Справа №672/179/24
Провадження №2-о/672/16/24
27 лютого 2024 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді Пономаренко Л.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницкої області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців відносно ОСОБА_2 , в якій просить визначити наступні тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з нею, контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування вказаних вимог заявниця ОСОБА_1 зазначила, що з 2000 року по 2022 рік перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14.10.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу заявниця з малолітнім сином переїхали проживати окремо. Заявниця зазначає, що після розлучення ОСОБА_2 почав систематично вчиняти стосовно неї психологічне насильство, постійно її переслідує, кожного дня приходить на квартиру за місцем її проживання, стукає у двері, вимагає, щоб заявниця відчинила йому двері, вимикає електроенергію у квартирі. Під час свого приходу постійно проводить відеозйомку на мобільний телефон, яку в подальшому відображає в соціальних мережах та скидає їхнім спільним знайомим. Контролює її місце перебування та коло спілкування. Пише та телефонує її колегам по роботі з метою з?ясування її поведінки. Від цього переслідування заявниця знаходиться в нервовому стані, який впливає на її стан здоров'я. Вказала, що неодноразово зверталась до органів поліції, працівники поліції виносили термінові заборонні приписи стосовно кривдника. Крім того, 14.02.2024 ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Однак, ОСОБА_2 своєї поведінки не змінив, продовжує далі її переслідувати. На даний час ОСОБА_1 , турбуючись про своє здоров'я, змушена уникати зустрічей з колишнім чоловіком, оскільки останній не контролює свої дії та вчинки. Зважаючи на це, заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 стосовно неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я є дуже високою, а тому змушена звертатися до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав.
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала, посилаючись на викладені в ній обставини. Пояснила, що її колишній чоловік постійно приходить до неї додому, намагається її переконати, що вона знаходиться під впливом гіпнозу, тому що інакше вона не могла б від нього піти, просить її повернутися до нього. На її прохання не приходити не реагує. Такі приходи відбуваються до п'яти разів на день. Через це вона не може вести повноцінне життя, знаходиться постійно в нервовому стані, розуміючи, що він знову прийде і так щодня. Це негативно відобразилося і на їх сині ОСОБА_4 , якій також став знервованим. Вона працює вчителькою і ОСОБА_2 телефонує її керівництву з вимогами зменшити їй навантаження, так як він впевнений, що вони розлучилися саме через її роботу. Через постійне хвилювання в неї погіршився сон, вона боїться відчиняти двері квартири, виходити на вулицю, так як ОСОБА_2 часто переслідує її, куди б вона не йшла. При цьому він постійно знімає її на мобільний телефон, іноді викладаючи відеозаписи в соціальні мережі або в групи.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог, пояснив, що будь яких неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_1 не вчиняв. Зазначив, щоне визнає рішення суду про розірвання шлюбу між ним та заявницею, оскільки не був з цим згідний, вважає себе з ОСОБА_1 подружжям, а тому приходить до дружини, піклується про неї, любить свою дружину та хоче зберегти родину. Не розуміє, чому вона його розлюбила, вважає, що вона хвора, не розуміє своїх вчинків, що така її поведінка це вплив гіпнозу на неї сторонніх осіб, тому викладає в соціальні мережі її фото, щоб люди побачили, що вона перебуває в стані гіпнозу. Просив суд обмежити її користування соціальними мережами, телефоном, зобов'язати її менше часу приділяти роботі, оскільки вважає, що саме це впливає на її негативне відношення до нього.
Заслухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14.10.2022 розірвано.
На момент розгляду справи колишнє подружжя проживає окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2023 інспектором СРПП ВПД №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Петращуком О.І. було винесено терміновий заборонний припис серії АА №125752 строком на десять діб стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 , яким зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, встановлено заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Крім того, 12.02.2024 ст.ДОП ВПД №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Левандовським А.В. було винесено терміновий заборонний припис серії АА №239261 строком на п?ять діб стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 , яким встановлено заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 14.02.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Як вбачається зі змісту вказаної постанови 07.02.2024 близько 15 год. 40 хв. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 стукав у двері квартири та намагався зайти в квартиру і не бажав її залишити, чим вчинив відносно своєї колишньої дружини психологічне насильство.
Також, в судовому засіданні оглянуто наданий заявницею диск з відеозаписами, з яких вбачається, що ОСОБА_2 приходить на квартиру за місцем проживання ОСОБА_1 , стукає у двері, вимагає спілкування, чинить психологічний тиск на заявницю, під час свого приходу постійно проводить відеозйомку на мобільний телефон.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до п. п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких, у тому числі: подружжя, діти одного з подружжя, особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 712/468/19 (провадження №61-8360св19)).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 569/11507/21 (провадження №61-3103св22)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Оцінюючи встановлені обставини справи, які підтверджуються наданими заявницею доказами, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зазнає зі сторони ОСОБА_2 домашнього насильства, вчиненого у формі психологічного насильства. В даному випадку вбачаються ознаки газлайтингу, тобто взаємовідносин, коли колишній чоловік намагається переконати колишню дружину, що вона поводить себе неправильно, дещо «дивно». В ході судового розгляду постійно звучало, що потерпіла знаходиться під впливом гіпнозу, на неї здійснюють вплив сторонні особи, захопленість роботою перешкоджає відносинам в родині, і саме тому вона поводить себе «неправильно» (пішла від чоловіка). Психологічне насильство це примус до поведінки або вчинків, які не входять в наміри особистості, а тому порушують її особисті кордони.
Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
Враховуючи усі надані заявницею докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , а тому суд вважає за необхідне задовольнити заяву частково та видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на шість місяців у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, визначених у заяві, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
На переконання суду, видача обмежувального припису із встановленням таких заборон забезпечить дієвий, ефективний та невідкладний захист заявниці від домашнього насильства та буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертви домашнього насильства у цій конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника.
Щодо вимоги заявниці заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з нею, контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, суд приходить до висновку про недоцільність застосування до ОСОБА_2 такого обмеження з огляду на наступне.
Тимчасові обмеження прав особи, що здійснює домашнє насильство, мають бути пропорційними меті застосування щодо неї обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 154/1692/19 (провадження № 61-17191св19).
В ході розгляду цієї справи судом встановлено та самою заявницею підтверджено, що ОСОБА_2 їй не телефонує, не надсилає смс-повідомлень, оскільки вона його заблокувала, тому такий захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 застосуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 350-6 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 :
- заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
В решті заявлених вимог відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити відділ поліцейської діяльності №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП у Хмельницькій області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на профілактичний облік, а також виконавчий орган Городоцької міської ради.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 29.02.2024.
Суддя Л.Е.Пономаренко