іменем України
27 лютого 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/8745/21
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/117/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.,
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України"
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя Логвіна Т.В.) ухвалене у м.Чернігів , повний текст рішення складено 17.08.2022 року,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна» (далі - АТ «ДПЗКУ»), в якому просив поновити його на роботі в АТ «ДПЗКУ» на посаді начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки, стягнути з АТ «ДПЗКУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 указував на те, що наказом № 626-к від 06 липня 2021 року його звільнено з посади начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки, департаменту безпеки АТ «ДПЗКУ» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Вважає звільнення незаконним, оскільки всупереч ст. 49-2 КЗпП України відповідач запропонував йому не всі вакантні посади, що були наявні у товаристві на час звільнення. Хоча після вступу в дію наказу № 5-ШР від 12 березня 2021 року, яким затверджено новий штатний розпис і скорочено посаду, яку обіймав позивач, АТ «ДПЗКУ» у період з 15 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року (день коли, його попереджено про наступне вивільнення) прийняло нових працівників на посади, які не були запропоновані позивачу, та які за своїми функціональними обов'язками, рівнем освіти та досвіду він міг обійняти. Крім того, позивач зазначає про те, що відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника повинно відбуватись за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації. Така згода на розірвання з ним трудового договору профспілковою організацією була надана та одержана відповідачем 02.06.2021 року, але в порушення вимог ч.8 ст.43 КЗпП України, яка надає право власнику або уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкової організації, розірвання з позивачем трудового договору відбулось в порушення місячного строку - лише 06.07.2021 року, що підтверджує незаконність дій відповідача по звільненню його з роботи, адже на момент звільнення, така згода втратила юридичну чинність у зв'язку зі спливом передбачених законом строків.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ «ДПЗКУ» з дати звільнення на посаді начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки; стягнуто з АТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2021 року по 11 серпня 2022 року в сумі 454 770,12 грн, зазначено, що виплату вказаної суми слід провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави; стягнуто з АТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору, а також на користь держави 908 грн судового збору. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згода на розірвання з позивачем трудового договору профспілковою організацією була надана 31 травня 2021 року та отримана відповідачем 02 червня 2021 року, але на порушення вимог частини восьмої статті 43 КЗпП України, яка надає право власнику або уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкової організації, розірвання з позивачем трудового договору відбулося з порушенням місячного строку - 06 липня 2021 року, що свідчить про втрату такою згодою чинності у зв'язку зі спливом передбачених законом строків. Також АТ «ДПКЗУ» порушило вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо гарантування права ОСОБА_1 на працю та сприяння збереження ним роботи.
В апеляційній скарзі АТ «ДПЗКУ», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, запропонував всі наявні вакантні посади, з яких позивач сам міг обрати ту, на яку хотів би перевестись, але ОСОБА_1 ініціативи перевестись на запропоновані вакантні посади, які відповідали його кваліфікації та вмінням, не виявив. Указує на те, що позивач ознайомився з попередженням про скорочення 03 березня 2021 року, відповідно АТ «ДПЗКУ» запропонувало позивачу вакантні посади станом на 03 березня 2021 року, тобто висновки районного суду про порушення ст. 49-2 КЗпП України є помилковими. Наголошує на тому, що відповідно до листа АТ «ДПЗКУ» від 17 травня 2021 року № 130-1-496-11/1764 та службової записки директора департаменту елеваторної діяльності від 28 квітня 2021 року № 1/967, ОСОБА_1 не міг бути призначений на вакантну посаду начальника відділу контролю операцій з зерном, продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності через невідповідність кваліфікації та досвіду роботу, отже, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у переведенні на вакантні посади. Скаржник стверджує, що під час засідань Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації АТ «ДПЗКУ» від 13 травня 2021 року, 28 травня 2021 року ОСОБА_1 неодноразово повідомлялось про можливість отримання в управлінні персоналу переліку існуючих в АТ «ДПЗКУ» вакансій, проте позивач за новим переліком вакансій не звертався, оскільки володів інформацією про відсутність в центральному апараті АТ «ДПЗКУ» вакансій, які б співпадали з його рівнем кваліфікації та досвіду. Звертає увагу також на те, що відсутність на час звільнення працівника відповідного рішення профспілки щодо надання згоди на звільнення само по собі не може бути безумовною (самостійною) підставою для поновлення такого працівника на посаді, що відповідає правовим позиціям, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 22 січня 2020 року у справі № 462/457/16-ц.
У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Васильцов В.М., вважаючи апеляційну скаргу АТ «ДПЗКУ» необґрунтованою, просить залишити її без задоволеня, а рішення районного суду - без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що наказом АТ «ДПЗКУ» № 5-ШР від 12 лютого 2021 року затверджено новий штатний розпис і скорочено посаду, яку обіймав позивач, але натомість вводилися інші посади, які за своїми функціями були ідентичними посаді, яку обіймав ОСОБА_1 . Представник позивача вважає, що районний суд перевірив дотримання відповідачем процедури звільнення, у результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу було запропоновано не всі наявні у відповідача вакантні посади, на які позивач міг би бути переведений.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «ДПЗКУ» не виконало обов'язку щодо надання позивачу пропозицій про всі наявні вакансії, тому суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, що свідчить про невиконання належним чином вимог трудового законодавства щодо гарантування права ОСОБА_1 на працю та сприяння збереження ним роботи.
Постановою Верховного суду від 19 липня 2023 року постанову Чернігівського апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про те, що відповідач на порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України не запропонував усі вакантні посади, які існували на підприємстві. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач має відповідну освіту та досвід роботи на зайняття зазначених посад. Також суди зазначили, що відповідач у переліку вакантних посад не вказав посади заступника директора департаменту правового забезпечення та начальника сектору охорони праці. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не встановлювали чи може позивач обіймати зазначені посади з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов з інших правових підстав (через невиконання роботодавцем свого обов'язку: запропонувати працівнику усі вакантні посади, наявні у роботодавця), які не знайшли свого підтвердження, зазначили, що наказ про звільнення ОСОБА_1 датований 06 липня 2021 року, а згода профспілкового комітету на припинення із ним трудового договору надана 30 травня 2021 року та отримана відповідачем 02 червня 2021 року, тобто більше ніж за місяць до дати наказу про звільнення, що є порушенням частини восьмої статті 43 КЗпП України. Водночас суди не врахували, що законодавець зобов'язує суд, у разі з'ясування того, що немає згоди профспілкового органу на звільнення, зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу. Встановлення зазначених обставин справи має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
В оцінці правомірності звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Верховний Суд виходить з того, що суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення (постанова Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, постанови Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18)).
По справі встановлено, що з 17 січня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу технічних систем охорони, управління охорони філій департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції, що підтверджується наказом Публічного акціонерного товариства «ДПЗКУ» (перейменовано на АТ «ДПЗКУ») від 16 січня 2017 року № 29-к (т. 1, а. с. 61).
15 липня 2020 року АТ «ДПЗКУ» видало наказ № 511-к «Про переведення працівників», яким ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки, департаменту безпеки АТ «ДПЗКУ» (т. 1, а. с. 115-119).
Відповідно до Положення про департамент елеваторної діяльності та реалізації готової продукції АТ «ДПЗКУ» департамент відповідно до покладених на нього завдань в тому числі здійснює контроль за кількісно-якісним станом зберігання зерна у зерносховищах і складах філії Товариства та у разі необхідності організовує відбір зразків для проведення неналежних досліджень з визначення показників якості у незалежних лабораторіях, аналізує дотримання умов договорів зберігання зерна на філіях.(а.с.120-127 т.1)
Положенням про відділ технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки АТ «ДПЗКУ передбачено, що основними завданнями та функціями відділу є в тому числі організація технічної підтримки технічних систем охорони на філіях товариства та у межах своєї компетенції організовує вибір постачальників послуг з систем безпеки, організовує та координує виконання будівельно-монтажних робіт систем безпеки. ( а.с.132-136 т.1)
З наданої позивачем трудової книжки вбачається, що позивач працював на різних роботах в тому числі на посаді директора ТОВ « Тера Маркет». ( а.с.27-32 т.4)
Представником відповідача не заперечується, що позивач має повну вищу юридичну освіту .
Згідно з пунктами 12, 13.3 статуту АТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 листопада 2020 року № 2375 (у редакції, чинній на момент прийняття наказу АТ «ДПЗКУ» від 12 лютого 2021 року № 5-шр «Про зміни в організації виробництва і праці та введення в дію штатного розпису апарату управління АТ «ДПЗКУ»), визначення організаційної структури та штатного розпису АТ «ДПЗКУ» належить до компетенції Правління АТ «ДПЗКУ».
Відповідно до пунктів 7, 13.10 статуту АТ «ДПЗКУ» голова Правління має право затверджувати організаційну структуру та штатний розпис товариства за погодженням з уповноваженим органом управління.
Згідно з пунктом 10.3 статуту АТ «ДПЗКУ» органи товариства діють у межах повноважень та компетенції, що визначається законодавством та статутом.
З метою оптимізації чисельності персоналу, підвищення ефективності управління АТ «ДПЗКУ» та на виконання наказу АТ «ДПЗКУ» від 29 січня 2021 року № 6 «Про затвердження організаційної структури АТ «ДПЗКУ» та протоколу засідання Правління АТ «ДПЗКУ» від 10 лютого 2021 року № 21/2021 і приведення штатного розпису товариства до погодженої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 28 січня 2021 року організаційної структури АТ «ДПЗКУ» прийнято наказ АТ «ДПЗКУ» від 12 лютого 2021 року № 5-шр «Про зміни в організації виробництва і праці та введення в дію штатного розпису апарату управління АТ «ДПЗКУ», яким затверджено штатний розпис апарату управління АТ «ДПЗКУ» та введено його в дію з 15 лютого 2021 року (т. 1, а. с. 161-162).
02 березня 2021 року АТ «ДПЗКУ» видало наказ № 254/1-К «Щодо попередження працівників апарату управління АТ «ДПЗКУ» про можливе вивільнення», яким передбачено необхідність попередження про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників апарату управління АТ «ДПЗКУ» (т. 1, а. с. 105).
03 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав персональне попередження про те, що посада, яку він обіймає, скорочується.
Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.
Скасовуючи постанову Чернігівського апеляційного суду від 07.12.2022 року Верховний суд у своїй постанові зазначав, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 пройшло більше одного місяця з дня надання профспілковим комітетом згоди на таке звільнення та не врахували, що законодавець зобов'язує суд, у разі з'ясування того, що немає згоди профспілкового органу на звільнення, зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу.
На виконання зазначених вказівок Верховного суду ухвалою суду апеляційної інстанції від 3 жовтня 2023 року запитано згоду або відмову у наданні згоди у Первинній профспілковій організації Акціонерного товариства « Державна продовольчо-зернова корпорація України» на звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч.1 ст.40 КЗпП України .( а.с. 191-193 т.3)
Рішенням профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Акціонерного товариства « Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 26.01.2024 року оформленим у вигляді протоколу надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України . ( а.с.14-17 т.4)
Відповідно, виходячи з тлумачення норм частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19 (провадження № К/9901/1569/20)).
У постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18) викладено правові висновки, що "при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Тож, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника".
03 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з переліком вакантних посад філій АТ «ДПЗКУ» станом на 01 березня 2021 року, що засвідчено його підписом (т. 1, а. с. 97-103).
Матеріали справи містять докази що в період з 15 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року до управління акціонерного товариства “ Державна продовольчо -зернова корпорація України» було прийнято 29 працівників на різні посади в тому числі і на посаду начальника відділу організації та забезпечення охорони департаменту безпеки та охорони на яку було прийнято ОСОБА_2 ( а.с.55-56 т.2, 216 т.3) Також в період з 03.06.2021 року по 06.07.2021 року у корпорацію було прийнято на роботу 44 працівники в тому числі на посаду заступника директора департаменту правового забезпечення 17.03.2021 року було прийнято ОСОБА_3 , на посаду начальника сектору охорони праці 24 березна 2021 року було прийнято ОСОБА_4 , на посаду начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки було переведено ОСОБА_5 з 19.04.2021 року та на посаду начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності переведено ОСОБА_6 з 19.04.2021 року.9 а.с.222, 232, 239,252 т.3) Також в цей період з 03.06.2021 року по 06.07.2021 року були вакантними посади директора департаменту капітальних інвестицій та постачання, а також начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій та постачання.
Зазначені посади, а саме заступника директора департаменту правового забезпечення, начальника сектору охорони праці, начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки, начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності, директора департаменту капітальних інвестицій та постачання, начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій та постачання не були включені до переліку посад, які були вакантними на момент попередження позивача про скорочення чисельності та штату працівників та не запропоновані ОСОБА_1 як вакантні посади.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснюючи відсутність в переліку вакантних посад запропоновних позивачу, посад заступника директора департаменту правового забезпечення, начальника сектору охорони праці, директора департаменту капітальних інвестицій та постачання, начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій та постачання пояснював, що за своїм досвідом роботи та освітою ОСОБА_1 не зміг би виконувати функціональні обов'язки, які передбачають дані посади.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 були запропоновані всі вакантні посади, які були вакантними на момент його звільнення та на які він міг бути переведений з урахуванням його освіти та стажу роботи. Оскільки в наданому ОСОБА_1 для ознайомлення переліку містились різні за фахом спеціальності, які вимагали в тому числі освітньо-кваліфікаційні вимоги. Посилання в апеляційній скарзі на можливість самостійно ознайомлюватись з переліком вакантних посад, який постійно змінюється є обов'язком працівника є також помилковими, оскільки саме на роботодавця покладається обов'язок запропонувати працівнику, який вивільняється всі вакансії, що існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до АТ «ДПЗКУ», в яких просив перевести його із займаної посади на посаду начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності або на посаду начальника відділу контролю операцій з зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності (т. 1, а. с. 18, 19).
28 квітня 2021 року начальник управління персоналу АТ «ДПЗКУ» склав службову записку про неможливість рекомендувати переведення ОСОБА_1 із займаної посади на посади: начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності, а також начальника відділу контролю операцій з зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності.
У службовій записці зазначено, що, виходячи з інформації, наданої управлінням персоналу (копія диплома, резюме), основний напрямок діяльності ОСОБА_1 не був пов'язаний з напрямком діяльності вищезазначених посад.
Крім того, на посаду начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності має бути призначена особа з вищою технічною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менше як три роки (т. 1, а. с. 47-49).
Обгрунтовуючи своє бажання та можливість працювати на посадах начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності позивач зазначав, що він працюючи на посадах начальника відділу технічних систем охорони, управління охорони філій департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції, а також на посаді начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки, департаменту безпеки виконував роботу з контролю кількості зерна та був неодноразово включений до комісій з перевірки кількісно-якісних показників зернових.
Також позивач звертаючись до суду зазначав, як підставу порушення своїх трудових прав те, що хоча посадові інструкції начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності містять вимоги щодо наявності технічної освіти та стажу роботи протягом 3-х років, але на ці посади були переведені ОСОБА_7 наказом від 19 травня 2021 року за №225-К та ОСОБА_6 наказом від 19 травня 2021 року №496-К , які попередньо були прийняті на роботу лише 26 лютого 2021 року, тобто вже після прийнято наказу АТ «ДПЗКУ» від 12 лютого 2021 року № 5-шр «Про зміни в організації виробництва і праці та введення в дію штатного розпису апарату управління АТ «ДПЗКУ». ОСОБА_7 та ОСОБА_6 також не мають технічної освіти та необхідного стажу роботи. Але незважаючи на це, їх було прийнято на роботу у корпорацію та переведено на ті посади на яких міг би працювати позивач.
Матеріали справи містять посадові інструкції начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності затверджені протоком засідання правління АТ ДПЗКУ» від 17.05.2021 року, якї містять кваліфікаційні вимоги при призначені на посади начальників зазначених відділів, а саме на ці посади може бути призначена особа з вищою технічною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менше 3 років.( а.с.144-146,153-155 т.2) Посадові ж інструкції начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності затверджені протоком засідання правління АТ ДПЗКУ від 06.08. 2021 року вже не містять вимог про наявність вищої технічної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста при призначенні на зазначені посади.
Отже, відповідачем не надано суду докази, що на момент прийняття на вакантні посади начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до посад на які вони були призначені, висувались вимоги про наявність вищої технічної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, оскільки матеріали справи не містять таких доказів і АТ ДПЗКУ через короткий час змінило вимоги до освітньо-кваліфікаційних вимог на заняття зазначених посад.
Ухвалою суду від 3 жовтня 2023 року було витребувано у відповідача посадові інструкції: заступника директора департаменту правового забезпечення, начальника сектору охорони праці, начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки, начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності, директора департаменту капітальних інвестицій та постачання, начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій, накази про призначення на зазначені посади, відомості про освіту та стаж роботи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідачем надано суду посадові інструкції та накази про призначення на роботу вище зазначених осіб, але відомості про наявність відповідної освіти та стажу роботи зазначених вище осіб суду не надано.
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, а саме копію трудової книжки, визнання представником відповідача наявності у позивача вищої юридичної освіти, враховуючи його стаж роботи на керівних посадах, а також враховуючи посадові обов'язки, які він виконував на попередніх посадах працюючи в АТ ДПЗКУ, надання посадових інструкцій, які передбачали різні кваліфікаційні вимоги за досить короткий час та ненадання відповідачем належних, допустимих доказів на спростування позиції позивача про те, що на посади, які були вакантними на момент його попередження про наступне вивільнення він не міг претендувати, а особи які були прийняті на ці посади відповідали освітньо-кваліфікаційним вимогам, колегія апеляційного суду не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Жодних належних доказів на підтвердження неспроможності позивача, який до цього часу обіймав керівні посади, має вищу юридичну освіту, обіймати посади заступника директора департаменту правового забезпечення, начальника сектору охорони праці, начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки, начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності, директора департаменту капітальних інвестицій та постачання, начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій та постачання в силу відсутності відповідної кваліфікації, відповідачем не надано.
Установивши, що АТ ДПЗКУ не виконало обов'язку щодо надання позивачу пропозицій про всі наявні вакансії, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України, що свідчить про невиконання належним чином вимог трудового законодавства щодо гарантування права ОСОБА_1 на працю та сприяння збереження ним роботи.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2024 року.
Головуючий: Судді: