Справа № 510/1148/23
Провадження № 2/510/414/24
06.02.24 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечень, додаткових заяв на позов не надали, просили про розгляд справи у їхню відсутність.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штрахова С.А. на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України, оформленого на ім'я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія витягу від 11.10.2022р. з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_6 ; копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації» Ренійської міської ради від 03.04.2023р. про зміну нумерації по АДРЕСА_1 ; копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації» Ренійської міської ради від 28.02.2023р. №32 про належність частини нерухомості ОСОБА_5 ; копія витягу від 25.11.2005р. з реєстру прав власності на нерухоме майно; копія пенсійного посвідчення (інваліда ІІ групи) - ОСОБА_1 ; копії витягів із акту МСЕК від 28.09.2004р. та від 13.09.2005р.; копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія звіту від 16.05.2023р. про проведення незалежної оцінки вартості частки будинку; копія рішення виконкому Ренійської міської ради від 13.07.1989р. про надання дозволу на будівництво госпблоку у домоволодінні; копія рішення виконкому Ренійської міської ради про зміну часток у домоволодінні; копія плану домоволодіння; копія відповіді завідувачки Ренійської держнотконтори від 08.12.2023р.; копія заяви ОСОБА_2 від 09.09.2000р. про прийняття спадщини після смерті матері; копія свідоцтва про народження відповідача; копія заяви ОСОБА_1 від 01.08.2022р. про прийняття спадщини після смерті бабусі; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.09.2022р. (спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась); копія Витягу від 30.06.2017р. про реєстрацію в Спадковому реєстрі (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 07.12.2023р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є онуком ОСОБА_5 та сином ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_2 являється сином ОСОБА_5 , а треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - вдовою та донькою ОСОБА_7 відповідно.
За життя ОСОБА_5 належала частина житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 . Факт належності відповідної частини нерухомості ОСОБА_5 підтверджується витягом від 25.11.2005р. з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також довідкою КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації» Ренійської міської ради від 28.02.2023р. №32.
За життя ОСОБА_5 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 був її син ОСОБА_2 (відповідач у справі) та міг бути ОСОБА_7 , однак останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто раніше за свою матір.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини відповідач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Про це свідчить подана ним нотаріусу заява від 09.09.2000р. про прийняття спадщини після смерті матері та Витяг від 30.06.2017р. про реєстрацію в Спадковому реєстрі (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем за правом представлення у зв'язку із смертю батька, також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді майна, що належало бабусі, за законом. Про це свідчить заява позивача від 01.08.2022р. про прийняття спадщини після смерті бабусі. Крім того, на день смерті ОСОБА_5 (бабусі) та ОСОБА_7 (батька) позивач мешкав разом із ними за однією адресою ( АДРЕСА_1 ).
Треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також є спадкоємцями за правом представлення у зв'язку із смертю чоловіка та батька, за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не звертались, на спадщину не претендують.
Отже, відповідач прийняв спадщину після смерті матері юридично (шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса), а позивач за правом представлення - і юридично (шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса) і фактично (спільним мешканням із спадкодавцями на день їх смерті).
За оформленням прийняття спадщини відповідач не звертався, свідоцтво про право на спадщину він не отримав. ОСОБА_2 не заперечував щодо задоволення позовних вимог його племінника, тим самим він фактично відмовився від своєї частки у спадщині після смерті матері на користь позивача.
У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок. Надати такі документи позивач не може, оскільки він є інвалідом ІІ групи, має травму кінцівки і пересуватися для нього є проблематичним. Крім того, оригіналу правовстановлюючого документу він не має, оскільки він був загублений спадкодавцем.
Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.
На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.
Отже, після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об'єкт спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ст. 549 ЦК України 1963р., що залишилася після померлої ОСОБА_5 і вважає, що за правом представлення має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач за суттю вимог на неї не претендує, треті особи також.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець ОСОБА_5 померла у 2000р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.
Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Після смерті ОСОБА_5 за прийняттям спадщини в установлений законом строк звернувся її син - відповідач ОСОБА_2 , а потім за правом представлення і її онук - ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 також прийняв спадщину і фактично, оскільки він мешкав разом із бабусею та своїм батьком, допомагав у похованні рідних ( в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. ).
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно із ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Аналогічні вимоги містить і ч. 1 ст. 1266 ЦК України 2003р., а саме в ній вказано, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою для прийняття спадщини, крім того, він прийняв її і фактично.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину і юридично і фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом за правом представлення, була виражена у його діях по подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій технічних документів на домоволодіння, використовування його за призначенням та ін.).
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР з підстав ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на частину житлового будинку з підстав прийняття спадщини за законом за правом представлення.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст. ст. 15, 328 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом (за правом представлення) право власності на:
частину житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК