Справа № 739/1881/21 Головуючий у І інстанції
Провадження № 11-кп/4823/116/24
Категорія - ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_1
28 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
з участю: прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12021270320000250 за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2023 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта професійно-технічна, пенсіонер, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді особистого зобов'язання.
Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув'язнення з 01 серпня 2021 року по 22 жовтня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 2917,57 грн процесуальних витрат. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що згідно зміненого обвинувального акту від 12.09.2023, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 31 липня 2021 року біля 19:00 год, він з рідним братом - ОСОБА_7 перебували за місцем мешкання: АДРЕСА_1 . Під час вживання спиртних напоїв, у ході раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку з ОСОБА_11 , в ході якої, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, наніс одне ножове поранення ОСОБА_12 , спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівого стегна з ушкодженням магістральних судин даної ділянки, що призвели до масивної крововтрати, від якої останній помер на місці події.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким дії ОСОБА_7 перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В обґрунтування скарги послався на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначив, що в діях ОСОБА_7 убачається необережна форма вини у виді злочинної недбалості, що вказує на наявність суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України - вбивства через необережність. Також вказав на безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, котрі апеляційну скаргу підтримали частково; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За змістом ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Проте, вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.
Відповідно до положень ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст.412 КПК України, істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з підпунктом «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України та положенням п.11 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання. Порушення при складанні вироку вимог статті 374 КПК України може бути підставою для його скасування.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд виклав фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, що є ідентичними викладеному в обвинувальному акті. В той же час, згідно до мотивувальної частини вироку, суд не встановив тих обставин вчинення кримінального правопорушення, за яким ОСОБА_7 був визнаний винним у його вчиненні, як це визначено ч.3 ст.374 КПК України.
Зокрема, у мотивувальній частині вироку міститься вказівка на те, що «Згідно зміненого обвинувального акту від 12.09.2023….», а далі йде виклад змісту обвинувального акту.
Відповідно до п.п.13, 15 Постанови Пленуму ВСУ від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю. Так, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості, стиль написання вироку, повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду. Мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом, доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з обвинувачених, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків. Формулювання недоведеної частини пред'явленого обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.
Проте, в порушення вимог кримінального процесуального законодавства, судом першої інстанції не було викладено фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом під час судового розгляду.
З наведеного вбачається, що під час судового розгляду, згідно до викладеного у мотивувальній частині вироку обвинувачення, судом не було встановлено фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, не викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, у даному випадку, допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону потягли за собою порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист.
Отже, враховуючи, що місцевим судом при розгляді кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Тому доводи апеляційної скарги прокурора, зокрема, про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 та щодо застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень ст.ст. 75, 76 КК України, підлягають ретельній перевірці місцевим судом при новому розгляді кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3