Справа № 596/2081/23Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 33/817/186/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
29 лютого 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Майки М.Б
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року,
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, водій ОСОБА_1 24.12.2023 о 02 годин 05 хвилин в смт. Гримайлів, по вул. Віконській Чортківського району керував транспортним засобом DAEWO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «ALKOTEST 6820» ARLJ0571, що підтверджується з нагрудної відеокамери поліцейського №200803 та тестом приладу ALKOTEST 6820 ARLJ 0571, тест 2003, результат огляду становить 1,95‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає, оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесену із порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, у момент, коли працівники поліції підійшли до авто та розпочали відеозапис події в той момент коли транспортний засіб не здійснював рух.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували порушення ОСОБА_1 ПДР, які б стали підставою для законної зупинки.
Апелянт стверджує, що працівниками поліції йому не пред'явлено сертифікату відповідності на газоаналізатор та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також такі документи не були додані до матеріалів справи; не роз'яснено права та обов'язки.
Звертає увагу суду, що свідки при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 працівниками поліції не залучались, оскільки в матеріалах справи та у протоколі відсутні їхні пояснення.
Зазначає, що працівники поліції не видавали ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що підтверджується відеозаписом із нагрудних камер поліцейських.
Окрім того, стверджує, що працівники поліції переконували ОСОБА_1 погодитись із результатами огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, який проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, та не їхати у медичний заклад для проведення огляду, вважаючи такі дії поліцейських такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Звертає увагу суду, що газоаналізатор Alcotest 6820, який використовувався працівниками поліції при визначені стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 24.12.2023 показав недостовірні дані, що виразилось у невірному показнику температури повітря, а тому, вважає, що даний прилад на момент проведення огляду був технічно не справним.
Крім цього, вказує, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на недопустимість та неналежність відеозаписів, як доказів. Вважає, що порушення порядку здійснення відеофіксації, як доказу винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП призводять до сумнівів відповідності події обставинам справи.
Вказує, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не перебував і будь-яких ознак, які б вказували на стан сп'яніння не було і відповідно докази, що підтвердили б вказані працівниками поліції у протоколі ознаки сп'яніння - відсутні.
Зважаючи на вищевикладене, захисник переконаний, що працівниками поліції не було дотримано вимог статті 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Просить скасувати постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності- адвоката Майку М.Б., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №179415 від 24 грудня 2023 року, водій ОСОБА_1 24.12.2023 о 02 годин 05 хвилин в смт. Гримайлів, по вул. Віконській Чортківського району керував транспортним засобом DAEWO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «ALKOTEST 6820» ARLJ0571, що підтверджується з нагрудної відеокамери поліцейського №200803 та тестом приладу ALKOTEST 6820 ARLJ 0571, тест 2003, результат огляду становить 1,95‰.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення останньому таких, є неспроможними.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом марки “Daewoo Sens”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час комендантської години, введеної у зв'язку з дією на території України воєнного стану, а також через те, що під час руху не увімкнув покажчик повороту.
Так, в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА №1151476 від 24.12.2023 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП.
Дані обставини також стверджується рапортом поліцейського СРПП ВП №3 (м.Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Я. Марціяша.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Враховуючи те, що вищенаведена постанова вступила в закону силу, а токож те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , як про це зазначає сторона захисту в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом DAEWO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , спростовуються переглянутими відеозаписами із нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора із службового автомобіля поліцейських. Так, як вбачається із відеозаписів, саме ОСОБА_1 був водієм вказано автомобіля, оскільки саме ОСОБА_1 був водієм вказано автомобіля, адже саме він знаходився за кермом транспортного засобу та при спілкуванні з працівником поліції жодного разу не заперечував факту водіння,
Крім цього, судом першої інстанції правильно зазначено, що ОСОБА_1 вказав працівникам поліції, що “везе друзів зі Львова та йому потрібно помити автомобіль”. (відео: 00000_00000020231224020424-001А.MP4; час: 02:09:15)
Таким чином, заперечення стороною захисту факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
В подальшому працівник поліції повідомив водієві наявні у нього ознаки сп'яніння та, у відповідності до п.2.5 ПДР України, запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій транспортного засобу ОСОБА_1 погодився.
Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського засвідчено, що за результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» виявлено вміст алкоголю в організмі водія 1,95 проміле, з чим останній погодився та не бажав проходити такий огляд в медичному закладі.
З результативно проведеного огляду ОСОБА_1 погодився, що підтверджується матеріалами провадження.
З огляду на дані протоколу, акту огляду та роздруківки з результатами огляду, та змісту відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень відносно результатів огляду, доведено, що він був згідний з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціального технічного засобу.
Доводи апеляційної скарги у частині того, що працівниками поліції не були залучені свідки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на уваги, оскільки частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку відеозаписи з спеціальних технічних засобів нагрудних бодікамер, додані до матеріалів справи (а. с. 8,9).
Той факт, що порушено порядок здійснення відеофіксації, що на думку захисту є недопустимим доказом, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення. Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Твердження апелянта, що йому не було вручено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння огляд, на що звертає увагу апелянт, є голослівними, оскільки видача водію направлення на проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння чинним законодавством не передбачена. Таке направлення оформлюється поліцейським виключно для лікаря закладу охорони здоров'я. Крім цього, таке направлення щодо ОСОБА_1 , було складено працівниками поліції та міститься в матеріалах справи. (а. с. 6)
Твердження апелянта про невідповідність показника температури на газоаналізаторі дійсній температурі повітря у день та час складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставні з огляду на таке.
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, зареєстрованого в МЮУ 01.11.2016 року за №1417/29547, «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» повірка газоаналізаторів проводиться 1 раз на рік (п. 23).
Так як вищезазначений прилад, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, проходив законодавчо передбачену повірку 09.02.2023, що вбачається із роздруківки з резульатами огляду, графи “останнє калібрування”, а тому дані обставини не можуть ставити під сумнів результати огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, враховуючи те, що газоаналізатор «Alcotest Drager 6820» своєчасно пройшов калібрування та повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, підстав не довіряти його показанням немає, як і немає підстав для визнання недійсним чи неправдивим результату проведеного за його допомогою тесту на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Окрім того, суддя апеляційного суду погоджується із висновками викладеними в оскаржуваній постанові, що різниця температури повітря між зафіксованою на роздруківці з газоаналізатора та вказаною у довідці з Тернопільського центру з гідрометеорології, на яку посилається апелянт, є незначною і при цьому не враховано, що газоаналізатор, який використовувався для проведення огляду попередньо знаходився (до його застосування) в салоні службового автомобіля працівників патрульної поліції.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя