», а тому нотаріальне посвідчення даного договору не було потрібне.
Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу», на яку є посилання в договорі та яка була чинна станом на дату укладення правочину, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
При цьому законодавство на момент укладення правочину не пов'язувало виникнення права власності з реєстрацію. За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності було зареєстровано (тобто визнано державою) згідно чинної на той момент Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09 червня 1998 року, яка передбачала в якості правовстановлюючого документу зареєстровані на біржі правочини.
Зі змісту договору купівлі - продажу нерухомого майна №4-59від 19 квітня 1997 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», та зареєстрований Херсонською товарною біржою «Ізумруд», та відповідно до п. 11 договору подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає, у відповідності до вимог ст. 277 ЦК , підлягає реєстрації в ЗМ БТІ за місцем знаходження нерухомості ( п. 12 договору).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Відповідно до досліджених судом письмових матеріалів справи, 19.04.1997 р. на Товарній біржі «Ізумруд» було укладено договір купівлі продажу № 4-59 жилого будинку АДРЕСА_3 , розташованого на присадибній земельній ділянці 501 кв.м з надвірними спорудами, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Даний договір був зареєстрований на Товарній біржі «Ізумруд» в Журналі реєстрації біржових угод за № 4-59 від 19.04.1997 р. В подальшому право власності на нерухоме майно було зареєстровано на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в бюро технічної інвентаризації.
До 01.01.2003 р. виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто фактично право власності на домоволодіння у позивачів виникло на не заборонених законом підставах. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаної квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеній чинним законодавством України в 1997 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред'являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена відповідним відділом бюро технічної інвентаризації. Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачами права власності на придбаний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, не суперечила на той час чинному законодавству.
З огляду на викладене, оскільки сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується наявними, дослідженими судом матеріалами справи, при цьому сторони повністю виконали умови укладеного договору, який не було нотаріально засвідчено з посиланням на положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу за № 4-59 від 19.04.1997 р. житлового будинку АДРЕСА_3 , зареєстрований Товарною біржою «Ізумруд» - дійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 47, 153, 224, 227 ЦК УРСР ( в редакції 1963 р.); ст. 209, 210, 220, 328, 392 ЦК України; 223, 253-265, 268, 280, 353-354 ЦПК України, суд, -
Позов адвоката Говіної Лариси Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) та в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) до Терторіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Товарна біржа «Ізумруд» ( код ЄДРПОУ 24105100, м. Херсон, вул. Соборна, буд. 2 ), про визнання угоди дійсною -задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу за № 4-59 від 19 квітня 1997 року, укладений між продавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та зареєстрований Товарною біржою «Ізумруд» за № 4-59 від 19 квітня 1997 р.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін