Дата документу 05.02.2024
Справа № 334/10403/23
Провадження № 2/334/417/24
(заочне)
05 лютого 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 листопада 2024 до Ленінського районного суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82199,94 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №0662140479, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 15000,00 гривень.
24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24/11-22, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договір позики №0662140479 від 18.11.2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24/11-22 від 24.11.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №0662140479 від 18.11.2021 в розмірі 82199,94 гривень, з яких 14999,94 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 67200,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Просить стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою № 334/10403/23 від 15.11.2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалалася. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надала.
Згідно ст.128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статтей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 18.11.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №0662140479, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 15000,00 гривень, що підтверджується копією квитанції за сплату №120337082 від 18.11.2021.
24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24/11-22, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договір позики №0662140479 від 18.11.2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24/11-22 від 24.11.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №0662140479 від 18.11.2021 в розмірі 82199,94 гривень, з яких 14999,94 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 67200,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 cтатті 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, передбачено, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно частини 1 статті 1077 та статті 1078 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитнім договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині 1 статті 1050 ЦК України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно дост. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачкою надано не було.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 гривень.
Керуючись статтями: 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за
договором позики №0662140479 від 18.11.2021 у розмірі 82199 (вісімдесят дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) гривень 94 копійки та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Товариствоа з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄРДПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.