1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/882/24 1-кп/335/504/2024
23 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжя клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420230820100000114 від 31.10.2023 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Приморське Василівського району Запорізької області, громадянки України, інваліда 2 групи від загального захворювання, не заміжньої, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -
27 червня 2023 року, приблизно о 10 годині 57 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи відповідно до висновку судової психолого-психіатричної експертизи № 14 від 08.01.2023 у стані неосудності, за своїм психічним станом не усвідомлюючи свої дії та не маючи змогу керувати ними, увійшла до приміщення службового кабінету відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20 з метою отримання виплат.
Вимагаючи видати їй виплати, остання відмовилась надати головному спеціалісту ОСОБА_8 свій паспорт громадянина України, для перевірки її місця реєстрації, демонстративно проявляючи явну неповагу до загальноприйнятих норм моралі та правил поведінки, ОСОБА_6 почала розмовляти на підвищених тонах, зайшла за межі спеціально обладнаної стійкі, підійшовши до робочого місця ОСОБА_4 , супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою на адресу присутніх у приміщенні осіб та ОСОБА_4 , на що отримала зауваження від ОСОБА_4 , яка попросила ОСОБА_6 зайти за стійку.
В подальшому, ОСОБА_6 , перебуваючи у громадському місці, продовжуючи вчиняти дії, що супроводжуються особливою зухвалістю, та проявляючи явну неповагу до загальноприйнятих правил поведінки, штовхнула своєю правої рукою в ліву руку ОСОБА_4 , та нанесла один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4 , після чого відвідувачі Департаменту відтягнули ОСОБА_6 від ОСОБА_4 , та остання покинула приміщення управління.
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6 було порушено роботу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
ОСОБА_6 , вчинила суспільно-небезпечне діяння що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Прокурор підтримала клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
В судовому засіданні особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 пояснила суду, що вона не пам'ятає про ту подію, вона побігла звідти.
Законний представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 проти клопотання прокурора не заперечувала, пояснила що її донька у повнолітньому віці захворіла на психічну хворобу, проходила лікування, має інвалідність.
Захисник ОСОБА_5 висловила про можливість передачі ОСОБА_6 під нагляд законного представника.
Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона працює головним спеціалістом Департаменту реєстраційних послуг ЗМР. 27.06.2023 року на прийом прийшла ОСОБА_6 , вона попросила у неї паспорт, на що ОСОБА_6 відмовилася та почала йти до її робочого столу, була агресивною, почала розмовляти підвищеним тоном, вдарила її рукою по обличчю. Після чого вона вимушена була припинити прийом громадян.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, покази потерпілої ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, викладеного у клопотанні, підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення від 27.06.2023;
- витягом з ЄРДР № 42023082010000114 від 31.10.2023 про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.1 ст.296 КК України;
- розпорядженням Запорізького міського голови № 1326 к/тр від 27.06.2017 про призначення ОСОБА_4 з 04.07.2017 на посаду головного спеціаліста відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.;
- відеозаписом з камери відеоспостереження від 27.06.2023 з приміщення службового кабінету ДРП ЗМР, який розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського,20, відповідно до якого ОСОБА_6 о 10:57:21 год заходить за межі стійки та наближається до ОСОБА_4 , о 10:57:25 год. ОСОБА_6 наносить удар ОСОБА_8 в область обличчя, о 10:57:28 год. чоловіки відтягують ОСОБА_6 від ОСОБА_4 ;
- постановою від 13.11.2023 про визнання диску з відео-файлом запису камери відеоспостереження від 27.06.2023 з приміщення службового кабінету ДРП ЗМР, розташованого за адресою: м.Запоріжжя,пр.Маяковського,20, речовим доказом;
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 14 від 08.01.2024 ОСОБА_6 у період інкримінованого їй діяння виявляла та виявляє на теперішній час психічний розлад у формі параноїдної шизофренії, безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особистості. Тому вона не могла і не може у теперішній час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує застосування примусових мір медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
Оцінюючи зібрані у даному кримінальному провадженні докази у їх сукупності, шляхом повного і всебічного дослідження у судовому засіданні, суд вважає, що зазначене суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тобто не була суб'єктом вчиненого діяння через неосудність.
Суд враховує, що предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи.
Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
У силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Відповідно до ст. 512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні, а у силу ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 з урахуванням характеру та тяжкості наявного психічного захворювання, ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, а також тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, необхідно задовольнити і застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Підстав застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, суд не вбачає.
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
Частиною другою статті 122 КПК України встановлено, що залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.19, 92-94 КК України, ст.ст. 372, 395, 512-513 суд,-
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_10 про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної установи із звичайним наглядом.
Речові докази:
- диск з відео-файлом запису камери відеоспостереження від 27.06.2023 з приміщення службового кабінету ДРП ЗМР, розташованого за адресою: м.Запоріжжя,пр.Маяковського,20 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали після її проголошення негайно вручити особі, щодо якої подано клопотання, її законному представнику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1