Єдиний унікальний номер 235/740/24
Провадження № 2/235/522/24
28 лютого 2024 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря судового засідання Леонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини заробітку, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - ТОВ «Краснолиманське») про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини заробітку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28.01.2019 по 13.05.2020, працюючи електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2023 року було стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року - травень 2020 року в сумі 74745,39 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року в сумі 16328,18 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 858,88 грн.
Виплату цих сум було проведено у примусовому порядку виконавцем 17.01.2024.
За період з червня 2020 року по грудень 2023 року сума компенсації з урахуванням уточнених позовних вимог складає 39472,86 грн.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 458 від 15.11.2023 середній заробіток позивача на дату звільнення складає 742,19 грн.
Тобто, на думку позивача, потрібно ще стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку, який ще не настав, в сумі 100 000 грн., оскільки сума компенсації ще не виплачена.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.18).
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.12.2023 (справа № 235/2546/23) стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року - травень 2020 року в сумі 74745,39 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року в сумі 16328,18 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Судове рішення виконано 17.01.2024, що не заперечує і сам позивач.
Після ухвалення цього рішення і звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і положення ст.117 КЗпП України в такому разі застосовуватися не можуть, а тим більше повторне стягнення розглядатиметься судом неправомірно. За думкою відповідача, у позивача немає права на отримання заявленої ним суми у цій справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України.
31 січня 2024 року відповідачу в особистому кабінеті «Електронний суд» при ознайомленні з ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, стало відомо, що позивач повторно звернувся з новою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не вказуючи, за який період треба стягнути середній заробіток, а вказує тільки суму, яку треба стягнути з відповідача, в той час як період розрахунку відшкодування, передбачений ст.117 КЗпП України, обмежений шістьма місяцями.
Позивач вже пред'являв позовні вимоги 10.11.2023 щодо стягнення середнього заробітку і право цієї вимоги у позивача виникло лише 11.11.2023, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, рішення суду виконано в повному обсязі, чинним законодавством України не передбачено виплату боржнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період після вирішення спору судом.
Таким чином, відповідач вважає, що порушення трудових прав позивача у сфері трудових відносин не допущено, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До того ж, ТОВ «Краснолиманське» протягом багатьох років є флагманом енергетичного комплексу України, а також містоутворюючим та бюджетоутворюючим підприємством і знаходиться у м. Родинське Покровської міської територіальної громади Покровського району Донецької області. Виконуючи свою господарську діяльність, підприємство платить податки до бюджету країни, виплачує заробітну плату працівникам, які кожен день, ризикуючи своїм життям, роблять спуски під землю для того, щоб давати енергетичну стабільність для внутрішнього виробника електроенергії та постачання цієї електроенергії до осель українських сімей. Дії самого позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній є інструментом такого збагачення.
Відповідач повідомляє, що виплата нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу не відбулася, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів, зокрема, період невиплати заробітної плати має бути чітко визначений.
Крім того, позивач просить стягнути компенсацію втрати частини заробітку за період з червня 2020 року по грудень 2023 року, але заборгованість з виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем виникла лише з грудня 2019 року.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону на 2023 рік зупинено. Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, роз'яснення норм якого надає Мінсоцполітики. При цьому відповідач наголосив, що остаточна сума компенсації відповідно до приписів законодавства підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення. Для проведення розрахунку слід брати доходи громадян України, які не мають разового характеру. Однак, виходячи з даних, зазначених у позовній заяві, де розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітку проведено самим позивачем, не мають доказового значення, так як позивачем обраний невірний спосіб захисту свої прав, що є підставою для відмови в цій частині позовних вимог. З вищевикладеного вбачається, що розмір компенсації втрати частини заробітку є значно завищеним та алгоритм її розвитку суперечить нормам чинного законодавства, а тому вимоги щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати підлягають відмові у задоволенні позову.
На підставі наведеного відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.24-27).
Дослідивши письмові докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 28 січня 2019 року по 13 травня 2020 року в якості електрослюсаря підземного 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, заступника механіка дільниці з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4-10).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов'язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 ЦПК України).
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07.05.2020 та наказу ТОВ «Краснолиманське» ОСОБА_1 13 травня 2020 року знаходився у щорічній відпустці, тобто працівник в день звільнення не працював.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2023 року (справа № 235/2546/23, провадження № 2/225/450/23) стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2019 року - травень 2020 року в сумі 74745,39 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2023 по 12.12.2023 в розмірі 16328,18 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 858,88 грн (а.с.12-13).
Обставиною, визнаною учасниками справи, а тому такою, що згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, є виплата позивачеві сум, стягнутих за рішенням суду у примусовому порядку 17.01.2024.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 458 від 15.11.2023 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 742,19 грн (а.с.12).
Таким чином, позивач має право на відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2023 по 16 січня 2024 в сумі 18554,75 грн (742,19 грн х 25 робочих днів), де 742,19 грн - середній заробіток позивача, 25 - кількість робочих днів затримки розрахунку, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 104 від 07.02.2024 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по травень 2020 року становила 74745,39 грн (сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів), у т.ч.: грудень 2019 року - 12882,26 грн, січень 2020 року - 12234,59 грн, лютий 2020 року - 24022,41 грн, березень 2020 року - 0,00 грн, квітень 2020 року - 12846,98 грн, травень 2020 року - 12759,15 грн (а.с.29).
Виплата сум за рішенням суду, що належать позивачеві, виплачена відповідачем в примусовому порядку 17.01.2024.
Отже, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, компенсація втрати частини заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням щомісячних індексів споживчих цін Держкомстату становить:
за грудень 2019 року - (105,0 х 110,0 х 126,6 х 105,1 - 100) х 12882,26 грн : 100 = 6915,20 грн;
за січень 2020 року - (99,7 х 100,8 х 100,8 х 100,3 х 100,2 х 99,4 х 99,8 х 100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 110,0 х 126,6 х 105,1 - 100) х 12234,59 грн : 100 = 6528,38 грн;
за лютий 2020 року - (100,8 х 100,8 х 100,3 х 100,2 х 99,4 х 99,8 х 100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 110,0 х 126,6 х 1,051 - 100) х 24022,41 грн : 100 = 12928,86 грн;
за квітень 2020 року - (100,3 х 100,2 х 99,4 х 99,8 х 100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 110,0 х 126,6 х 1,051 - 100) х 12846,98 грн : 100 = 6602,06 грн;
за травень 2020 року - (100,2 х 99,4 х 99,8 х 100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 110,0 х 126,6 х 1,051 - 100) х 12759,15 грн : 100 = 8045,92 грн.
Всього загальна сума компенсації втрати частини заробітку, на яку має право позивач, становить 41020,42 грн (6915,20 грн + 6528,38 грн + 12928,86 грн + 6602,06 грн + 8045,92 грн).
Разом з тим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача компенсація втрати частини заробітку в межах заявлених позовних вимог в сумі 39472,86 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 179,74 грн необхідно покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог (18554,75 х 100% : 100000 х 968,96 : 100) (а.с.1).
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 968,96 грн.
Згідно зі ст.ст.115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 21, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2, 4Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2023 року по 16 січня 2024 року в сумі 18 554 (вісімнадцяти тисяч п'ятисот п'ятдесяти чотирьох) гривень 75 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, компенсацію втрати частини заробітку за період з 1 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 39 472 (тридцяти дев'яти тисяч чотирьохсот сімдесяти двох) гривень 86 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 179 (сто сімдесят дев'ять) гривень 74 копійки.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) в дохід держави судовий збір в розмірі 968 (дев'ятисот шістдесяти восьми) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.
Суддя Г.В. Назаренко