Код суду 233 Справа № 233/415/23
Вирок
Іменем України
29 лютого 2024 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050380000757 від 15 липня 2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
15 липня 2018 року приблизно о 00 годині 15 хвилин, більш точного часу встановлено не було, раніше знайомі між собою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та особа, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, перебували в районі кафе «Шатер», розташованого в парку «Ювілейний», м. Костянтинівка, Донецької області, де проводили разом дозвілля. У вказаний день та час, біля зазначеного кафе вони побачили ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння сидів на лавці, розташованій на алеї поряд із зазначеним кафе та дивився у свій телефон.
15 липня 2018 року приблизно о 00 годин 20 хвилин, більш точного часу встановлено не було, у ОСОБА_5 виник злочинний намір, здійснити напад на ОСОБА_9 , з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи.
З метою полегшення реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 розповів про свій злочинний намір особі, стосовно якої матеріали кримінального правопорушення виділені в окреме провадження, запропонувавши останньому скоїти напад на ОСОБА_10 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, на що останній погодився, тим самим вони вступили між собою у попередню злочинну змову.
15 липня 2018 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, діючи з метою реалізації раніше виниклого спільного злочинного наміру, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, напали на ОСОБА_9 , та ОСОБА_5 наніс ОСОБА_9 один удар в обличчя, від даного удару останній похилився та впав на землю. Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел ОСОБА_5 разом з особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з метою придушення волі потерпілого до опору, продовжили наносити удари в обличчя та тулубу ногами, спричинивши своїми діями ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму - крововиливи обох очей, садну ліктьових та колінних суглобів, забій головного мозку 1 ступеню, пластинчату субдуральну гематому лівої лобно-тім'яної ділянки, перелом правої верхньощелепної кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Подавивши вищевказаними діями волю потерпілого ОСОБА_9 до опору, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, заволоділи майном, яке належить громадянину ОСОБА_9 , а саме:
-мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 4 3/32 GB Gold» (золото), вартістю 3 754,11 грн.;
-чохлом на мобільний телефон, вартістю 90 грн.;
-наручними часами CASIO моделі EFA - 121 D - IAVEF, вартістю 2359,57 грн.;
-грошовими коштами в сумі 600 грн.
на загальну суму 6803 гривні 68 копійок, після чого з місця скоєння злочину втекли розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, тим самим завдавши матеріальної шкоди потерпілому на вищевказану суму.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.
Суд, керуючись ст. 336 КПК України здійснював дистанційний розгляд судового провадження під час дії воєнного стану за участю обвинуваченого ОСОБА_5 в режимі відеоконференції з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», оскільки Головне управління Національної поліції в Донецькій області при отриманні заявок щодо доставки обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебуває під вартою до зали судового засідання Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області повідомляло, що велика віддаленість органу судової влади від установи для попереднього ув'язнення, призупинення діяльності ІТТ ГУНП в Донецькій області не дають змогу доставити ув'язненого ОСОБА_5 на судове засідання без грубого порушення його прав та вимог п. 1.8 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 №60/ДСК, Порядку тимчасового вибуття осіб, що перебувають під вартою з установ (СІЗО) для участі у кримінальному провадженні за вимогою суду або органу досудового розслідування визначеного Інструкцією про роботу відділів контролю за виконанням службових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 08 червня 2012 р. №847/5.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, пояснив що 15 липня 2018 року близько опівночі він спав в квартирі АДРЕСА_3 і це можуть підтвердити свідки. Про події того вечора пояснив, що 15 числа, тобто в дату інкримінованого йому правопорушення він знаходився вдома у ОСОБА_11 з його сестрою по вул. Українська, номер будинку не пам'ятає. ОСОБА_12 це брат на той час його співмешканки ОСОБА_13 . Розпивали спиртне та святкували день народження, який був раніше. Потім прийшов ОСОБА_14 зі своїм другом ОСОБА_15 . Вони продовжили розпивати спиртне разом. Ближче до сьомої чи восьмої години вечора вирішили піти до кіоску, оскільки ОСОБА_13 потрібно було вкладати дитину. Вони пішли до кіоску і там продовжили вживати спиртне. Біля кіоску було багато людей з якими вони спілкувались і розпивали спиртне. Потім у когось виникла думка йди до парку «Ювілейного» в кафе «Шатер». Він відмовився, бо потрібно було далеко йти, приблизно п'ять кілометрів. ОСОБА_14 і ОСОБА_16 пішли від них коли вже на вулиці темніло. Хто ще погодився йти він не знає, а вони продовжили далі вживати спиртні напої. Після цього його товариші ОСОБА_17 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 віднесли його додому до ОСОБА_17 , оскільки він жив ближче, бо він був у сильному алкогольному сп'янінні. Додому до дівчини ОСОБА_13 не пішов через те, що це далеко. Взагалі вони з ОСОБА_17 жили поряд, через будинок. Вранці прокинувся в гостях і йому пояснили, чому він там. Наступного ранку, після того як прокинувся у ОСОБА_17 , пішов додому, а ввечері вже пішов до ОСОБА_13 . Розповів де був та чим займався. Додав, що ОСОБА_13 та її брат ОСОБА_14 були запрошені до його матері на день народження, яке святкували на ставку «Шламіку». Святкування відбувалось після тієї дати за події в яких його обвинувачують. ОСОБА_14 раніше скаржився, що загубив дорогий годинник, але в той день хвастався вже новим дорогим годинником, звідки взявся йому не було відомо. Ірина задавала це питання брату, але він не відповів. Крім того, пригадав, що у нього після 20 числа дійсно була бійка на «Шатрі», але вона не мала відношення до того, в чому його обвинувачують. Потерпілого він раніше не бачив і не був з ним знайомим, можливо десь зустрічались як мешканці одного міста. Про всі обставини розповідав слідчому під час досудового розслідування усно, письмово не звертався. Слідчий сказав, щоб доводив невинуватість в суді, оскільки матеріали справи вже сформовані. Додав, що не знав, що перебуває у розшуку. Повідомив, що їздив до окупованого Донецьку на лікування за порадою свого лікаря, знаходився там на протязі двох тижнів. Повертався в Україну через територію РФ, їздив в Харків через блок пости і все було добре. Тільки у січні 2023 року, коли їхав з Торецька до Костянтинівки йому на блок пості повідомили, що він в розшуку і забрали до відділу поліції.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується, показами потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_8 та письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що в липні 2018 року, точну дату не пам'ятає, в нічний час, він знаходився в парку «Ювілейний» та сидів на лавочці, дивився в телефон, був на підпитку, в той вечір вжив 200 г. коньяку. До нього підійшли троє хлопців і попросили закурити, він відмовив, бо не палить. Він посвітив на хлопців телефоном і розгледів їх обличчя. Зав'язався якийсь діалог, про що саме він не пам'ятає, але хлопці не звертались до нього з вимогою віддати їм телефон. Потім обвинувачений наніс йому перший удар в обличчя кулаком руки. Від удару він впав на асфальт, був в шоці. Далі були інші удари по тілу та обличчю. Взагалі він відчув близько 15-20 ударів. Відчував, що удари наносились двома людьми. Третій хлопець стояв, що він робив не бачив. Згодом від ударів він втратив свідомість. Коли прийшов в себе, навколо було темно, нікого не було, при собі не виявив телефон, гроші та годинник. Як забирали його речі він не відчував. Боліла голова, відчував біль у всьому тілі. З далеку він помітив світло і пішов туди. Вийшов на заправку та звернувся до працівника, щоб той викликав йому швидку допомогу. Швидка відвезла його до травмпункту, там обробили рани на обличчі та кінцівках і на швидкій відвезли додому. Вдома він пробув добу, головний біль та нудота не проходили і він звернувся за медичної допомогою до першої міської лікарні. За результатами обстеження його госпіталізували на 10 днів. Крім того зазначив, що на 100% впізнає обвинуваченого, як людину яка завдала йому перший удар. Під час досудового розслідування за його участю проводили слідчий експеримент та впізнання, крім того надавав покази. Під час впізнання слідчий показав йому 3-4 фотокартки і запитав чи є серед тих осіб є підозрюваний. Він впізнав обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що дату та день тижня він не пам'ятає, було літо. Він перебував у відпустці, бо навчався у військовому закладі. Приблизно о другій половині дня, близько 16 год. він пішов до свого товариша та однокласника з яким знайомий з дитинства ОСОБА_24 додому. Він проживав по вул. Українська на перехресті з вул. Ульянівська в м. Костянтинівка. Там був ОСОБА_14 , ОСОБА_25 та напевно ще сестра ОСОБА_26 з маленькою дитиною. Про стосунки ОСОБА_27 і ОСОБА_13 йому було не відомо, та вони його не цікавили. До того дня з ОСОБА_28 знайомий не був. Вони вживали пиво. Потім ОСОБА_27 та ОСОБА_14 запропонували їхати з ними. ОСОБА_27 не назвав конкретно куди, але сказав, що «ти пошкодуєш, але тобі сподобається». Потім виявилось, що вони приїхали в клуб «Шатер», який розташований в парку «Ювілейний» в м. Костянтинівка. Діставались туди напевно на таксі. Через деякий час ОСОБА_14 запропонував прогулятись і вони вдвох пішли пройтись. У незнайомого чоловіка який сидів на лавочці зліва від них ОСОБА_14 попросив сигарету, той щось різко відповів, що саме, він дослівно не пам'ятає, але ОСОБА_29 це не сподобалось. Вони повернулись в клуб і розповіли про це ОСОБА_27 . Потім пішли прогулятись вже втрьох з ОСОБА_27 . Коли підійшли до лавочки де сидів потерпілий, на цей раз справа від них, ОСОБА_27 перший підбіг до лавочки та наніс удар потерпілому рукою по голові. Від удару потерпілий впав. До ОСОБА_27 підключився ОСОБА_14 , почав наносити удари ногами, вони стали бити його разом. Він відійшов в сторону від них. Щоб потерпілий втрачав свідомість він не бачив. Вони запропонували йому теж бити потерпілого, вигукували «гасити його». Він сказав, що не може цього зробити, тоді вони почали кричати на нього та сказали, щоб він йшов. І він пішов звідти. Чи торкався хтось з хлопців до речей потерпілого він не помітив. На вулиці тоді було темно, навіть не працювало вуличне освітлення. Що сталося з потерпілим йому не відомо. Потім дізнався, що він зміг доповзти кудись та йому викликали швидку. Вважає, що його та ОСОБА_29 обличчя потерпілий бачив, припускає, що обличчя ОСОБА_27 розгледіти не встиг, оскільки той одразу почав наносити йому удари. Потім зустрілись під ранок, він проводив дівчину додому, а ОСОБА_27 та ОСОБА_14 поїхали окремо, куди, йому не відомо. Ім'я і прізвище дівчини він не пам'ятає. Вранці сам не пішов до поліції, бо не знав, що робити. Після того до нього додому приїжджали працівники поліції, забрали його до міського відділу. Йому відомо, що ОСОБА_14 і ОСОБА_27 теж там були, але їх розвели по різним кабінетам. Чи застосовували до них насилля йому не відомо. Він з ними не спілкувався. Йому надали для ознайомлення протоколи допитів ОСОБА_29 та ОСОБА_27 в яких вони всю провину перекладали на нього. Працівники поліції показували йому фото потерпілого і казали, що це зробив він. Саме ці дії він вважав на той час психологічним тиском з боку працівників поліції стосовно себе. Вважає, що таким чином його хотіли зламати. Розповідали, що з ним буде якщо доведуть його причетність. Фізичного насилля до нього не застосовували. Він заперечував свою причетність до побиття потерпілого. Розповів як було насправді, в присутності потерпілого, який сидів за столом спиною до нього. Потерпілий кивнув головою та підтвердив, що його били двоє. Після допиту їх трьох відпустили додому і попередили, щоб вони не зникали і були на зв'язку. Після того випадку з хлопцями не спілкувався та поїхав далі на навчання. В наступну його відпустку, приблизно через 2-3 місяці після того випадку хлопці ОСОБА_27 та ОСОБА_14 запропонували випити, але грошей не було і вирішили щось здати в ломбард. У когось з них з'явився телефон якого він раніше не бачив, білого кольору. Припускає, що то був телефон потерпілого. В ломбард поїхали втрьох. Здавали мобільний телефон білого кольору. Хлопці просили у нього сім карту, бо щось не виходило здати, він дав. Угоду оформили на паспорт ОСОБА_29 . Частину з тих грошей ОСОБА_27 віддав йому в рахунок боргу. В ту ж відпустку за його участю проводили слідчий експеримент. Під час зазначеної слідчої дії тиск на нього не здійснювався. В той день він дізнався, що ОСОБА_27 і ОСОБА_14 поїхали з міста і їх розшукують. Вважає, що вони це зробили, щоб уникнути відповідальності. По завершенню слідчої дії документи він підписував, свій підпис у протоколі проведення слідчого експерименту впізнав. Наполягав, що події описані ним під час проведення слідчого експерименту є правдивими. Стосовно свідків допитаних в судовому засіданні які стверджують, що ОСОБА_27 в той день був дуже п'яний та не міг сам ходити нічого пояснити не може, наполягає на своїх показах які не змінював з самого початку від первинного допиту в відділу поліції, хоча про це неодноразово його особисто просив обвинувачений ОСОБА_28 по телефону. Він йому не погрожував, нічого не пропонував, просив таким чином йому допомогти в цій ситуації, але він йому відмовив. Додав, що це був єдиний випадок протиправних дій вчинених ОСОБА_31 та ОСОБА_27 в його присутності. Раніше він такого не бачив, для нього то була несподіванка. Повідомив, що дійсно у нього є сестра ОСОБА_32 яка є працівником поліції станом на тепер, але на час опитаних подій вона ще навчалась. Змову з працівниками поліції та потерпілим з метою оговорити обвинуваченого заперечував.
За клопотанням обвинуваченого на підтвердження алібі обвинуваченого судом допитані свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .
Так, свідок ОСОБА_33 показав, що 09 чи 10 липня він знаходився у друга ОСОБА_18 в квартирі. Вони грали в приставку. ОСОБА_18 хтось зателефонував і запропонував піти до кіоску, щось відсвяткувати, що саме не пам'ятає. Пам'ятає, що у ОСОБА_36 день народження 9 чи 10 числа, а місяць і рік не пам'ятає. Вони разом пішли до кіоску, там було багато компаній, потім прийшов ОСОБА_27 з двома хлопцями, ОСОБА_31 та ОСОБА_16 . Вони разом сиділи, випивали, ОСОБА_27 пропонував випити і йому, але він відмовився і пив кофе. Потім всі почали збиратись на «Шатер», він відмовився, оскільки там був дозволений вхід з 18 років, а йому тоді було 15. Вони ще трохи посиділи, половина компанії пішла на «Шатер», а ОСОБА_18 попросив, щоб він йому допоміг відвести ОСОБА_27 до нього додому, оскільки той сильно напився і не міг сам іти. Він погодився та допоміг відвести ОСОБА_27 до ОСОБА_18 додому. Коли ОСОБА_27 повели додому ОСОБА_16 і ОСОБА_14 пішли на «Шатер». Провів в саму квартиру, в кімнату яка розташовано одразу від входу з лівої сторони. Посадили ОСОБА_27 на ліжко, допоміг зняти одяг і він одразу пішов додому, оскільки йому вже було час повертатись. Пам'ятає, що був вихідний і мати дозволяла йому гуляти до 22-23 години. На його думку було вже близько 23 год. 30 хв. Чи був в квартирі ОСОБА_18 хтось з батьків він не звертав увагу, але потім коли йшов за ним хтось зачинив двері. Коли він пішов додому ОСОБА_27 залишався ночувати у ОСОБА_18 , оскільки не в змозі був сам іти. Про те, що ОСОБА_28 звинувачують у вчиненні злочину йому не відомо. ОСОБА_16 та ОСОБА_37 тоді бачив вперше. Після того вечора бачився з ОСОБА_28 через тиждень, півтори, годинник ОСОБА_38 або новий телефон у нього не бачив. Останній раз спілкувався з ОСОБА_28 приблизно півтора роки назад.
Так, ОСОБА_39 показав, що точної дати не пам'ятає, 5 років назад, він разом з ОСОБА_40 знаходились у нього вдома та грали на приставці. Йому зателефонував ОСОБА_27 і запропонував зустрітись, щоб відсвяткувати його день народження, хоча він давно вже пройшов. Вони зустрілись біля ларька, там були ще двоє молодих людей, але він не пам'ятає як їх звуть. Молоді люди пропонували всім йти далі гуляти на «Шатер», але вони відмовились. Хлопці приблизно о 21 годині пішли в парк «Ювілейний». До парку від них приблизно година-півтори пішки. Ларьок знаходився неподалік його будинку на «Металурзі» в парку. Від ларька до дому 5 хвилин пішки. ОСОБА_27 сильно напився, був неадекватним, падав і він з ОСОБА_19 відвели його до нього додому, оскільки у Василя сувора мати. Він в той вечір випив дві пляшки пива, ОСОБА_19 теж пив пиво. Данил допоміг довести ОСОБА_27 до квартири, ще посидів з ним в квартирі трохи і пішов додому. Василя поклали спати. У що був вдягнений ОСОБА_27 він не пам'ятає. Біля ларька вони знаходились приблизно до 22-23 години. У нього вдома на той час знаходився батько, у нього був вихідний день, а мати була в нічну зміну на роботі. Батько бачив ОСОБА_19 у них вдома. Коли мати повернулась з роботи ОСОБА_27 вже пішов від них. ОСОБА_27 у нього вдома пробув приблизно до 10 години ранку наступного дня. Коли ОСОБА_28 залишився у нього на ніч, його мати телефонувала йому, але він не відповідав на її дзвінки, оскільки боявся спілкуватись з нею. Чи була на той час у ОСОБА_28 дівчина він не пам'ятає. Про злочин в парку йому стало відомо від ОСОБА_27 , після того як ОСОБА_27 затримали, він розповідав, що в парку побили чоловіка та сказали, що то він зробив. ОСОБА_28 раніше інколи залишався у нього вдома на ніч, бо продовжували вживати спиртне, або грали на приставці до ранку. Той випадок, про який він розповідає був останнім. Потім перестали спілкуватись через те, що ОСОБА_27 кудись зник і не повідомив куди. ОСОБА_27 пішов від нього, а через день його забрали до поліції. Останній раз спілкувались по телефону приблизно 1,5 року назад. Про те, що йому потрібно з'явитись в судове засідання йому повідомила адвокат. Раніше з ОСОБА_28 вони часто вживали разом спиртні напої, в тиждень могли два рази пити пиво. Взагалі вони дружили з дитинства.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 пояснив, що ОСОБА_42 друг його дітей. 5 років назад у ОСОБА_27 був день народження і вони святкували на ларьку, приблизно в одному кілометрі від дому. Конкретну дату та місяць він не пам'ятає, знає, що у Василя день народження 15 числа, а у його матері 20. Вони там напились, ОСОБА_27 син привів додому у стані сильного алкогольного сп'яніння. З ким вони спілкувались в той день він не знає. Відомо, що випили горілки та п'яні вдвох прийшли додому тримаючись один за одного. Вдома вони проспали всю ніч. Взагалі ОСОБА_27 часто залишався у них на ночівлю, бо зростав разом з його дітьми. Коли хлопці п'яні полягали спати, він з дружиною спілкувався в іншій кімнаті, у їх справи не ліз. Донька на той час проживала вже окремо від них. Дружина в той час працювала позмінно. Припускає, що дружина теж їх бачила. Додав, що взагалі ОСОБА_27 до них додому приносив і його син, і ОСОБА_19 також. Про злочин в якому звинувачують ОСОБА_27 йому не відомо. Після того як у ОСОБА_27 згоріла квартира він переїхав на «гору» і став до них приходити рідко. Обвинуваченого бачив останній раз років 4-5 назад. Куди він зник йому не відомо. Останній раз ОСОБА_27 залишався у них на ніч 4-5 років назад.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у пред'явленому обвинуваченні повністю підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
-змістом протоколу огляду місця події від 15 липня 2018 року в присутності понятих за участю ОСОБА_9 оглянута ділянка місцевості яка розташована у парку Ювілейний м. Костянтинівка Донецької області. На пішохідній асфальтованій доріжці, яка знаходиться праворуч на відстані 30 метрів від перехрестя знаходиться дерев'яна лавка з бетонною основою, яка є другою від перехрестя. ОСОБА_9 пояснив, що саме на цій лавці він 14 липня 2018 року сидів коли йому наносили тілесні ушкодження. Праворуч від лавки знаходиться плями речовини бурого кольору від 1 см до 5 см.
-гарантійний талон часи «Casio» модель EFA-121D-1AVEF, дата продажу 25.01.2017;
-гарантійний талон № 2714-007351 термінал Xiaomi Redms Note 4 3/32 GB Gold (золото). Чек №45222 свідчить про здійснення ОСОБА_9 сплату у вигляді 6 платежів на загальну суму 6 055,90 грн. (перший платіж 01.11.2017, останній 01.04.2018). Вказане майно, а саме термінал Xiaomi Redms Note 4 3/32 GB Gold (золото), добровільно застраховане, про що свідчить договір добровільного страхування від 01.11.2017.
-змістом протоколу огляду місця події від 11 серпня 2018 року в присутності понятих за участю ОСОБА_43 , який добровільно надав для огляду чохол для мобільного телефону виконаний із матеріалу силікон. Зі зворотного боку на чохлі мається зображення тигра. На момент огляду чохол знаходиться у непошкодженому стані (а. с. 50-53).
-змістом протоколу пред'явлення речей для впізнання від 25 серпня 2018 року в присутності понятих за участю потерпілого ОСОБА_9 , останній зазначив, що свій чохол може впізнати за зображенням на ньому тигра. Серед пред'явлених чохлів для впізнання потерпілий вказав на той, що розташований під номером 3, впізнав по зображенню у виді тигра, як належний йому чохол, який був на мобільному телефоні, викраденому у нього 15 липня 2018 року (а. с. 55-59).
-змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.08.2018 року у присутності двох понятих, потерпілий ОСОБА_9 впізнав парубка на фотознімку під № 2 на якому зображений ОСОБА_8 , який його не бив, а просто стояв (а. с. 60-63);
-змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.08.2018 року у присутності двох понятих, потерпілий ОСОБА_9 впізнав парубка на фотознімку під № 1 на якому зображений ОСОБА_5 , який наносив йому тілесні ушкодження (а. с. 64-67);
-висновком експерта № 108 від 10.09.2018, за даними медичної документації у гр. ОСОБА_9 були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - крововиливи обох очей,садна ліктьових та колінних суглобів. Забій головного мозку 1 ст., пластинчаста субдуральна гематома лівої лобово-тім'яної ділянки, перелом правої верхньощелепної кістки, які утворились в наслідок дії тупих предметів, якими могли бути як кулаки рук так і ноги обуті у взуття від нанесення не менше 2-х ударів можливо у термін та за обставин указаних в ухвалі і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню які потребують термін лікування вище 3-х тижнів (21 діб). Локалізація тілесних ушкоджень не доступна для їх утворення внаслідок падіння з висоти власного росту та подальшим ударом о тверду поверхню.(а.с. 71-74)
-висновком експерта № 108/1 від 20.01.2023, складеного на підставі вивчення описової частини висновків експерта №108 від 06.09.2018 на ім'я ОСОБА_44 , 1979 р.н.. даних протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка ОСОБА_8 , беручи до уваги обставини, що вказані в постанові за даними медичної документації у гр. ОСОБА_9 були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - крововиливи обох очей, садна ліктьових та колінних суглобів, забій головного мозку 1 ст., пластинчаста субдуральна гематома лівої лобово-тім'яної ділянки, перелом правої верхньощелепної кістки, які утворились в наслідок дії тупих предметів, якими могли бути як кулаки рук так і ноги обуті у взуття від нанесення не менше 2-х ударів можливо у термін та за обставин указаних в ухвалі і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню які потребують термін лікування вище 3-х тижнів (21 діб). По даним з історії хвороби судити про давність заподіяння тілесних ушкоджень, немає можливості (зі слів потерпілого був побитий 15.07.2018). Тілесні ушкодження, що мались у потерпілого могли утворитись за обставин вказаних усіма учасниками слідчих дій (а.с. 151-152).
-висновком експерта № 3852 від 07.09.2018 ринкова вартість викраденого майна, з урахуванням зносу, станом на 25.07.2018 складає: мобільний телефон Xiaomi Redms Note 4 3/32 GB Gold (золото) -3754,11 грн., часи «Casio» модель EFA-121D-1AV EF -2359,57 грн., чохол на мобільний телефон - 90,00 грн. (а. с. 79-85);
-відповіддю ПТ «Донкредит» на запит про надання інформації за вих. №5535 від 05.09.2018, з якої вбачається, що мобільний телефон Xiaomi Redms Note 4 3/32 GB Gold (золото) imei НОМЕР_1 , у якості заставного майна 01.08.2018 надав при отриманні у Товариство фінансового кредиту ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на ломбардному відділенні Товариства, розташованого за адресою: м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд. 53. У зв'язку з закінченням строку повернення кредиту та непогашенням кредиту на заставне майно звернено стягнення Товариством шляхом розпорядження третім особам, у зв'язку з чим знаходження майна, що закладалось, невідоме (а.с. 86).
-змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 22 вересня 2018 року проведеного в присутності понятих, за участю статиста та потерпілого ОСОБА_9 , під час якого потерпілий на відкритій ділянці в парку Юбілений м. Костянтинівка за допомогою статиста показав, як він сидів на лавці і до нього підійшли двоє чоловіків попросили сигарети, на що останній відмовив, та через це з одним з невідомих осіб трапився конфлікт та невідомі пішли у бік кафе «Шатер». Приблизно о 00.30 год. перебуваючи на тому місці розбирався зі своїм мобільним телефоном у чохлі, при собі мав наручні часи та грошові кошти 600 грн., піднявши обличчя побачив двох невідомих одного з яких він бачив раніше та один з них наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого від чого потерпілий похилився у правий бік, після чого наніс удар лівою рукою в обличчя від чого потерпілий випустив телефон та упав на коліна, при цьому намагався встати але невідомий №1 почав наносити удари (три-чотири) ногами обутими у взуття в область обличчя та голови. У цей час підійшов невідомий чоловік №2, якого раніше бачив та також наніс приблизно 3-4 удари різними ногами в область обличчя, голови потерпілого. Також показав, як він знаходячись на асфальтному покритті намагався закриватись від ударів ногами в обличчя в голову, але після нанесення 6-8 ударів по голові втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості виявив відсутність мобільного телефону в чохлі, годинника та грошових коштів, які знаходились у нагрудному гаманці. Після чого пішов у бік заправки (а.с. 87-96).
-змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 22 вересня 2018 року проведеного в присутності понятих за участю статиста та свідка ОСОБА_8 , під час якого на відкритій ділянці в парку Юбілейний м. Костянтинівка свідок показав, що 15.07.2018 приблизно о 00.10 год. разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_45 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували в парку Юбілейний в кафе «Шатер» де разом проводили дозвілля. Свідок разом з ОСОБА_46 пішли пройтися та побачили сидячого на лавці невідомого чоловіка, який дивився у свій телефон. ОСОБА_12 попросив сигарету, чоловік йому відмовив, виник словесний конфлікт і вони повернулись до кафе. ОСОБА_47 повідомив про цей конфлікт ОСОБА_28 та вони про щось домовились, але свідку ОСОБА_8 не казали, обійшли кафе та пішли у бік невідомого чоловіка, який в цей час сидячи на лавці видився у телефон. ОСОБА_28 помінявся місцями з ОСОБА_46 та підскочивши до потерпілого, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя останнього, від чого той похилився у правий бік. В цей момент ОСОБА_27 взяв двома руками за одежу невідомого в районі грудної клітини та повалив його на землю, потягнув останнього у протилежний бік лавки. Від першого удару ОСОБА_28 , невідомий виранив свій телефон. ОСОБА_42 з одного боку, а ОСОБА_48 з протилежного боку нанесли кожний по три-чотири удари по голові потерпілого обома ногами взутими у взуття. Коли припинили бити потерпілого, він намагався повзти у бік свідка ОСОБА_49 , в цей час ОСОБА_14 та ОСОБА_27 стали схиляти свідка до нанесення тілесних ушкоджень, але свідок відмовився бити невідомого, тому йому сказали, щоб він уходив, що він і зробив. Коли ОСОБА_28 та ОСОБА_47 повернулись до кафе зазначили, що їм треба купити серветки для того. Щоб витерти кров невідомого. Під час їх слідування свідок помітив у руках ОСОБА_28 сенсорний мобільний телефон, якого раніше у нього не було (а.с. 97-107).
Як установлено вимогами ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч.1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Суд оцінює надані сторонами кримінального провадження докази в сукупності та взаємозв'язку за критеріями належності та допустимості.
Досліджені в судовому засіданні докази суд вважає належними, оскільки вони стосуються обставин скоєного злочину і мають значення для кримінального провадження; допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання, а також достовірними, оскільки вони не суперечать один одному, доповнюють один одного.
Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 дійшов наступних висновків.
Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого щодо його непричетності до інкримінованого йому злочину. Дана версія обвинуваченого спростована показаннями потерпілого ОСОБА_9 , наданими суду, який з повною впевненістю вказав на обвинуваченого ОСОБА_28 , як на одну з осіб, яка скоїла щодо нього злочин. Потерпілий в судовому засіданні показав, що безпосередньо бачив обвинуваченого під час скоєння ним злочину щодо нього. На досудовому розслідуванні потерпілий впізнав за фотознімками обвинуваченого ОСОБА_5 .
Показанням потерпілого у суду немає підстав не вірити, оскільки його показання логічні, стабільні, не суперечливі, надані незацікавленою особою, підтверджені іншими доказами по справі. Поміж іншого, показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , який вказав на обвинуваченого ОСОБА_5 як на одного з осіб, які вчинили неправомірні дії щодо ОСОБА_9 .
Враховуючи, що потерпілий є сторонньою особою по відношенню до обвинуваченого, ворожнечі та неприязні до подій між ними не існувало, суд вважає, що підстав його оговорювати у нього немає.
При цьому, суд критично ставиться до показань обвинуваченого в тій частині, що свідка ОСОБА_8 примусили до таких показань співробітники поліції.
Свідок ОСОБА_8 щодо надання показань на досудовому розслідуванні під примусом співробітників поліції та застосування фізичної сили заперечував, у судовому засіданні показання суду надавав добровільно, про обставини події інкримінованого ОСОБА_5 злочину розповідав послідовно та детально. Свідок ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 є особами не знайомими, сторонніми один до одного; підстав вважати, що дані особи мають між собою певні домовленості з приводу надання узгоджених показань щодо обвинуваченого, як особи, яка скоїла злочин, у суду немає. Показання свідка ОСОБА_8 узгоджені з показаннями потерпілого ОСОБА_9 , які суд поклав у підставу свого рішення.
Разом з цим, суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_51 та ОСОБА_41 , надані суду на підтвердження алібі обвинуваченого про те, що він знаходився у ОСОБА_17 вдома на час інкримінованого ОСОБА_5 злочину, оскільки такі показання свідків містять протиріччя. Так, за показаннями ОСОБА_51 він разом з ОСОБА_19 відвід ОСОБА_27 до нього додому та в дома в той час перебував лише батько, а мати знаходилась на роботі у зміні. В той же час допитаний ОСОБА_41 зазначає, що його син разом з ОСОБА_27 прийшли додому тримаючись один за одного, в той час він спілкувався з дружиною на кухні. Отже покази містять розбіжності щодо того чи вдвох, чи втрьох прийшли додому, чи була присутня вдома мати, чи вона була на роботі. Також є розбіжності з приводу дати коли відбувались події свідком яких останні були, так ОСОБА_33 повідомив, що може 9 чи 10 липня 2018 року, але точно був вихідний день; свідок ОСОБА_39 зазначив, що точної дати не пам'ятає, може бути 5 років тому, зателефонував ОСОБА_27 запропонував відсвяткувати його день народження, свідок ОСОБА_41 зазначив, що в день народження ОСОБА_36 , однак далі зазначив, що не пам'ятає а ні місяця, а ні пори року, коли в нього день народження, при цьому зазначив, що ОСОБА_27 часто в них був залишався ночувати перебуваючи в стані сп'яніння. Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що датою народження обвинуваченого ОСОБА_5 є 09 липня, в той час як інкриміноване правопорушення вчинено 15 липня 2018 р.
Судом враховано також й те, що про згаданих свідків обвинувачений заявив лише в суді, клопотань з приводу їх допиту на досудовому розслідуванні ним заявлено не було, приймаючи до уваги факт перебування свідків з обвинуваченим в дружніх стосунках, суд вважає, що свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_39 та ОСОБА_41 зацікавлені у вирішенні справи на користь обвинуваченого та надали такі свідчення з метою створити обвинуваченому штучне алібі для уникнення останнім кримінальної відповідальності та покарання.
Суд критично відноситься до тверджень обвинуваченого щодо застосування до нього співробітниками поліції недозволених методів під час досудового розслідування, з огляду на наступне.
Під час судового розгляду обвинувачений у судовому засіданні 06 листопада 2023 року повідомив, що точної дати не пам'ятає, може бути 9, 10 чи 11 серпня 2018 року, але точно пам'ятає, що це відбувалось у п'ятницю, працівники відділу поліції в м. Костянтинівка приїхали до нього додому, запропонувати поїхати до відділку під приводом з'ясувати щодо бійки яка була на кільці в місті. Він погодився, оскільки до цих подій не мав жодного стосунку. У відділку поліцейські не представились, були одягнені в маски та запитували про зовсім інші події ніж ті з якого приводу він приїхав. Поліцейські посадили його на стілець, руки його були на правлені за спину та одягнули кайданки. Задавали запитання та били з переді по тулубу (печінці). Зупинилися лише після того як він погодився підписати якийсь документ, пам'ятає, що писав «записано верно, мною прочитано», ставив дату та підпис. Ввечері відпустили додому. Від побиття відходив всі вихідні, від пережитого стресу його тіло обсипало та він звертався до тубдиспансеру.
Крім того, обвинувачений додав, що під час затримання 16 січня 2023 року у м. Торецьку працівники поліції застосовували до нього фізичну силу, зв'язали руки та ноги скетчем, замотали очі, щоб він не бачив, що відбувається, звалили його з ніг та лежачого били руками та ногами, відірвали кусок вуха. В подальшому поліцейські Торецька (прізвищ він не знає, бо вони не представились) привезли на блок пост та передали поліцейським ВП Костянтинівки, останні поводились в межах закону. Разом з цим, коли його доставили до слідчого ізолятору з ізолятору тимчасового тримання працівники СІ не хотіли його приймати через наявні побиття, що було підтверджено медичними довідками.
Як визначив ЄСПЛ у справах "Вергельський проти України" (заява № 19312/06, рішення від 12 березня 2009 року) та "Яременко проти України" (заява № 32092/02, рішення від 12 червня 2008 року), якщо особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб'єктів владних повноважень усупереч ст. 3 Конвенції, то, у світлі загального обов'язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, зазначене вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Це означає, що таке розслідування має бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим паче обґрунтовувати ними свої рішення.
Перевірка доводів обвинуваченого має суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим, адже встановивши та визнавши порушення прав особи, суд має в подальшому встановити, чи вплинули вони на загальну справедливість судового розгляду, чи мали своїм наслідком обмеження її прав, пов'язаних із процесом доказування (представленням та доведенням своєї правової позиції перед судом), та чи є достатньою сукупність доказів, що залишилась після виключення з обсягу доказової бази доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, для підтвердження або спростування доведеності вини особи в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Такий підхід цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 1-4/06).
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів ведення досудового розслідування, шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування із внесенням відомостей до ЄРДР щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим, та судом під час розгляду вказаного кримінального провадження дотримано цю вимогу.
Так, ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2023 року Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську доручалося проведення перевірки доводів обвинуваченого.
Постановою слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування (з дислокацією у м. Краматорськ) від 31 січня 2024 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України було закрите, у зв'язку з відсутністю події вчинення кримінального правопорушення. Проведеними слідчими (розшуковими) діями не встановлено факту перевищення службових повноважень працівниками ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області в ході здійснення документування процесуальних дій щодо ОСОБА_5 , а також у період часу знаходження ОСОБА_5 на території блок-посту зі сторони працівників ВП №1 Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області психологічного або фізичного впливу не вчинялось. Крім того, під час проведення слідчих дій ані обвинувачений, ані його захисник жодних скарг або зауважень не заявляли. Вказана постанова обвинуваченим отримана 13 лютого 2024 року. З відкритих джерел судової влади https://court.gov.ua/fair/ встановлено, що ОСОБА_5 станом на 28 лютого 2024 року вказану постанову не оскаржував.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_44 кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України - як умисний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого повністю доведена, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, як умисний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою групою осіб.
Мотиви призначення покарання.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років. Враховуючи, що обвинувачений раніше судимий 23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з іспитовим строком 3 роки, вчинив новий злочин після постановлення зазначеного вироку, але до повного відбуття покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017, а тому остаточне покарання слід призначити за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вищевказаним вироком у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Потерпілий в судовому засіданні просив призначити мінімальне покарання на розсуд суду.
Сторона захисту, як обвинувачений ОСОБА_5 так і захисник ОСОБА_7 , стверджували, що в судовому розгляді не доведено винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 187 КК України, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_5 на час інкримінованих подій перебував в іншому місці, був у стані сильного алкогольного сп'яніння, що унеможливлювало вчинення інкримінованих дій та підтверджено показами допитаних свідків сторони захисту. В той же час свідок ОСОБА_52 є зацікавленою особою, оскільки як причетна особа до вчинення злочину намагається уникнути відповідальність, підставляючи ОСОБА_28 , а тому суд не повинен приймати їх до уваги. Обвинувачений поставив під сумнів впізнання потерпілим за фотокартками його як особи яка вчинила злочин, оскільки слідчий вказав на його фото. Додав, що фото тоді відрізняються від його вигляду зараз, а тому твердження потерпілого, що він сто відсотків впевнений, що це вчинив обвинувачений ОСОБА_5 є хибними.
Захисник зазначила, що обвинувачення є надуманим та жодними допустимими доказами не підтверджено. Події злочину відбувались в нічний час доби, впізнання осіб які вчинили злочин проводилось за фотознімками, а не безпосередньо самої особи. Крім того, свідок ОСОБА_52 зазначив, що було темно, вуличне освітлення не було, і як сказав ОСОБА_52 потерпілий навряд чи міг розгледіти ОСОБА_5 , оскільки перший раз вони підходили з ОСОБА_53 , кримінальне провадження щодо якого виділено в окреме провадження, а з ОСОБА_28 підішли вже при нападі на потерпілого. Вважає свідчення ОСОБА_8 надані під тиском працівників поліції, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Просить визнати ОСОБА_5 невинуватим за ч. 2 ст. 187 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Обставини, які пом'якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду, зазначеними у постанові від 01.02.2018 року по справі №634/609/15-к.
Зокрема в цій постанові Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується з посереднього боку. Разом з цим, обвинувачений працездатний, проте офіційно не працевлаштований, єдиного джерела доходів не має, раніше судимий 23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, в період іспитового строку знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин за ч. 2 ст. 187 КК України, а отже, на думку суду, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише із застосуванням основного покарання, пов'язаного лише з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути застосована лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до санкції ч. 2 ст. 187 КК України, конфіскація майна є обов'язковим (безальтернативним) видом додаткового покарання, яке призначається у разі визнання особи винною за цим складом злочину поряд із призначенням основного виду покарання.
З огляду на вищевикладене, призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі, обов'язково підлягає застосуванню додаткове покарання - конфіскація майна.
На переконання суду, саме таке покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Відповідно до ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71, 72 цього Кодексу.
За приписами ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий 23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, проте вчинив новий злочин в період іспитового строку, а тому суд остаточне покарання призначає за правилами ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вищевказаним вироком.
Також суд звертає увагу на те, що відсутність у потерпілого вимог матеріального характеру до ОСОБА_5 не пов'язано з активними діями останнього, спрямованими на усунення негативних наслідків його злочинних дій. Частково майно повернуто завдяки оперативними заходами, проведеними правоохоронними органами.
Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
Відповідно до протоколу затримання особи 15 січня 2023 року о 13 годині 15 хвилин в присутності двох понятих та захисника в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16.01.2023 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а. с.143 -146), строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено.
Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання, ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 15 січня 2023 року по 28 лютого 2024 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з дати проголошення вироку, а саме з29 лютого 2023 року.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № 3852 від 07 вересня 2018 року, що складають 2288 грн. на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 29 лютого 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення в період з 15 січня 2023 року до 28 лютого 2024 року включно з розрахунку одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув'язнення.
Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи № 3852, що складають 2288,00 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
- чохол на телефон, який вилучений під час огляду місця події від 11.08.2018 за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Злагоди, 2 службовий кабінет №33 та який ОСОБА_9 отримав 24.09.2018 р. для збереження до рішення суду - залишити власнику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1