Номер провадження 3/243/836/2024
Номер справи 243/1136/24
«29» лютого 2024 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 на посаді оператора АСУ у військовому званні старший солдат, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП, -
30 січня 2024 року о 22 годині 00 хвилин, в Донецькій області в Краматорському районі в м. Слов'янськ по вулиці Торська біля будинку № 28, водій ОСОБА_2 , який раніше 18 січня 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобуу встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest 7510 Drager ARLM-0450», Результат огляду склав 1,58 проміле, Тест № 235, водій відсторонений від керування транспортного засобу, транспортний засіб припаркований без порушень ПДР, вівся відеозапис на Motorola Solutions VB 400 № 472185, № НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_2 роз'яснені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 10, 63 Конституції України.
ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив.
З огляду на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про складання щодо нього Протоколу про адміністративне правопорушення про час та місце розгляду справи - 29 лютого 2024 року о 12 годині 00 хвилин повідомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі складеного відносно нього Протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти Протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що « сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася в судове засідання, не подавши Клопотання про його відкладення.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року : «Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідальність по ній настає за: повторне протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа:
- повторно протягом року керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан;
- або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_2 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП.
Тобто якщо водій транспортного засобу ухиляється від огляду на стан сп'яніння, який йому було запропоновано пройти з дотриманням всіх діючих вимог, відповідні його дії та ознаки сп'яніння зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, то це вже є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, згідно пункту 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провина ОСОБА_2 доведена матеріалами справи а саме:
- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 509459 від 30 січня 2024 року, з якого вбачається, що 30 січня 2024 року о 22 годині 00 хвилин, в Донецькій області в Краматорському районі в м. Слов'янськ по вулиці Торська біля будинку № 28, водій ОСОБА_2 , який раніше 18 січня 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобуу встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest 7510 Drager ARLM-0450», Результат огляду склав 1,58 проміле, Тест № 235, водій відсторонений від керування транспортного засобу, транспортний засіб припаркований без порушень ПДР, вівся відеозапис на Motorola Solutions VB 400 № 472185, № 472187, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України;
- диском з відеозаписом;
- Рапортом працівника поліції від 30 січня 2024 року;
- Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- Довідкою про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП;
- Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126 ч. 5, 130 ч. 1 КУпАП;
- та іншими матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 3 грудня 2005 року № 14, судом слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.
Вимоги вищезазначеного пункту 2.9а ПДР України ОСОБА_2 дотримано не було. Як вбачається з відеозапису, саме ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу, коли транспортний засіб рухався.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчать про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп'яніння та не заперечував проти його результату, про що свідчить його підпис в Чеку про результат огляду Тест № 235 від 30 січня 2024 року, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
В судовому засіданні було досліджено Відеозапис «Відео файл» до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 509459 від 30 січня 2024 року, з якого вбачається, що обставини викладені в Протоколі повністю підтверджуються відеозаписом. На відеозаписі належно зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Вказаним відеозаписом також підтверджується те, що поліцейський повідомив водію причину зупинки - його рух під час комендантської години після 21 години, що відповідає пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України "Про національну поліцію" (якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху).
Також встановлено, що водію ОСОБА_2 роз'яснювались поліцейським його законні права.
Дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерій «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Рапорт поліцейського узгоджуються з Протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом подій, тож в сукупності з іншими доказами доводить вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суддею достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.9а ПДР України - керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджує ті обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, які викладені в Адміністративному протоколі і є безсумнівними доказами порушення ним пункту 2.9а ПДР України.
До того ж, при розгляді справи, ОСОБА_2 не був обмежений у правах передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і в правах бути присутнім в суді, давати особисті пояснення, заявляти Клопотання та подавати докази. Однак ОСОБА_2 не скористався таким правом, до суду не з'явився.
Таким чином, відсутність ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді зумовлена саме його пасивною поведінкою та бажанням затягнути розгляд адміністративної справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, повторно протягом року.
Таким чином, провина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення є щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Судом також у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, суд не вбачає підстав застосування до ОСОБА_2 додаткового покарання передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб не належить ОСОБА_2 , згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 509459 від 30 січня 2024 року транспортний засіб належить ОСОБА_3 .
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки, як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП.
Суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, оскільки відповідно до Довідки до Протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 509459 від 30 січня 2024 року вбачається, що за обліками Інформаційного порталу Національної поліції та Національної автоматизовано-інформаційної системи Головного сервісного центру України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не має.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) Постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 130, 283 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень (тридцять чотири тисячі гривень) 00 коп., на р/р № UA198999980313090149000005001, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, ЄДРПОУ 37967785, одержувач платежу Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у сумі 605,60 гривень на доходний рахунок UA908999980313111256000026001, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цьогоКодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін звернення до виконання три місяці.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова